Павло Лоза ■ РОЗМОВА ■ №41, 2022-10-09

«Через мобілізацію зменшиться кількість кримських татар на півострові. Мобілізованих багато, а ще більше виїхало. Це ще один елемент російської політики етнічних чисток», – Недім Усеїнов, політолог, член координаційної ради Конгресу кримських татар у Польщі та представник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова.

Поки ми не почали обговорювати становище кримських татар у Криму, я хотів би перш за все дізнатися про їхні проблеми при в’їзді до країн ЄС. Це стосується, зокрема, й Польщі.

Недім Усеїнов: Це величезна проблема зараз. Колапс, я б навіть сказав. Після того як росія оголосила так звану «часткову» мобілізацію, почався масовий вихід кримських татар із Криму – чоловіків з сім’ями: жінками, дітьми. Звісно, зараз існує єдина можливість виїхати з півострова – це Кримський міст. Люди почали через цей міст виїжджати автобусами, бо часто автівками не пускають взагалі. Багато з них –  багатодітні сім’ї. Добираються  хто в бік Татарстану, хто в бік Грузії, а хто – до країн Євросоюзу. Щоб дістатися найближчого кордону, треба проїхати величезну відстань, люди на це витрачають не один день. Цей процес досі триває. За даними Меджлісу кримськотатарського народу (це представницький орган кримських татар, подібний до парламенту – прим. ред.), йдеться про тисячі кримських татар, які зараз намагаються виїхати з території  росії та в’їхати до країн ЄС. Я знаю, що до Польщі приїжджають цілими автобусами, потім вони роз’їжджаються по осередках для мігрантів і біженців. Думаю, не отримають статус біженця. Багато з них не мають чинних українських документів, і через це виникають проблеми на кордоні. Про це каже й Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу. Крім того, я й сам маю інформацію, що прикордонники – й польські, і країн Балтики – часто не впускають кримських татар на свою територію. Лунають різні причини. Служби кажуть, що частково це з міркувань безпеки, бо не відомо, що то за люди. Частково – з приводу незрозумілої ситуації з документами.

Тобто?

Уявімо ситуацію. Приїжджає на кордон кримськотатарська сім’я з маленькою дитиною. Дитині рік чи два, і батьки не встигли їй зробити українські документи. Почалася війна, і дитина виїхала з батьками, але без документів. Таких випадків багато. Трапляється теж, що в дорослих осіб є український закордонний паспорт, але він вже не дійсний. Тут треба пам’ятати, що війна триває вже вісім років, і в багатьох закордонні паспорти стали за цей час недійсними. І тепер, з огляду на мобілізацію в Криму, вони не знають, куди їхати, щоб такі документи отримати. Багато хто сподівався, що країни ЄС їх впустять і допоможуть з відновленням українських документів. А з різних міркувань їх не пускають, тільки повертають назад. На жаль, постійно чуємо про такі ситуації.

Ви писали у соцмережах, що в Криму мобілізація здебільшого стосується кримських татар…

…тут треба уточнити. Так ми писали першого та другого дня з моменту проголошення мобілізації, коли стався витік інформації з російських джерел. Дійсно, у списках було багато кримськотатарських прізвищ. 80-90% повісток росіяни намагалися вручити саме кримським татарам. Це результат аналізу призовних списків і звітів самих кримських татар. Проте хочу підкреслити, що це дані, отримані у перший момент мобілізації. Могло, наприклад, бути так, що у якомусь селі кримськотатарського населення багато, тому й статистично повісток для цієї групи більше. Ми, тобто Меджліс, кримськотатарські журналісти та інші активісти у Криму, почали власноруч перевіряти списки. Підтвердилося, що ці російські списки були частково неправдивими. Іноді, попри присутність прізвища у списку, особа не отримувала повістку. Станом на 28 вересня, за даними постійної  представниці президента України в Криму Таміли Ташевої, представникам кримськотатарської громади роздали не менше 1,5 тис. повісток. Це дуже багато. Але набагато більше людей виїхали, щоб не отримати їх.

Гадаю, що частина мобілізованих кримських татар буде або здаватися, або зразу переходити на бік ЗСУ. Який же сенс мобілізації?

Я, може, скажу загалом про російську мобілізацію. Дійсно, статистично серед мобілізованих більше представників національних меншин, ніж етнічних росіян. Це пов’язано з тим, що представники національних меншин мешкають у республіках російської федерації, скажімо так, дуже депресивних. Де люди бідні, де розвитку немає, а єдиним виходом із такої ситуації є піти на війну та отримати гроші. Проте це не означає, що усе відбувається стихійно. Думаю, що мобілізація – це теж елемент російської політики – зменшити кількість представників чоловічої статі серед меншин, щоб у майбутньому вони не стали ядром рухів, зокрема визвольних.

Скільки до 24 лютого в Криму проживало кримських татар?

Достовірна інформація є станом на 2001 рік, коли в Україні проводився перепис населення. Це приблизно 300 тис. осіб. З того часу до 2014 ця цифра могла якщо не подвоїтися, то принаймні збільшитися вполовину, беручи до уваги численність кримськотатарських родин. Проте з 2014 року багато родин (лунають цифри 30-50 тисяч) виїхало на материкову Україну. Тож кількість кримських татар у Криму, напевно, зменшилася. Ще менше їх стало, коли росіяни переселили у Крим десятки, якщо не сотні тисяч, осіб з Сибіру та інших частин російської федерації в межах політики заселення. Це ще один елемент гібридної політики етнічних чисток, коли простір заселюється так, щоб життя для даної групи людей стало нестерпним. Тож врешті – якщо ми з часів кримського ханства до кінця XIX ст. були більшістю в Криму як етнос, то від початку ХХ ст. до І Світової війни ми стали меншістю, і ситуація тільки погіршувалася. В українському Криму нас було лише 15% від всього населення півострова, і це тільки завдяки значному приросту числа нашої громади. Тепер знов зменшиться через мобілізацію

Як це вплине на ситуацію з кримськими татарами?

Це означає етнічну читку. Її у Криму проводять росіяни, змушуючи значну частину кримських татар виїжджати з дому та розривати зв’язки з землею, до якої вони приросли, тікати і шукати притулку за кордоном. Невідомо, коли зможуть повернутися. Щиро кажучи, частина тепер – в трагічній ситуації. Багато осіб, які зараз опинилися на території  росії або Білорусі, дзвонять мені особисто і просять про допомогу. Знайти для них місце у Польщі, у Варшаві? Зараз дуже складно. Від початку повномасштабної війни багато мешканців Польщі віддало або здало свої житла для біженців, і помешкань майже немає. А крім того, зараз ціни високі. Попри меншу кількість осіб, яка виїжджає з України, для них ситуація складна, як на початку повномасштабної війни.

Можливо, через кілька місяців вони зможуть повернутися додому. Колишній командувач армією США в Європі американський генерал Бен Ходжес, коментуючи рішення кремля про часткову мобілізацію, заявив, що українські військові до кінця року відтіснять росіян на позиції, які були до 24 лютого. Ще однією метою Збройних сил України, швидше за все, стане входження в окупований Крим. За його словами, це має відбутися до середини 2023 року.

В Криму всі чекають на це, тепер тим більш. Навіть ті, хто емігрував з півострова, зараз чітко розуміють, що лише перемога України дасть їм змогу повернутися у Крим.

Дехто вважає, що боротьба за Крим може стати найбільш кривавим моментом за час війни, яка точиться від 2014 року. А може, є якийсь інший сценарій?

Звісно. Доля Криму не мусить визначатися на полях боїв нашого півострова. Україні ще є що звільняти. Це Донбас і Південь, тобто Херсонська і Запорізька області. Якщо путіна буде вигнано з території  материкової України, якщо його війська будуть змушені залишити цю територію, то масштаб поразки військового та політичного керівництва стане настільки великим, що виникнуть внутрішні тенденції до того, аби відкрито обвинуватити у всьому путіна і владу, яка представлена в одній особі. Другий момент – це криза, яка буде помітна на вулицях міст. Вирішальним же може стати бунт всередині кремлівської верхівки, де за принципом «Акела промахнувся» проти путіна повстануть власні генерали, які пов’язані з бізнесом, що зараз зазнає утисків. Читав, що понад 20 тис. доларових мільйонерів від початку лютого виїхало з росії. Це величезні гроші, які втрачає російський бюджет. Бізнес вже дуже незадоволений. Доки путін утримується на фронті, його бояться торкатися. Але коли він зазнає масштабної поразки, такої як контрнаступ на Харківщині, це похитне його позиці.

Утворення «котла» під Лиманом могло б стати таким переламним моментом?

Я радше мав на увазі відміну сполучення Криму з Харківською та Запорізькою областями. Тоді можна буде сказати, що під час своєї «операції» росіяни нічого не досягли. А втратили понад дві тисячі танків, кількадесят тисяч солдатів і завдали країні потужної економічної шкоди.

путін приречений на поразку. Це ваші слова під час мітингу біля посольства росії у Варшаві у 2014, після анексії Криму…

Ми всі так говорили, але потрібен був час. І зараз він настає. Не знаю, буде це через пів місяця, місяць чи більше. Зараз ситуація така, що події відбуваються дуже динамічно. путін сам, збільшуючи ставку, прискорює біг історії. До якого моменту він це доведе, ми не знаємо. Але для мене стає ще очевиднішим, що він приречений на поразку, і ця поразка матиме дуже чіткі обриси. У 2014 році ми говорили, що Україну він собі не підпорядкує і вона врешті продовжуватиме боротьбу за Крим і його поверне, а зараз розуміємо, що ця поразка може мати трагічні наслідки для путіна: не лише відсторонення його від влади, а й, можливо, державний переворот у кремлі.

Поділитися:

Категорії : Розмова

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*