Ігор Ксенич ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №9, 2021-02-28

“Єдна з теорий, одкаль зме ся взяли в Бешкідах, повідат о Волохах”. Тоты слова автора допису можут збуджувати контроверсиі, бо більшіст етнографів однозначно окреслює наш русиньский корінь. Тоту цитату и все инше треба взяти за гумористичну цікавинку. Волохы може и пришли в Карпаты, але як пастухы до русинів – ред.

Монастир Бырсана, Мармарош. Фото автора статті

Вшыткы певно знаме слово «мериндя». А як не знаме, то пригадам лем, же то є тото, што ґаздыня давала ґазді, жебы не зголоднів, коли тот ишол на поле. Гнескы певно частіше повіме «друге сьніданя». Як така мериндя выглядала, можете ся переконати в пана Ивана  Дзюбины в його ґладышівскій «Дзюбинілци». Як на яр або в літі будете на Лемковині и – дай Боже – даст ся юж відвідувати музеї ци іншы культурні обєкти, то обовязково зазрийте до едукацийной загороды пана Ваня и возте участ в котрысім з варштатів. Сподабат ся и дорослым, и дітям. При оказиї Полякы, якы приходят до «Дзюбинілки», почуют и посмотрят, же Лемкы то не скансен, а жывы люде, котры не забыли (ищы) бесідувати по-свому.

История ідла

Вертайме до меринді. Моя попередня робота дала мі можливіст пару раз быти в Молдавії та Румунії и навязати кус знайомостей з місцевыма. Зрештом, можна бы зробити аналогію між Молдованами/Румунами и Русинами/Українцями, але то тема на іншу бесіду. До Румунії вдало ся мі тіж поіхати туристично з родином. Не памятам юж де, ци в єднім, ци в другім краю, почул єм (або-м прочытал) знаєме слово «merinde». Од разу зьвідал єм ся люди, што то значыт. Одповіли, же «ідло»! В сумі то не повинно ня тото міцно здивувати. Прецін єдна з теорий, одкаль зме ся взяли в Бешкідах, повідат о Волохах (гнески повіли бы-зме о Румунах), котры примандрували ту зо своїма отарами увец. По нашых «румуньскых» предках остали сьліды в бесіді, передовсім в т.зв. топонімії (назвах місц в терені) і на ґаздівці. Маґура, кичера, прислоп, ґазда, колиба, ватра – то вшытко румуньскы слова. Інша справа, же нашы рускы предкы мусіли оказати ся міцнішы, або было іх по просту більше, бо Волохів асимілювали. Дос повісти, же в льокацийных документах нашых сіл, хоц льокували іх на волоскім праві, серед осадників неє волоскых (румуньскых) імен ци назвиск, але сут нашы руснацкы. То хыбаль єдыний в наші істориї выпадок, коли асиміляція вышла нам на добре.

Моя істория з мериндьом на тім ся не скінчыла. На єднім з інтернетовых окололемківскых форів, на котрім часом штоси напишу, вывязала ся дискусия. Єден з дописувачів ствердил, же румуньскє «merinde» походит од латиньского «meridianum», значыт од того, што ся в Римі іло в полудне. Кус інакше повідат інтернетовий словник Вікі, котрий волоскє «merinde» выводит од латиньского «merenda», што означат легку перекуску. Як бы там не было, румуньский язык походит од т.зв. вульґарной латині, а сами румуны уважают ся за насьлідків античных римлян. Жебы нихто не мал што до того сумнівів, то треба зазначыти, же хыбаль в більшости румуньскых міст стоят памятникы т.зв. капітоліньской волчиці, котра – згідно з легендом – мала выховати братів Ромулюса і Ремуса. Того першого узнає ся за засновника Риму.

Як дакому не по дорозі до Вічного Міста, рекомендую відвідати румуньский Мармарош, в котрім тіж мешкают Русины. Правда, же ім ближче до Гуцулів, о чім сьвідчат назвиска з кінцівком «-ук», і орєнтуют ся они більше на Київ и Україну, а не на Карпатску Русь. Переконує о тім греко-католицка церков в центрі містечка Сиґет (рум. Sighetu Marmației), называна без місцевых українском, та памятник Тараса Шевченка, котрий стоїт коло церкви.

Вартат повісти о ищы єдній річы, котра повязує нас з нашыма волоскыма предками ци пак кузинами: букві «ы». Декотры повідают, же тота наша бріхата літерка, котра выкликує такы емоциї, то спадок по старорускій бесіді і же ужывал єй ищы згаданий выще Шевченко.То певно правда. Але є и друга можливіст. Як сте даколи слухали, як Румуны бесідуют, то певно сте почули знайомий звук «ы». Записує ся го як «î» або «â». Цілком правдоподібне, же тот звук лишыли нам в спадку волоскы пастухы.

Язык и релігія – елементы культуры

Язык то єден з основных елементів культуры, так само як и релігія. Не знам чом, але пригадує мі ся в тім місци літо 2019 рока і осьвачыня церкви в Конечні по ґенеральнім ремонті. Православний горлицкий владика Паїсій повіл підчас торжества (в присутности війта ґміни Устя Горлицкє Збіґнєва Людвіна), же Лемкы сут більш культурны од Поляків, бо іх св. св. Кирило і Методій охрестили 100 років скорше. Як хтоси хоц кус орєнтує ся в нашій істориї, то знає, же в IX віци словяньскы апостолы в нашых лісах могли охрестити лем волків, медведів и іншых дикых зьвірів, бо на тот час нашы землі не были замешканы. Мам надію, же пан війт не зрозуміл, або пустил мимо уха історичну доповід владикы. Так само як я юж забыл о тім, же його преосвященство словом не спомнул будовничых конечняньской церкви (греко-католиків) и єй осьвачыня перемискым єпископом (греко-католицкым) Костянтином Чеховичом більше як 100 років прудше. Владика повіл за то, же до осьвачыня в 2019 роци в престолі храму не было сьватых мощей, натоміст згідно з церковним інвентарьом «освячене місце» є під престолом. В результаті вышло, же під вівтарьом маме мощы католицкого сьватого, а в нім православного – свщмч. Максима Горлицкого, котры вложено там два рокы тому. Такый собі неплянуваний конечняньскый екуменізм.

Думам, же гляданя нашого культурного кореня в так далекому – здавало бы ся – античному Римі ліпше пасує до нашых часів, ніж байкы о Кирилі и Методію. В кінци збіжніст слів «Волохы» і «Włochy» то не припадок. Вартат повісти, же волоскы слова, котры заховали ся в лемківскій бесіді, найдеме тіж в бесіді нашых західніх сусідів – Ґуралів, не споминаючы юж о Русинах з другой страны – Бойках, а пак Гуцулах. На конец не бійме ся того повісти: без нашу, кусьцьок волоску, бесіду и мы можеме приписати собі римскє походжыня!

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii, Лемки

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*