Роман Матвійчина ■ ІСТОРІЯ ■ №13, 2023-04-02

На початку лютого цього року відійшов у вічність Шевах Вайс, відомий ізраїльський політик і дипломат, університетський викладач і професор політичних наук та соціології, письменник, депутат Кнесету, ізраїльського парламенту, в 1981 – 1999 рр. та його голова (1992 – 1996 рр.). Від 2000 року був головою Ради Меморіального інституту «Яд Вашем».

У 2001 – 2003 рр. був послом Ізраїлю в Польщі, а польський президент  відзначив його орденом Білого Орла. Автор кількох десятків книг, зокрема, про Голокост, праць у галузі політології та творів для дітей. 

Шевах Вайс народився 1935 року на Львівщині в місті Борислав. Маловідомим є факт, що після народження він отримав друге ім’я Зенон, яке ніколи не використовував. Це ім’я, що має давньогрецьке походження, маловживане серед євреїв, але трапляється в українців і поляків. Досі не відомо, що спонукало батьків дати Шеваху ще одне, неєврейське, ім’я.

У Бориславі минуло дитинство Шеваха Вайса. Час до війни він згадував як чудовий, незабутній період життя та наголошував у розмовах: «Борислав і дотепер мені сниться…» Його батько приятелював з українцями, та вони приходили до них додому. Українка, пані Лясотова (Юлія Мочишин), була приятелькою його мами ще зі школи. Батьки з сусідами говорили українською й польською мовами. Цими ж мовами малий Шевах розмовляв з іншими дітьми. За радянської окупації (1939 – 1941 рр.) він ходив до садочка, де говорив тільки по-українськи. Друга світова війна змінила життя всієї родини Вайсів. З приходом німців 1941 року почався Голокост. Коли німці переселили їх до гетто, cім’я попросила, щоб пані Лясотова жила в їхньому домі й берегла його від пограбування. З гетто Вайси втекли до польської родини, де їх переховували кілька днів, а потім вони повернулися до свого дому, в якому ховалися за завчасно змурованою батьком подвійною стіною. Шевах, батько, мама, брат, сестра, тітка Іда, кузин Шміль, сусід Вангман (разом 8 осіб) мусили сидіти в тісному сховищі, що було шістдесят сантиметрів завширшки. Це тривало майже 8 місяців. Коли німці почали ретельно перевіряти кожен дім, обстукувати й обмірювати стіни, всі перейшли вночі до закинутого темного підвалу поблизу їхнього будинку. Сусідки – полька пані Потенжна та українка пані Лясотова – разом зі своїми родинами допомагали єврейській сім’ї пережити весь той жахливий період. Лідія Лясота мала тоді крамницю й приносила харчі, воду, цигарки та бензин для малої кухонної плити. Це тривало ще понад 21 місяць, до приходу «совітів». Брат Шеваха, Аарон Вайс, через роки згадував українку з Борислава: «І щодня ця жінка давала нам їсти, приносила воду, допомагала від щирої душі та щедрого серця. Вона постійно була під загрозою смерті». Треба також відмітити, що за кожної нагоди в інтерв’ю, переважно польським ЗМІ, Шевах Вайс згадував не тільки польську допомогу, але й українську. Так було в розмові з Адамом Міхніком й Елі Барбуром (у № 22 «Ґазети Виборчої» від 26 січня 1995 року).

Брати Шевах й Аарон Вайси склали відповідні свідчення до «Яд Вашему», щоб їхніх рятівників зарахували до Праведників народів світу, про що вони часто згадували у своїх інтерв’ю. Щоб дізнатися більше про українку, яка врятувала сім’ю Вайсів, я перевірив списки Праведників та з’ясував, що серед 15 мешканців Борислава записано прізвища Щепанюк Лідія й Щепанюк Роман під спільним номером справи М.31.2/2820 від 1984 року: на сайті «Яд Вашему» їх вказано як Schepaniuk, Roman & Julia, № 2820 (yadvashem.org/yv/pdf-drupal/ukraine.pdf). Також виявилось, що Юлія Лясота (Мочишин) була вдовою й пізніше одружилась з Романом Щепанюком. Думаю: як часом буває, журналісти дещо перекрутили історію порятунку родини Вайсів, а також прізвище українки Лідії. З огляду на це, в ЗМІ існує кілька версій запису цього прізвища: «пані Лясотова (Юлія Матчишин)», «українська сім’я Роман і Юлія Шпенюк», «пані Росотова», «Юлія Ласотова»,  «Щепанюк (Мочишин)» та «Юлія Мачишин (Ласотова)». У науковому виданні «Праведники народів світу. Довідник» (Дніпро, 2016), надрукованому Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума», в списку Праведників бачимо запис: Щепанюк (Мочишин) Юлія. Схоже, що це і є ім’я рятівниці Вайсів, але все одно ми не можемо бути впевнені до кінця.

Минулого року у вересні з’явилась інформація, що, на прохання Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», влада Єрусалима вирішила назвати одну з вулиць іменем українського подружжя Юлії та Романа Щепанюків, яке рятувало євреїв від неминучої загибелі під час Голокосту. Після війни брати Вайси, Шевах і Аарон, кілька разів приїжджали з родинами до Борислава, міста свого дитинства, щоб висловити щиру вдячність за врятоване життя в часи Другої світової війни. Кожного разу преса брала в них численні інтерв’ю, де вони підкреслювали, що українські знайомі тоді дуже їм допомагали, та завжди наголошували, що за цю допомогу над ними нависала загроза смерті. 

Під час похорону Шеваха Вайса його дочка, професорка Джифат Вайс, ще раз згадала, що в часи окупації її батька врятували українські та польські сусіди. Для українців свідчення родини Вайсів мають величезне значення, адже допомагають у боротьбі з поширеними у світі фальшивими стереотипами й обвинуваченнями українців у антисемітизмі.

Про підтримку з боку Шеваха Вайса ініціатив, пов’язаних зі збереженням пам’яті про українців, які рятували євреїв, свідчить і така історія. У жовтні 2001 року я звернувся до міської ради Любліна з пропозицією назвати якусь з нових вулиць, площ або кільцевих перехресть іменем блаженного отця Омеляна Ковча, який загинув у німецькому концтаборі Майданек за порятунок і допомогу євреям. До заяви я долучив звернення до авторитетних осіб та інституцій, які можуть зацікавитись цією справою, з проханням підтримати мою ініціативу. Зазвичай на такі звернення приходить мало відповідей. Так само цього разу мою пропозицію підтримала лише частина адресатів. Однак приємною несподіванкою був лист на підтримку моєї ініціативи від Шеваха Вайса, тоді посла Ізраїлю в Польщі. Посол написав, що знає про особистість і діяльність отця Ковча та підтримує моє звернення до міської ради, бо вважає, що це важливий крок для налагодження польсько-єврейсько-українських стосунків. Шевах Вайс підкреслив, що радий дізнатися про таку ідею, коли надалі триває публічна дискусія щодо болісних питань нашої спільної історії. Прикро зазначати, але українське Посольство у Варшаві тоді не відповіло на моє звернення. На жаль, блаженного УГКЦ, священномученика Омеляна Ковча наразі не віднесено до Праведників народів світу, хоча існують численні свідчення про його благородну діяльність, а також багато архівних документів, які підтверджують, що причиною його мученицької смерті в Майданеку була допомога євреям. Українська єврейська спільнота зарахувала о. Ковча до Праведників України, але відзначення «Яд Вашемом» мало б неоціненне значення. Була думка, що причиною такої позиції «Яд Вашему» може бути те, що о. Ковч охрещував євреїв. Тим часом деякі представники ортодоксальної громади не допускають цього навіть тоді, коли у випадку загрози смерті хтось сам хоче перейти в іншу віру.

Варто зазначити, що Шевах Вайс неоднозначно оцінював постать Андрея Шептицького. У 2005 році у польській пресі з’явилася його стаття «Український Шиндлер», де зазначено, що митрополит співпрацював з нацистами та одночасно рятував євреїв. Уже від 1920-х рр. більшовицька пропаганда у світі проти визначних українців, наприклад, Петлюри, була настільки активною, що на Заході багато людей повірило їй. Після війни комуністична влада в Радянському Союзі, а також у Польщі, подбала про те, щоб знеславити митрополита та підірвати його авторитет, який він має в українському суспільстві, зокрема, звинувативши його в антисемітизмі. Цими тезами «Яд Вашем» підкріплював свою відмову зарахувати митрополита до Праведників народів світу. Стаття Шеваха Вайса викликала численні дискусії: багато українців і євреїв (часто врятованих від Голокосту), а також поляків, звернуло увагу на несправедливу оцінку особи митрополита. На підтримку Андрея Шептицького тоді виступив відомий в Польщі та в усьому світі завдяки своїй дипломатичній діяльності науковець і політик, професор Адам Даніель Ротфельд – єврей, якого врятував брат митрополита блаженний отець-архімандрит Климентій Шептицький. За митрополита заступився також інший відомий єврей, професор Шимон Редліх з Ізраїлю. Його також було врятовано від смерті завдяки допомозі Андрея Шептицького. Зі свого боку професор Шевах Вайс виправдовувався, згадуючи наявні в статутах Інституту правила, та висловлював сподівання, що колись у майбутньому їх буде змінено. 

Багато осіб зверталось до «Яд Вашему», щоб зарахувати митрополита до Праведників народів світу. Одним з них був єврей Яків Сусленський (1929 – 2009 рр.), політичний в’язень Радянського Союзу, засновник і багатолітний голова Товариства українсько-єврейських зв’язків. Його кількаразові прохання до Інституту «Яд Вашем» я описав у часописі «Арка» (№ 15/2001), який виходив у Львові. Прохання Сусленського підписали інші відомі в Ізраїлі колишні політичні в’язні Радянського Союзу (загалом 17 осіб). На знак подяки за цю важливу справу я присвятив Якову Сусленському мою працю про греко-католицьке духовенство і їхні родини, які допомагали євреям («Календар Благовіста 2015» із закінченням у «Благовісті» ч. 4-5/2015). Хоч про український порятунок євреїв написано багато статей, за нагоди хочу згадати працю Богдана Білого «Праведники УГКЦ, що рятували євреїв під час Голокосту» («Календар Благовіста 2019»), де особливу увагу присвячено інформації про українських рятівників з Перемишля. Польське радіо в березні 2017 року також записало програму про перемиських українців, які допомагали євреям.

Що стосується публіцистичних праць Шеваха Вайса, важливою, а почасти пророчою, є стаття, написана польською мовою в «Імперія в руїнах», де ще 2014 році було зазначено: «путін намагається переконати Захід, що росія – це виняткова цивілізація з окремими традиціями, де західні цінності не приживуться. Це неправда. Відокремленність і недемократичні традиції були притаманні також Італії, Німеччині, Іспанії чи Португалії, та це не стало на перешкоді, щоб протягом останніх кількох десятків років у цих країнах почала діяти добре розвинена демократія. путін про це знає, й тому так злякався київського Майдану. Українці подали приклад, як усунути від влади поганих і корумпованих політиків. Тож, путін сьогодні зайняв оборону. Рештки російської імперії опиняються в руїнах, зникає зона впливів. Агресія щодо України – це лише розпачлива оборона решток власності, яку він втрачає, це ще одна відчайдушна спроба віддалити від своїх кордонів демократію та права людини. Якщо такі дії матимуть ефекти, то лише короткотривалі. Захід сьогодні сильний, а росія занадто слабка й позбавлена союзників». У січні 2020 року в ефірі польського радіо RMF FM Шевах Вайс знову висловив думку, що путін провадить свою імперську політику, хоче відновити російську імперію та використає для цього будь-яке знаряддя.

Шкода, що не вдалось переконати Шеваха Вайса вплинути на ставлення «Яд Вашему» в справі митрополита Шептицького. Він як голова Ради Інституту міг щось зробити в цьому напрямі та змінити негативну оцінку щодо українського священника, яка існує там уже багато років. Деякі польські ЗМІ також висловили думку, що це гарна нагода ще більше зміцнити авторитет і високу репутацію Інституту у світі. В одному з польських видань можна прочитати, що зміна думки «Яд Вашему» щодо Андрея Шептицького була б свідченням моральної відваги, ретельності та чесності. Ми, натомість, вдячні професору Шеваху Вайсу за його важливі свідчення про допомогу українців у порятунку євреїв у часи Другої світової війни.

Фото: Дарек Дельмановіч / PAP

Поділитися:

Категорії : Історія

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*