Нія Нікель ■ ПОДІЇ ■ №12, 2023-03-26

Щороку на початку березня уся Україна і Об’єднання українців у Польщі одночасно святкують і поминають пам’ять великого українського художника, поета та борця за долю українців Тараса Шевченка. Доля поета була нелегкою та не позбавленою слави ще за життя, проте ні слава, ні гроші його не цікавили. Він мріяв лише про волю. Свою та всього українського народу, що рясно оспівував у своїх віршах та художніх творах.

У Кракові цього року урочистий шевченківський концерт, який організував краківський гурток ОУП, відбувся 13 березня в Палаці Кшиштофори, що є частиною Музею Кракова. Головною темою події стали дитинство та молодість Шевченка.

Тарас народився в козацькій родині, де велику увагу віддавали передачі української культури, силі пісні та народних оповідок. Ще з самого раннього дитинства він мріяв стати художником, був романтиком і проніс образ першої коханої жінки Оксани через всю свою творчість. У дев’ять років померла його матір, від жалоби по якій він не вилікувався до кінця своїх днів. Матір заклала в нього мрію великої дружньої сім’ї, але мрія та не мала можливості справдитись. Кріпацтво не дало йому шансу вільно розпоряджатися долею, хоча сам він себе кріпаком ніколи не відчував. Проте інша дитяча мрія – стати художником – таки збулася. Тарас заплатив за це велику ціну, доклавши всіх своїх зусиль, зазнавши ув’язнень тощо, але досягши визнання художником ще за життя.   

З розповіддю про дитинство під час концерту виступила доктор Анна Міхалко. Завершила вона свій виступ, цитуючи рядки поета «Є на світі доля, а хто її знає?» та наголосивши на важливості знайомства дітей із творчістю Шевченка. Адже саме зараз тисячі українських дітей осиротіли, втратили свої домівки та були незаконно вкрадені росією, так само, як і Тарас Григорович двісті років тому.

Від організаторки концерту Марти Левoсюк-Олійник також прозвучала ця думка: «Такі концерти необхідно проводити, щоб більше українців згадали про поета та силу його слова. Особливо такі події потрібні для українських дітей, які ростуть за межами України. Для них це ще і можливість познайомитись та поспілкуватись з співвітчизниками, побачити, як нас багато та як ми дбаємо про культуру навіть далеко від України. Особливо важливо, щоб діти, які тікали від війни, та ті українські діти, що були народжені у Польщі, знайомились, разом вивчали нашу культуру, адже всі ми маємо гуртуватись та підтримувати одне одного, знати свою історію та своїх героїв, яким, наприклад, був Тарас Шевченко».

Дітей на заході дійсно було багато. Лише мистецький клуб «Вулик» та міжшкільний пункт навчання об’єднали більше тридцяти дітей для постановки п’єси «Мрії молодого Тараса».

Свої враження про цю постановку висловила відома українсько-польська бандуристка з унікальним голосом Зоряна Ґжибовська: «Я дивлюсь на цих дітей і розумію, що в України немає шансу згинути. Допоки наші діти настільки талановиті, настільки культурні та так дбають про українську культуру – доти Україна буде непереможною». На заході музикантка разом зі своїм чоловіком Артуром Ґжибовським виконала романси «Нащо мені чорні брови», «Плач Ярославни» та «Молитва».

Одним з найчутливіших моментів концерту стала читка уривку з поеми «Катерина» Ксенією Вітек.

Треба зазначити, що на заході були присутні не лише українці, а також і польські гості. Для них ведучі та виступаючі пояснювали наші традиції. Наприклад, під час виконання краківським хором «Осанна» пісень «Реве та стогне» та «Заповіт» українці вставали. Керівниця хору Олександра Михайленко пояснила, що до написання державного гімну України саме ці дві пісні використовувались українцями як гімни, тому під час їхнього виконання треба підводитися, віддаючи шану.

Закінчився концерт спільним виконанням усіма присутніми сучасного гімну України та закликом не лишати боротьби, як нам заповідав наш великий Кобзар та Пророк – Тарас Григорович Шевченко.

Поділитися: