Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ 2008-10-16
ФЕЙЛЕТОН
Знаємо, що, маючи не один, а три мільйони польських злотих, можна було б відремонтувати Народний дім у Перемишлі, однак не відомо ще нічого про існування хоча б кількох проектів, у яких було б заплановане його майбутнє й ефективне, також в економічному плані, подальше існування. Можна, як співає у пісні Пугачова, подарувати коханій жінці мільйон троянд, але й у цьому випадку не відомо, чи інвестиція принесе сподівану користь. За мільйон, наприклад, євро можна забезпечити собі непогане життя, а ще й щастя на обличчі шефа побачити, бо ж якщо хтось і працює, маючи таку готівку, то напевно виключно волонтером. А коли раніше хтось чомусь видав мішок грошей на придбання мільйона колючих квітів, то… то не треба добивати нещасного ще якимось коментарем.
Мільйоном можна також подурному полякати людей по обох сторонах польськоукраїнського кордону. Таку бритву 17 березня взяла на озброєння газета “Dziennik”, тривожно сповіщаючи в заголовку, що “Мільйон українців отримають польські запомоги”. За повідомленням цього видання, оскубати державу дозволяє “Карта поляка” і запис про те, що документ може отримати кожен, чиї предки мали польське громадянство. У згаданій статті наводяться слова голови Товариства польської культури на Львівщині Еміля Леґовича, який відзначав: “Нас, поляків, у Західній Україні залишилося 30-40 тис. Однак по карту зголоситься навіть мільйон осіб”. “Dz” вже від себе додав про існування небезпеки, що через таке діряве решето можуть продертися нащадки тих, хто шкодив Польщі своєю діяльністю в Українській повстанській армії. Це дійсно жах і навіть не важливо, чи той хтось був вояком УПА, чи, наприклад, кухарем- пацифістом!
Дехто в Україні космічний підрахунок “Dz” помітив зразу, іншим зайняло це трохи часу. У Партії реґіонів процес аналізу йшов відносно довго і якимось дивним збігом обставин завершився щойно перед конфліктом у Грузії. Депутат ПР Юрій Бойко в одному інтерв’ю нарікав, що українські власті зовсім не реаґують на посягання країн ЄС і НАТО на територіальну цілісність України. Потім цей депутат теж схопив “мільйонну бритву”, і маємо такий от результат: “У Чернівецькій області відбувається масова роздача румунських паспортів – “помаранчеві власті” мовчать. На Заході України вже до мільйона чоловік отримали так звану “карту поляка” – жодної реакції”. Зрозуміло, що Ю. Бойко має алергію на помаранчевий колір, однак навіщо бере у руки мільйон “карт поляка”, чим копіює безглуздість польського щоденника – в таких висловах записане конфронтування громадян двох країн.
Слово “мільйон” звучить сильно і водночас жахає, а дійсність виглядає так, що до вересня у всіх східних країнах насправді видали лише 9 тис. “карт поляка” – саме таку цифру подають представники польського МЗС. Про тих, хто поводиться невідповідально з бритвою, говорить відоме прислів’я, то може декому слід задуматися, чи не йде він часом шляхом еволюційного розвитку в протилежному напрямку.
Польська сторона ще цього року пояснюватиме в Києві на спеціальних зустрічах, яким чином “карта поляка” допомагає вступити в польські вищі навчальні заклади. Українським політикам також варто було б провести кампанію на цю саму тему серед молодих людей у західних країнах, у тому числі й у Польщі, в контексті статусу закордонного українця, бо донині якось про це тихенько. Не лякайте, а інформуйте – може вдячні вам за те будуть мільйони.
* * *
На сайті ПР залишився лише слід від інтерв’ю з Ю. Бойком, але про його зміст уже не можна довідатися. Невже зрозуміли помилку і думають, як стягнути українців з усього світу на навчання у своїх університетах, політехніках та інших освітніх установах? Добре було б…
“Наше слово” №42, 19 жовтня 2008 року {moscomment}
