Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №7, 2022-02-13

Представники меншин сподівалися, що депутати відхилять поправку, яка передбачає скорочення на майже 40 мільйонів злотих цьогорічного фінансування навчання меншинних та регіональної мови у школах. На жаль, цього не сталося. 27 січня за неї проголосувала більшість у Сеймі. Що це означає для учнів, учителів та громад?

Це тільки початок

«Сейм ухвалив рішення! Зараз ми чекаємо на виконання нормативних актів, які запровадять пряму дискримінацію німецької меншини через обмеження доступу дітей до вивчення рідної мови у школах! Це буде явне порушення, зокрема положень статей 32 і 35 Конституції Польщі, але чи це ще когось цікавить? Хтось якось сказав: “Покажіть мені, як ставляться до меншин, і я скажу вам, наскільки сильна демократія у вашій країні”». Це – коментар Рафала Бартка, директора Дому німецько-польського співробітництва (ДНПС), із яким він виступив одразу після голосування.

Закон про бюджет ухвалили 17 грудня разом із поправкою, яка передбачає зменшення на 39,8 мільйона злотих фінансування навчання меншинних та регіональних мов. 27 січня Сейм відхилив поправку Сенату, яка повертала початкову суму коштів на ці цілі. За це проголосували 239 депутатів, проти були 219, ніхто не утримався. В обґрунтуванні пояснюється, що йдеться про організаційні зміни у навчанні німецької мови. На практиці це означає двогодинне зменшення ліміту на такі уроки. Воно почнеться з вересня – однак, за планами уряду, вже з 2023 року нові правила будуть діяти протягом усього року, а субвенцію зменшать на понад 100 мільйонів злотих.

Не тільки німці

Автором прийнятої Сеймом поправки є Януш Ковальський, депутат від «Солідарної Польщі» (Solidarna Polska). Він пояснював, що запропонована ним зміна не стосуватиметься всіх меншин, а заощаджені в держбюджеті кошти призначать на навчання польської мови у Німеччині. Усе це –  тому, що, за словами депутата, німецький уряд не дає жодного євро такі заняття.

«Протягом 30 років навчання польської мови як рідної там жодним чином не фінансувалося на державному рівні. Те ж саме стосується польських організацій», – говорив у жовтні під час засідання Сеймової комісії адміністрації та внутрішніх справ депутат Ковальський.

Політику на його фейсбук-сторінці відповіло німецьке посольство, вказавши, що у 2020 році понад 14 тисяч учнів середніх шкіл, які вивчають польську мову як рідну, отримали освітні субвенції на приблизно 202 мільйонів євро (940 мільйонів злотих).

– Правда є такою, що, окрім навчання мов, німецький уряд не фінансує ані математики, ані історії, ані жодних інших предметів, бо кошти на це виділяють федеральні землі. Фінансування польської на цьому на рівні, може, не є ідеальним і, ймовірно, потрібно щось покращити. Але це брехня, що навчання мови в Німеччині зовсім не підтримують, – наголошує Рафал Бартек. Директор ДНПС вважає курйозною ситуацію, у якій формою тиску на німецький уряд стає обмеження освітніх прав цієї меншини у Польщі.

– Якщо так, то це можна вважати великою невдачею польської дипломатії. Я нагадаю, що цей уряд при владі – не від учора, – говорить представник організації, на думку якого, постраждають також українці, білоруси й інші спільноти.

«Путін би цього не придумав»

Такі слова 21 січня сказав один із учасників публічного слухання у справі зменшення освітньої субвенції для німецької меншини. Дебати організували у парламенті депутати від «Громадянської коаліції» (Kolalicja Obywatelska). Зустріч відбулася у змішаному форматі, частина людей приєдналася онлайн. На жаль, попри запрошення, на ній не з’явився жоден представник правлячої партії та уряду. Серед понад сорока людей –  євродепутатів, депутатів, членів меншинних організації, які взяли участь у слуханні, були також директори шкіл та представники самоврядувань. Саме останні чітко розповіли, як зменшення субвенції вплине на освітній процес дітей та функціонування шкіл. Зокрема, у малих містечках та селах.

«Ми маємо 386 учнів, які вивчають меншині мови: українську, кашубську та німецьку. Якщо коштів стане менше, нам доведеться скоротити видатки на оплату приміщень, підручників, навчальних матеріалів. Досі ми співфінансували підвищення кваліфікації вчителів. Зараз муситимемо частково від цього відмовлятися, також стане менше грошей на зустрічі та екскурсії. Або й зовсім не буде на це ресурсів», –  перерахував Ришард Силька, бургомістр міста Битів на Помор’ї.

«Із часом не тільки батьки не будуть бачити сенсу у тому, аби їхні діти вивчали кашубську мову. Самі вчителі не захочуть покращувати свої вміння. Бо навіщо, для кого? Питання, чи взагалі будуть охочі вчитися на вчителів кашубської мови і чи надалі такі люди будуть долучатися до життя громади, залишається відкритим», – наголошувала Кароліна Келер, директорка початкової школи №2 в Слупську.

Видається, що у найгіршій ситуації опиняться заклади, які мають статус «негромадських», тобто приватних.

«Без належного фінансування не зможемо запропонувати вчителям гідну зарплату. Чи вони залишаться з нами?», – питав Пшемислав Лагош, директор початкової школи у селі Шопа на Кашубах. Такий статус має також заклад у селі Мокре на Сяніччині, яким дев’ять років управляє товариство «Баладгора». Там навчаються зараз 54 дітей, 90% яких ходять на уроки української мови.

– Усі витрати, пов’язані з функціонуванням школи, ми фінансуємо з субвенції, яку виділяє за посередництвом ґміни Міністерство національної освіти Польщі. Ґміна не додає ані копійки. Ми вже не маємо на чому заощаджувати. На жаль, найбільше економимо на вчительських зарплатах,– говорить Марія Білас, голова згаданого товариства та Сяніцького відділу ОУП.

Схожими спостереженням ділиться Андрій Дрозд, директор Початкової школи ім. Тараса Шевченка у Білому Борі. Нею також уже кілька років управляє неурядова організація.

– Нами керує фонд. Ми не маємо ґміни чи маршаліківського управління, які могли би допомогти. Зараз уже говорять про підвищення цін на газ та електрику. Я вже зовсім не знаю, як виглядатиме наша ситуація, – заявляє директор білобірської школи.

Учні – заручники політики

У 2019-2020 роках українську мову як меншинну вивчало у Польщі 2943 дітей у понад 800 школах. У 2020-2021-му – уже 2175. Тобто за два роки їхня кількість зменшилася на 26%. Частково це пов’язано з відсутністю фінансування таких уроків для дітей з українським громадянством.

«Для громади ключове значення мають школи та пункти навчання. Обмеження освітньої субвенції означатиме реальну загрозу обмеження кількості таких закладів, якими управляють громадські організації», – говорив на слуханні у парламенті 21 січня голова ОУП Мирослав Скірка. Він зазначив, що за десять років діти з меншин, які вивчають українську мову, не отримали жодного нового підручника. «Лише завдяки рішучості одного з фондів, педагогічної спільноти та фінансуванню Міністерства національної освіти, школи та пункти отримали зошити, які мають допомагати їм в освітньому процесі», – говорив голова Об’єднання. Очільник організації навів також статистку щодо вивчення польської в Україні – такі уроки там зараз відвідує приблизно 91 тисяча дітей. За його словами, за останні два роки профільне українське міністерство підготувало, надрукувало та передало учням 200 тисяч книг. Це – підручники не лише з мови, а й для вивчення інших предметів польською.

«У ситуації, коли Україна бореться з російською агресією, нікому не прийшло у голову обмежити можливість діяльності шкіл для дітей, які хочуть вивчати польську мову. Або не друкувати підручники. Кожна дитина, незалежно від її етнічного походження чи громадянства, за бажанням може скористатися пропозиціями усіх шкіл України. Про Польщу я, на жаль, не можу сказати те ж саме», – заявив Мирослав Скірка.

Він наголосив: з абсурдних причин Сейм хоче покарати дітей німецької національної меншини у Польщі за те, що польська влада має претензії до німецького уряду. «Права однієї громади не можуть бути порушені без порушення прав іншої. Це вдарить по всіх нацменшинах. Обурення викликає ще й те, що за цю політичну гру мають платити найслабші: діти», – завершив голова ОУП.

Важлива солідарність громад

– Ми вже маємо сигнали від вчителів, які викладають німецьку мову – деяким із них радили шукати нову роботу. У ґмінах вже почали рахувати, скільки шкіл у наступному шкільному році зможуть утримати, а які буде треба закрити, – зазначає представник німців Рафал Бартек.

Саме члени цієї спільноти півтора місяці тому ініціювали акцію, у межах якої публікували у соцмережах фото: зображені на них користувачі затуляли руками рота. До цього додавали хештег #sprachlos #niemaMowy. До флешмобу почали приєднуватися представники й інших меншин, зокрема українці. Крім цього, активісти опублікували петицію, яку підписали кілька тисяч осіб; розміщували звернення на сайтах своїх структур, організовували пресконференції. До солідарності з німецькою громадою закликає також Григорій Купріянович, співголова Спільної комісії уряду та національних та етнічних меншин. Саме він за день до голосування у Сеймі звернувся до прем’єр-міністра Матеуша Моравецького із закликом змінити позицію уряду у питанні скорочення субвенції на освіту. У своєму листі Купріянович наголошує, що обмеження коштів стосується лише німецької меншини: «Важко уявити, що у демократичній правовій державі навчання мови однієї громади може відбуватися за іншими правилами і стандартами, ніж решти меншин, що означало би нерівне ставлення до громадян за національним критерієм».

Українець також зауважив, що використання спільнот як заручників закордонної політики є порушенням принципу рівності громадян: «Це суперечить не лише Конституції, закону про меншини чи міжнародним конвенціям, але й державному суверенітету».

«Я думаю, що через цю ситуацію громадяни Польщі інших національностей можуть мати обмежені можливості для навчання своїх дітей. Бо тут ідеться не про моє покоління, а про наступне. У часи демографічної кризи в країні їх (дітей та молодь – ред.) треба заохочувати жити тут, здобувати мовні та професійні навички. А влада робить усе, щоби відбити це бажання», – пояснює Рафал Бартек.

Фото автора статті

Поділитися: