Розмовляв Ярослав Присташ ■ РОЗМОВА ■ 2010-07-02

{mosimage}

Інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в РП Олександра Моцика газеті “Наше слово”

Як Ви оцінюєте українсько польські відносини?
-Українсько- польські відносини за останні 4 роки були одними з найбільш динамічних. Обидві сторони працювали конструктивно і відкрито. Було і є спільне бажання взаєморозуміння, взаємного пізнання і зближення. За цей період суттєво зміцнено фундамент стратегічного партнерства.

Ми спільно докладали значних зусиль для перетворення декларацій у реальні справи. Хочу підкреслити, що здебільшого ми досягли намічених цілей.
У сфері політичної чи економічної співпраці, міжлюдських контактів чи культурних обмінів останні декілька років були знаковими і, переконаний, займуть гідну нішу в історії відносин між двома близькими і приязними європейськими державами.Без перебільшення можна сказати, і це підтверджують оцінки низки західних експертів, що взаємини між Україною та Польщею є зразковими в Європі та можуть слугувати прикладом для інших.
Ми знаємо мову діалогу і компромісу, ми поважаємо один одного, ми маємо практичні механізми для вирішення всіх питань, у т.ч. пов’язаних з непростою спільною історією. Ми разом будуємо Європу – без поділів та розмежувальних ліній.
Пересічні українці і поляки ставляться один до одного зі взаємною приязню. Соціологічні дослідження показують, що рівень позитивного ставлення обох народів навзаєм постійно зростає. Ми завжди намагаємося підтримувати один одного. Декілька років тому в Україні вирувала стихія. Одними з перших до нас на допомогу прийшли польські рятувальники. Цього року, коли велика повінь загрожувала Польщі, ми також підставили дружнє плече і допомагали боротися з наслідками “великої води”.
Протягом усіх останніх років Україна і Польща ділили радість і смуток. Посольство, як і вся Україна, переживало разом із Польщею страшний біль трагічної загибелі польської делеґації на чолі з Президентом Лехом Качинським. В особі Президента Л. Качинського Україна втратила свого великого друга та палкого прихильника.
Для мене – це й особиста трагедія, бо я втратив своїх близьких друзів, серед яких Заступник держсекретаря МЗС Анджей Кремер, Заступник держсекретаря Канцелярії Президента Маріуш Хандзлик, Заступник Міністра національної оборони Станіслав Коморовський, Директор Дипломатичного протоколу МЗС Маріуш Казана, Голова Олімпійського комітету Пйотр Нуровський. Вічна їм пам’ять!
Україна і Польща йшли і йдуть назустріч одна одній і це дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє. Переконаний, що при добрій волі сторін така тенденція з роками тільки буде посилюватися.

Чи на ці відносини впливають неприхильні радикальні середовища як з польської, так і з української сторони, вони ж резонують на суспільну думку.
-Немає такого суспільства чи народу, де б усі були всім задоволені. Тому не дивно, що декому не до вподоби певні аспекти у двосторонніх взаєминах. І, звісно, це право кожної людини в демократичній державі висловити свою позицію з того чи іншого питання.
Натомість, хочу відзначити два моменти, які, на мою думку, відіграють ключову роль у цьому плані.
По перше, ні в Польщі, ні в Україні немає політичних сил чи окремих осіб, які б виступали проти дружби двох наших народів. Як правило, критиці піддаються окремі питання, насамперед історичного характеру.
По друге, радикальні елементи – це представники надзвичайно малого прошарку суспільства, які намагаються неґативною риторикою досягнути власних цілей. Тобто, у цьому контексті, двосторонні взаємини стають заручником інтересів радикальних сил.
Водночас, як офіційні Київ та Варшава, так і переважна більшість українців і поляків віддають превагу добросусідським відносинам та взаємовигідній співпраці. Це, у свою чергу, практично повністю нівелює все неґативне, що пробують роздмухати крайні середовища в обох країнах.
На мою думку, чим швидше ми переведемо дискусії щодо складних питань на рівень науковців та експертів, тим скоріше громадську думку перестануть турбувати різного роду радикали.

Які бачите перспективи дальших взаємних відносин у світлі політичних подій в Україні та Польщі?
-Останні двадцять років підтверджують одну доволі просту істину – українсько -польські відносини не залежать від політичної кон’юнктури, зміни влади чи геополітичних трансформацій.
З огляду на спільну історію, близьку ментальність, збіжність численних національних інтересів, Україна і Польща розвивали і, переконаний, розвиватимуть добрі взаємини. У цьому зацікавлені обидва народи, цього вимагає сьогоднішня ситуація в Європі та світі.
Я вірю в те, що обидві наші держави вже в недалекому майбутньому зможуть спільно чинити значний вплив на розвиток Європи, зміцнюючи її добробут та процвітання. Для цього ми володіємо необхідним потенціалом і маємо всі можливості.
Уже незабаром, 2012 року, тестом на справність стане спільне проведення фіналу Чемпіонату Європи з футболу. Переконаний, що ми пройдемо його з гідністю.

Які успіхи праці Посольства? Які невдачі і чим це спричинене?
-Наше Посольство наполегливо працювало для підтримання високого рівня двосторонніх взаємин. Ми робили все можливе, а деколи й неможливе, щоб привнести додану вартість до зробленого нашими попередниками. Нам вдалося зміцнити існуючий фундамент цеглинами конкретних справ, візитів, домовленостей. І сьогодні українсько -польське партнерство може пишатися міцними опорами і доброю атмосферою. Ми повною мірою забезпечили надійний і довірливий політичний діалог між нашим керівництвом, що створило добру атмосферу для взаємовигідної співпраці.
За нашого сприяння створено унікальні формати співпраці, такі, як українсько- польсько-литовська Міжпарламентська асамблея, тристороння миротворча бригада УкрПолЛитБриг. Завдяки допомозі з боку офіційної Варшави Україна нарощує свою співпрацю з такими об’єднаннями держав ЄС, як Вишеградська група та Веймарський трикутник.
Надзвичайно тісною є співпраця у сфері європейської інтеґрації. Ми повністю підтримали ініційоване Польщею “Східне Партнерство”, вважаючи його додатковою можливістю для наближення України до ЄС.
Посольство доклало значних зусиль для розвитку торгівлі й інвестицій, зміцнення ділових зв’язків. До світової фінансової кризи Польща займала третє місце серед зовнішніх економічних партнерів України. Сьогодні – Польща на п’ятому місці, але ми маємо всі можливості і потенціал повернутися і навіть перевершити докризові показники. Найбільші закордонні українські інвестиції знаходяться в Польщі, а польські інвестиції в Україні стабільно зростають.
Ми домоглися вирішення низки прикордонних та візових проблем, спільними зусиллями започаткували місцевий прикордонний рух.
Ми сприяли суттєвому поглибленню та систематизації міжрегіональної співпраці. На сьогодні практично всі реґіони України та Польщі встановили між собою партнерські зв’язки.
Широкою була культурна та інформаційна присутність України практично в усіх реґіонах Польщі та її медіапросторі. Щороку ми проводили чи надавали підтримку в проведенні декількох десятків фестивалів, виставок, ярмарків.
Завдяки зусиллям Посольства досягнуто домовленості про впровадження з 2012 р. української мови як іноземної в систему польської освіти з можливістю складання учнями випускних іспитів з цієї дисципліни в середніх школах.
Ми робили все можливе для захисту прав та інтересів української громади Польщі. У нас встановилася дуже добра співпраця, вирішено ряд проблемних питань. У столиці нам вдалося успішно завершити багатолітні старання української громади, Церкви і створити вперше у Мазовецькому воєвідстві два пункти навчання української мови.
Багато зроблено для вивчення польського досвіду трансформації та європейської інтеґрації. Тисячі українських експертів пройшли стажування в Польщі.
Підсумовуючи, скажу так – ми перед собою ставили досить високу, але реальну “планку” завдань. Більшість планів реалізована, або сьогодні в процесі реалізації. Від жодного з пріоритетів чи проблемних питань ми не відмовляємося. А що не вдалося мені завершити, то, переконаний, завершать мої наступники.

За Вашого послування в Польщі створено мережу почесних консульств. Як перевіряється така схема праці з громадянами України? Чи почесні консули виконали покладені на них надії?
-Насамперед, слід відзначити, що створення почесних консульств України у Польщі започатковано ще 2003 року – коли було відкрите Почесне консульство України у м. Ряшів. Тоді першим Почесним консулом України став відомий польський підприємець Єжи Кшановський, який також має потужні інвестиційні проекти в Україні. Успішна діяльність цієї установи засвідчила значну позитивну роль, яку відіграють такі інституції з точки зору українських інтересів. Уже 2004 року на українсько -польському прикордонні – у Холмі та Перемишлі були відкриті ще два Почесні консульства України, які очолили С. Адамяк та В. Інґлот.
За час моєї каденції в Польщі відкрито чотири нові почесні консульства, при цьому охоплено центральні та західні реґіони Польщі – це Щецин, Познань, Зелена Гора, Вроцлав. Усі ці установи очолили авторитетні та впливові громадяни Польщі.
Робота почесних консульств України в Республіці Польща є дуже важливою. Слід враховувати, що почесні консульства не можуть виконувати багатьох консульських дій, які відносяться до сфери діяльності спеціалізованих консульських установ. Натомість, нерідко почесні консули в рамках чинного законодавства та існуючих можливостей надають допомогу в питаннях, пов’язаних із захистом прав та інтересів українських заробітчан у Польщі.
Знаковими є культурно -гуманітарні заходи, організовані почесними консулами, як от нещодавній фестиваль української культури “Українська весна” у Познані. Особливо приємно відзначити роль почесних консульств в організації допомоги Україні під час епідемії грипу восени 2009 року. На окрему увагу заслуговують різного роду економічні форуми, інвестиційні ярмарки, ділові місії, двосторонні зустрічі між українськими та польськими підприємцями, які організовуються чи підтримуються почесними консулами України.
Однозначно стверджую, що свої місії почесні консули України в Польщі виконують на досить високому професійному рівні.

Чи бачите шанс на розвиток культурних центрів при посольствах? Чому вони не запрацювали?
-Як Ви знаєте, Культурно-інформаційний центр при Посольстві України в Польщі, створений на підставі відповідного указу Президента України, був урочисто відкритий 1 грудня 2006 року. Це був один із перших культурно інформаційних центрів при закордонних установах України. Діючи згідно з законодавством України як відділ Посольства, Центр не має статусу окремої юридичної особи, у зв’язку з цим не має власного бюджету на фінансування культурних та просвітницьких проектів.
На сьогоднішній день, на жаль, Культурно-інформаційний центр не має також приміщення. Посольство зробило все, щоб купити будинок Посольства Литви у Польщі, який знаходиться поруч. Є підписані юридичні документи, що дозволяють реалізувати цей проект, але на перешкоді стала світова фінансова криза. Надіюся, що найближчим часом справа вирішиться позитивно і ми, а також всі, хто цікавиться Україною, будемо мати чудовий будинок, куди можна буде заходити без обмежень. Окремий будинок для Центру дозволить також обладнати галерею, бібліотеку, відео зал, готельні кімнати для учасників творчих колективів тощо.
Незважаючи на всі труднощі, Куль турно- інформаційний центр у Варшаві за три роки свого існування став одним із найкращих серед подібних центрів у системі Міністерства закордонних справ України. За цей час вдалося створити міцні підвалини для реалізації українсько -польських програм і проектів з метою дальшого поглиблення двосторонніх зв’язків у галузі культурно- гуманітарного співробітництва, сприяти розповсюдженню інформації про Україну та поширювати присутність української тематики в Польщі. Переважна більшість заходів була проведена Центром у приміщеннях, які орендувалися в різних польських організаціях та установах у рамках співпраці на безоплатній основі.
Культурно-інформаційний центр щорічно був організатором або співорганізатором понад 120 культурних та інформаційних заходів, спрямованих на формування позитивного іміджу України, ознайомлення з її історією, спадщиною, культурою. І тут я хочу щиро подякувати польській стороні, українській громаді за відкритість і допомогу в реалізації значної кількості культурних проектів у багатьох реґіонах Польщі.
Ми робимо спільну справу – зближення і кращого пізнання наших народів, а культура тут є найкращим засобом.

Ви широко відкрилися на українську меншину в Польщі, зокрема запрацювала Координаційна рада при Посольстві. Як оцінюєте працю цієї Ради? Чи вона ефективна і приносить користь?
-Посольство і особисто я надаємо великого значення роботі з українською громадою в Польщі. Для цього 2006 року я ініціював створення при Посольстві України Координаційної ради української меншини.
До членства в Координаційній раді були запрошені найактивніші діячі української громади від Перемишля до Щецина та Вроцлава, Ольштина і Більська-Підляського.
Головним завданням нашого дорадчого органу було і надалі залишається налагодження конструктивного діалогу між Українською державою та українською громадою Польщі, вироблення спільних підходів та позицій у розв’язанні важливих питань життя української громади Польщі незалежно від конфесійної чи організаційної приналежності.
Звичайно, Координаційній раді не під силу вирішити все, що би хотілося. Проте, за час існування Ради ми зуміли систематизувати роботу Посольства та української громади, діяльність Ради дозволила спільно інвентаризувати всі питання, які на сьогодні турбують українську громаду Польщі, і спільно працювати над їх вирішенням.
Усі потреби, про які заявляє українська громада під час засідань Ради, невідкладно доводяться до відома як українського, так і польського керівництва. Багато справ і проектів вдалося вирішити завдяки тому, що ми зуміли конструктивно обговорити їх під час засідань Ради.
У зв’язку з цим хотів би щиро подякувати за плідну співпрацю всім членам Координаційної ради, а особливо Голові Ради панові Юрієві Рейту та Секретареві, Голові Українського товариства, панові Григорієві Купріяновичу.
Переконаний, що Координаційна рада української меншини при Посольстві України відіграє важливу роль і закликаю в майбутньому більш ефективно використовувати її потенціал.

Як оцінюєте українську громаду в По льщі? У яких ділянках Україна повинна їй допомагати?
-За роки перебування на посаді Посла України у Республіці Польща я переконався і хотів би це підкреслити з усією щирістю: українська громада в Польщі, безперечно, є однією з найважливіших ланок світового українства.
Підтримка закордонних українців була, є і залишатиметься одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики Української держави.
Лише один приклад – за останні чотири роки майже 40 громадян Польщі українського походження відзначено державними нагородами України. Для порівняння, від 1997 до 2005 року державні нагороди України отримала 31 особа.
Для Посольства та консульських установ України в Польщі – діалог і співробітництво з вами є справді архіважливим пріоритетом. Мені, як послу, важко переоцінити вагому роль, яку ви відіграєте в розвитку відносин України з Польщею.
Ви даєте приклад успішного поєднання вашої активної громадянської позиції як лояльних громадян Республіки Польща з глибокою любов’ю до рідної України. Вважаю, що така синергія є запорукою міцності, витривалості та перспективності українсько -польського стратегічного партнерства.
Щиросердно дякую за розуміння та взаємодію всім організаціям української громади в Польщі. Особисто хочу подякувати Голові Об’єднання українців у Польщі панові Петру Тимі, Голові Союзу українців Підляшшя панові Андрієві Артем’юку, Голові Об’єднання лемків панові Степанові Гладику, Голові Союзу українок пані Катерині Сіроцькій, головам реґіональних відділів ОУП.
Разом із вами нам вдалося вирішити ряд особливо важливих спільних питань. Найсуттєвішим нашим спільним здобутком стало принципове вирішення питання щодо передачі Українського народного дому в Перемишлі у власність Об’єднання українців у Польщі. У цьому плані особливу подяку хочу скласти Голові Перемиського відділу ОУП пані Марії Туцькій.
Серед наступних важливих завдань – відкриття пам’ятника Михайлові Грушевському в Холмі, створення музею Лемківської культури імені Богдана-Ігоря Антонича в Горлицях, забезпечення належного вшанування пам’яті Данила Галицького, Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) та інших видатних українських історичних постатей на території Польщі, надання одній із вулиць або площ Люблина імені Т. Шевченка до 150х роковин з дня смерті поета.
Питання збереження, захисту та популяризації культурних надбань українства займають важливе місце в наших переговорах із польськими колеґами. У рамках окремої Міжурядової українсько польської комісії ми працюємо над проведенням пошуково-експертних, оцінювальних та реставраційних робіт щодо об’єктів історичної та культурної спадщини українців у Польщі та поляків в Україні.
На веб сторінці Посольства України у Польщі створено окремий тематичний розділ “Місця, близькі для українців”. Закликаю українську громаду в РП активніше долучатися до його наповнення.
Посольство докладає зусиль для розширення мережі факультетів україністики у вищих навчальних закладах Польщі, зокрема, збереження закладу україністики в Вармінсько Мазурському університеті в Ольштині, створення Інституту україністики в університеті ім. А. Міцкевича в Познані, відкриття кафедри україністики в університеті в Ополі. Велика робота здійснюється з метою розвитку українського шкільництва в Польщі. Сподіваюся, що скоро ми зможемо підписати міжурядову угоду про створення Українсько польського східного університету. У зв’язку з цим складаю щиру подяку всім професорам, науковцям, викладачам та вчителям за велику роботу в цьому напрямку.
Високо оцінюю інформаційно- видав ничу роботу української громади в Польщі, зокрема, видання тижневика “Наше слово” з додатками “Світанок” і “Криниця”, двомісячника “Над Бугом і Нарвою”, щорічника “Український альманах”, журналів “Рідна мова” та “Ватра”, передачі “Теленовини”, численних україномовних радіопередач. Тому мені було особливо приємно відзначити нагородами провідні друковані видання, радіо та телепередачі, які виходять у Польщі українською мовою. Дозвольте передати слова вдячності за активність та плідну співпрацю всім головним редакторам та редакціям українських видань і передач.
Важливе значення для пропаґування української культури мають проведення “Днів добросусідства” на українсько- польському кордоні, численних культурно -мистецьких та фольклорних заходів: традиційних фестивалів української культури в Сопоті, “Лемківська ватра”, “На Івана, на Купала…”, “Підляська осінь” тощо, проведення Днів України в різних містах та реґіонах Польщі.
Я переконаний, що всі перелічені вище кроки, крім популяризації націо нальних надбань нашого народу, творять справжню культуру стратегічного партнерства між Україною та Польщею.
Від імені України, працівників дипломатичної служби України в Польщі та від себе особисто, щиро дякую кожному українцеві у Польщі за те, що зберігаєте рідну мову й традиції, ведете активне організаційне життя, плідно працюєте на благо зміцнення дружніх відносин між Україною та Польщею.

Для українців у Польщі особливо важливим є увічнення жертв українсько- польського протистояння під час і після ІІ світової війни. Наскільки посольство має вплив на впорядкування і терміни відкриття таких поховань? Чому, наприклад, досі не вдалося офіційно відкрити кладовища в Сагрині?
-За останні роки здійснено велику і важливу роботу зі збереження пам’ятних для Українського народу місць на території Польщі.
Завдяки спільним зусиллям встановлено пам’ятні знаки жертвам Голодомору в історичній частині Кракова та на Вольському цвинтарі у Варшаві.
Відкрито меморіальний комплекс у Павлокомі, пам’ятні дошки Михайлові Грушевському – у Холмі, Михайлові Вербицькому – у Млинах, Симонові Петлюрі – у Ряшеві, Блаженному Омелянові Ковчу – у Люблині. У багатьох місцевостях відновлено українські православні кладовища, впорядковуються могили українських героїв.
Завершено будівництво меморіального комплексу в с. Сагринь Люблинського воєводства, де увічнено пам’ять близько 1000 українців, які трагічно загинули 1944 року. Враховуючи попередню практику і формат відкриття подібних меморіалів, наразі ведеться робота щодо належного його відкриття на високому державному рівні.
Хочу відзначити, що нещодавно досягнуто надзвичайно важливих домовленостей між українською і польською сторонами щодо вшанування місць пам’яті на території обох держав. Зокрема, на початку червня 2010 року у Варшаві відбулися двосторонні консультації з питань охорони місць пам’яті та поховань жертв воєн і політичних репресій.
У ході згаданих консультацій домовлено про реалізацію проекту увічнення пам’яті воїнів УНР на міському кладовищі м. Ланцута та встановлення на його території таблиці-барельєфу Симону Петлюрі, проект розширення українського воєнного кладовища в Пикуличах, впорядкування та облаштування поховань у Дубинах Підляського воєвідства, ВоліВолоцькій, Писковичах, Березці, Бахові Підкарпатського воєводства, Турковичах, Бересті, Городиславичах, Новосілках Люблинського воєвідства тощо. Узгоджено питання увічнення польських поховань в Україні та продовження пошукових та ексгумаційних робіт у Биківні під Києвом. Надзвичайно важливим є погодження питання використання зразка написів на пам’ятних знаках і обміну документальними та історичними матеріалами з питань місць пам’яті.
Активізувалася робота зі вшанування місць пам’яті українських воїнів Червоної армії, які загинули звільняючи Польщу від німецьких фашистів. А це більшість із 600 тис. загиблих. І не їх біда, що Польща, як і інші країни Східної Європи, потрапила під владу комуністичного режиму.
Ми також продовжуємо діалог із польською стороною стосовно питань повернення та надання вулицям окремих міст Польщі назв відомих українців.
Хочу запевнити Вас, що Посольство продовжить докладати всебічних старань з метою відновлення, збереження і належного облаштування місць української пам’яті на території Польщі.
Я абсолютно впевнений, що з часом ми вирішимо всі суперечливі питання нашого спільного минулого й вшануємо пам’ять усіх невинно вбитих по обидва боки українсько польського кордону.

І на завершення хотів би сказати, що вірю в добре і світле майбутнє українсько- польських відносин. У нас не тільки спільні історія, традиції, культура, але й спільне бачення майбутнього, спільне розуміння того, що об’єднання Європи не буде завершено до того часу, поки Україна не стане членом Європейського Союзу.
-Користуючись нагодою, хотів би через Вашу газету висловити глибоку вдячність усім, хто допомагав Посольству творити і розвивати приязні відносини між Україною та Польщею, зміцнювати дух взаєморозуміння і злагоди між нашими народами.
Ще раз дякую за співпрацю та бажаю всього найкращого.

ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ МОЦИК
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (2006-2010 рр.)
Народився 3 травня 1955 р. у Городці Володимирецького району Рівненської області. Факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету ім. Т. Шевченка закінчив 1981 р., за спеціальністю “міжнародне право”, отримав кваліфікацію: юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови.
На дипломатичній службі МЗС України від 1981 р.
Від 1992 до 1995 р. був другим, першим секретарем, радником Постійного представництва України при ООН, м. Нью-Йорк; у 1995-1997 рр. – начальником Договірно-правового управління МЗС України; у 1997-2001 – Надзвичайним і Повноважним Послом України в Турецькій Республіці; у 1999-2004 – Представником України (за сумісництвом) при Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У 2001-2003 рр. працював на посаді Заступника Державного секретаря МЗС України; у 2003-2004 – Заступника Міністра закордонних справ України; у 2004-2005 – Першого заступника Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеґрації; 2005 р – Першого заступника Державного секретаря України, Секретаріат Президента України.
Він став співавтором ідеї і відповідного проекту резолюції Генеральної Асамблеї ООН, схваленої на 45-й сесії ГА ООН, про оголошення 1991-2000 рр. Десятиліттям ООН боротьби з наркоманією.
Був Доповідачем VI Юридичного комітету на 48-й сесії ГА ООН (1993 р.). Віце-головою Спеціального комітету ООН з розробки Міжнародної конвенції з питань безпеки персоналу ООН і асоційованого з нею персоналу (1994-1995 рр.)
У 2002-2005 та 2002-2005 рр. – Національний координатор ОЧЕС. У 2004-2005 рр. – Національний координатор ГУАМ. У 2004-2005 рр. – Уповноважений України в Міжнародному суді ООН.
Протягом 1995-1997 рр. та 2002-2004 рр. очолював ряд делеґацій України на переговорах з Російською Федерацією, зокрема з питань громадянства, сухопутного кордону, делімітації морських просторів в Азовському морі і Керченській протоці (включно з островами Коса Тузла), тимчасового перебування Чорноморського Флоту РФ на території України, закордонної власності колишнього СРСР; на переговорах з Румунією з питань сухопутного кордону, делімітації морських просторів у Чорному морі, включно зі статусом острова Зміїний, відновлення глибоководного суднового ходу України в дельті Дунаю; ряд делеґацій на переговорах з іншими країнами, ряд делеґацій на сесії органів ООН та інших міжнародних організацій, на переговорах України з Європейською Комісією.
Нагороджений орденами “За заслуги” ІІІ (2001 р.) і ІІ (2006 р.) ступенів, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007 р.), Почесною грамотою Верховної Ради України (2009 р.), Подяками Президента України (2004 р. і 2009 р.), Почесною відзнакою МЗС України І ст. (2004 р.), низкою відомчих відзнак.
Нагороджений Орденом справедливості І ступеня Міжнародної асоціації юристів (“The order of justice of I Degree” of the World jurist association) – 2004 р.
Має дипломатичний ранґ Надзвичайного і Повноважного Посла України (з 1999 р.) і Перший ранґ державного службовця (з 2005 р.). Володіє англійською та польською мовами.
Від червня 2010 став Надзвичайним і Повноважним Послом України в США.

Фото Ярослава Присташа

“Наше слово” №27, 4 липня 2010 року {moscomment}

Поділитися: