«Слово стало тілом»: ікони та фотографії

Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №16, 2021-04-18

У Варшавському архієпархальному музеї завершилась виставка ікон «Слово стало тілом». На ній показали 50 робіт учасників ХІІ Міжнародного пленеру іконописання у Новиці, який відбувся у вересні 2020 року.

Відкриття виставки «Слово стало тілом» у Музеї варшавської архієпархії

Колекцію доповнюють фотографії Пйотра Бейма, який майстерно зафіксував процес творчості, зосередження митців та магію місця. Через карантинні обмеження виставку закрили раніше, ніж планували, але організатори збираються показати її і в інших містах.

На відкритті кураторка та організаторка пленеру Катажина Якубовська-Кравчик відзначила: «Для нас було важливо, аби, апелюючи до рідної традиції, показати силу сучасного мистецтва. У своїх роботах автори намагаються говорити власною мовою відповідно до іконографічного канону, а водночас – шукати свій спосіб розповіді про сакрум». Колега Катажини Матеуш Сора відзначив, що найчастішою темою робіт було Благовіщення. Митці осмислювали фразу «Слово стало тілом» – цитату з Євангелія від св. Івана. Велика цінність заходу та створених під час нього ікон, на думку Матеуша Сори, – це їхній понаднаціональний та міжконфесійний характер, оскільки учасниками були українці, поляки та білоруси.

. Уляна Томкевич – Зустріч Марії та Єлизавети

Автори презентованих ікон скромніше, ніж це традиційно прийнято, представили тему звістки про народження Ісуса Христа. Це видно хоча б у меншій кількості постатей на роботах – утім, такий прийом дозволив зосередитись на суті. Ікона Остапа Лозинського зі Львова, своєю чергою, – це спроба поєднати народне і сучасне мистецтво. У своєму диптиху він презентує воскресіння Лазаря з перспективи і самого Лазаря, й Ісуса Христа. Групу митців, особливо українських, надихало й наївне мистецтво. Це помітно у використанні традиційних буковинських мотивів, колористиці і стилістиці. Не бракувало також робіт, у яких автори вдавалися до сучасних абстрактних образів.

Катерина Кузів – Благовіщення

Ікони з пленеру традиційно видали друком у каталозі. У розміщеній в ньому статті Ірина Язикова відзначає, що ікона є відображенням таємниці Боговтілення, тобто прийняття Христом образу людини. Авторка стверджує, що у таких роботах зображають тілесний вигляд Христа, але Його божество також становить тут невід’ємну частину. Для відображення двоїстої природи Христа іконописці використовують традиційні символи і знаки, як-от написання імені чи кольори одягу. «Ця система залишається незмінною впродовж століть», – підкреслює у тексті Ірина Язикова. Авторка пояснює також, що у християнському мистецтві по-різному зображують Христа, і кожна нація робить це по-своєму. Це можливо тому, що ікона Христа – це простір зустрічі Бога і людини. Для кожного така зустріч відбувається інакше.

Костянтин Маркович – «Слово стало тілом»

Неофіційне відкриття виставки відбулося також в межах онлайн-зустрічі учасників пленеру. Кураторка виставки Уляна Tомкевич наголосила на великій цінності самого перебування у Новиці та  можливості контакту з людьми, спілкування тощо: «За ці два тижні щось нематеріальне перетворилося на чітку, обрамлену річ. Зараз ми можемо передавати її іншим». Остап Лозинський зауважив, що тема «Слово стало тілом» була насправді складною. Її треба було добре продумати, аби ікони не були банальними. 

Роман Зілінко – Благовіщення

Своїми враженнями поділилась й Альбіна Ялоза, яка вперше брала участь у пленері. Вона підкреслила, що для неї він став відкриттям не тільки з технічного боку, але й з духовного: «Хоча кожен працював над своєю іконою окремо, відчувалося, що ми всі трудимося над чимось одним».  

Фото з сайту Музею варшавської архідієцезії / Ікони з каталогу

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii, Події

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*