Валерія Гуржий ■ РОЗМОВА ■ №31, 2024-08-04

З початку повномасштабного вторгнення громадське об’єднання «Справа громад» працює над постачанням Збройним силам України FPV-дронів та інших БПЛА, прально-душових комплексів, повнопривідних багатофункціональних вантажівок, ідентифікаторів дронів, рухомих командних пунктів, екскаваторів, гуми для вантажної і броньованої техніки тощо. І все це на загальну суму більше 471 млн гривень.

Детальніше про діяльність організації «Нашому слову» розповів співзасновник ГО «Справа громад», відомий український тележурналіст Віталій Гайдукевич.

– Розкажіть, будь ласка, коли і як виникла організація?

– Задум створення «Справи громад» з’явився ще навесні 2019 року. На той момент ми намагалися зосередитися на розбудові громадянського свідомого суспільства, думали робити пріоритетом просвітницьку діяльність. Ідеалістична задача максимум на той час, в контексті політичної ситуації 2019 року – знайти людей у різних містах, яких не задовольняла якість громадсько-політичних процесів у країні, людей, що були готові гуртуватися одне з одним, щоб разом покращуватися у різних галузях. Така собі робота над суспільними помилками в контексті якості політикуму і громадянського суспільства. Тоді ми вважали, що в Україні суспільству бракує критичного мислення, компетенції.

Такі були плани, але потім стався ковід. Наші активісти там, де були потужні осередки, миттєво трансформувалися до виконання задач, яких потребувало суспільство. Ми спільно із Фондом Порошенка шукали кисневі концентратори, медичні комплекти для роботи лікарів в інфекційних відділеннях, закуповували, фасували і доставляли продукти людям, що опинилися в карантинній ізоляції. Були вкрай емоційні історії. Скажімо, ми дізналися про 80-річну жінку, яка опинилася в карантинній пастці вдома в Києві – до неї ніхто з родичів не міг доїхати, бо всі вони були на Хмельниччині. Тоді не ходив жодний транспорт. Жінка вдома, вона не могла пересуватися, вийти в магазин, їй не було чого їсти. Пані жила на першому поверсі, вона відкривала вікно і просила перехожих, щоб вони принесли їй хліб і води. Страх опинитися на самоті в XXI столітті. Тож ми почали доставляти допомогу людям, які потребували їжі та предметів гігієни, закуповували, пакували та розвозили по країні. І так геть непомітно для самих себе з просвітницької ми трансформувалися у волонтерську організацію, яка виконувала актуальні задачі у своєму місті та регіоні.

А після ковіду прийшло повномасштабне вторгнення росії. В цей момент багато наших активістів долучилися до ЗСУ, а ті, хто лишився в тилу, почали допомагати армії. У різних містах, різний тип допомоги, але весь час протягом повномасштабної війни наша головна задача – це допомога Збройним силам.

– Скільки у вас волонтерів, у яких областях ви функціонуєте?

– Коли все починалося у 2019 році, ми планували мережу у всіх великих містах, у нас тоді було гасло «Ви зможете – ми допоможемо». Організаційно ми допомагали відкрити рахунки, консультували активістів, як побудувати дієвий осередок, як визначити, чим вони хочуть займатися, бо теми, інтереси, пріоритети, цілі, якими займався наш, наприклад, львівський осередок, вони відрізнялися від тих тем і пріоритетів, якими займається наш осередок у Запоріжжі. Бо це різні міста з різними проблемами та запитами від людей.

Наш центральний офіс, а тепер і основний складський та виробничий майданчик – в Києві. Активні осередки є у Львові, Запоріжжі, Херсоні. Є активісти в Харкові, Рівному, Івано-Франківську і Коломиї. Наш херсонський осередок зміг протриматися в окупації, вони вижили, були дієвими і корисними Україні під час окупації. Як тільки ЗСУ зайшли в Херсон, наші на чолі із Оксаною Погомій вийшли з підпілля, реанімували свою активність як волонтерський осередок. Зараз в місті працює наша волонтерська пекарня, ми печемо хліб, незважаючи на обстріли. Львівський осередок на початку повномасштабки круто допоміг в логістиці, тут наша Уляна «Ука» Дідич була неперевершена. Зараз вона власноруч приганяє автомобілі для військових. В Запоріжжі наш осередок, крім низки локальних задач, плете маскувальні сітки. До слова, як і осередок в одному з київських районів. По суті активісти живуть як мікросамостійна окрема організація, але діють у рамках нашої всеукраїнської філософії – «Ти або в ЗСУ, або для ЗСУ». 

– Ви втілюєте багато різних проєктів – це і спорядження, і обладнання, і одяг, розкажіть про це. Скільки всього було передано, з яких проєктів ви починали та як додавалися нові?

– Ті, хто були у Києві в момент, коли ворог був на підступах до столиці, мали задачі більше самоорганізаційні. Кияни, які не виїхали, приносили нам допомогу, яка була абсолютно різною – білизна, ліки, їжа. Усі розуміли – це речі, які потрібні захисникам столиці. На нашій території, де ми базуємося, тоді збиралися добровольці, більша частина яких стала 206-м батальйоном ТрО (територіальної оборони). Вони потребували їжі, одягу і ліків. Батальйон виконував бойові задачі на підступах до Києва, і наші активісти взялися бути тилом та логістикою цього батальйону.

Як тільки минув перший шок, допомога стала надходити просто потоком, зокрема почала пробиватися через кордон іноземна – тут знову дяка нашим львівським активістам. Крім того, у нас були люди у Польщі, які могли оперувати польським рахунками – запрацював ланцюжок – хтось доставляв вантажі до кордону, хтось забирав і довозив до Києва або волонтерських хабів в обласних центрах. Там ми робили ревізію отриманого і розділяли – що йде цивільним, а що йде військовим. Вже на той момент ми почали отримувати більш-менш систематизовані запити від військових і намагалися шукати, як ці потреби закрити. Запит-відповідь. На той момент масовими потребами були шкарпетки, спіднє, уніформа.

Потім пішли запити на бронежилети і шоломи. Їх тоді бракувало, на ринку було багато неякісних, які призводили до поранень. Ми знаходили способи отримувати якісні бронежилети. Одного разу просто закупили за кордоном сталь, привезли сировину, а наші партнери виготовили якісні броніки.

В квітні 2022 року з’явилася ідея, що військо потребуватиме техніки більш серйознішої, ніж пікапи, які вже почали тягати з-за кордону. Тоді у нас виник задум шукати у виробників не просто техніку логістично-господарського характеру, типу вантажівок, а саме броньовану. «Справа громад» і Фонд Порошенка запустили перший великий проєкт, де громадська організація із партнерами отримала ліцензію та дозвіл урядів України та Італії на купівлю за кордоном бронетехніки. Це був дуже складний шлях юридично-документального оформлення, але ми змогли його пройти. Так ми придбали і завезли для однієї з десантних бригад 11 броньовиків MLS Shield – це броньована машина з протимінним захистом для патрулювання, доставки особового складу та евакуації. Екіпаж автомобіля складає 10 людей, броньовик можна укомплектувати кулеметною туреллю. Машина доволі якісна, три із них прийняли на себе обстріли – в одну влучила міна, прилетіло прямо в капот, інша машина потрапила під удар «Граду», в третю в борт прилетіла протитанкова ракета російського «Корнету».

В кожному із випадків в машинах були люди. В кожному із випадків наші броньовики рятували більшість екіпажу. Тоді був лише один загиблий. На три різні випадки влучання. Зараз підбиті машини стали донорами запчастин для уцілілих. Решта броньовиків досі на ходу і виконують задачі. Із часом запити військових змінювалися, ми визначили для себе пріоритети і припинили займатися непрофільними задачами. Волонтерський центр «Справа громад» став закривати потреби логістики бригад і батальйонів ЗСУ. Ми стали викупати з європейських майданчиків зберігання повнопривідні військові вантажівки. Сотнями. Машини завозилися в Україну, приводилися до ладу і комплектувалися кількома типами кузовів. 5-6-тонна повнопривідна вантажівка – це робочий коник для підрозділу. Доставка людей, боєкомплекту, спорядження – все вона. Так ми стали головним постачальником машин Leyland DAF 45.150. Спершу ми викупили усі придатні до роботи у Великій Британії, а потім і на майданчиках Бельгії і Нідерландів. На загал було підписано контрактів на 300 таких вантажівок. Коли вичерпалися 5-тонки, ми перейшли на 7-8-тоні DAF серії YA 4442.

Паралельно ми почали закуповувати безпілотники. Коли всі закуповували маленькі – Mavic, наша команда уклала контракти на великі комплекси «Посейдон». Ми домовилися з виробником, шукали фінансування, посприяли створенню окремої школи пілотів – зробили все, щоб відстань між якісним БПЛА і  військовою частиною скоротилася в рази.

Після цього ми зрозуміли, що, окрім транспортних проблем, у Збройних силах є потреби гігієнічні, як би дивно це не звучало. Всі зосереджені на силах та засобах оборони та нанесенні вогневого ураження, але військо – це перш за все людина. Людина не може виконувати задачі на лінії фронту, якщо вона не має можливості доглянути за собою. Солдатам треба митися, солдатам треба мати чисті речі. Ми спробували на базі звичайного 20-футового морського контейнера зробити душово-пральний, я його називаю «душевно-пральний», комплекс. Це душова на 4 людини, бойлер для підігріву води і бак з водою, 2 пральні і дві сушильні машини, генератор.

Передбачили можливість підключитися до води. Ми зрозуміли, що можемо надати війську можливість митися у польових умовах. Спочатку з нас кепкували, мовляв, нам немає чим зайнятися, а потім стало зрозуміло і критикам, і військовим – ідея надзвичайно влучна і корисна. Одразу постала черга з бригад і окремих батальйонів, які просили ці душово-пральні контейнери. Відповідно, ми розгорнули власне виробництво, знайшли додаткові виробничі майданчики. Ми збираємо гроші, на них закуповуємо складові і матеріали та фінансуємо комплектування. Це виходить дешевше, ніж якби ми замовляли десь на комерційному ринку. Досі це один із наших головних проєктів, який користується стабільним попитом з літа 2022 року.

Наступна ідея також прийшла від військових – нас попросили розробити мобільні командно-штабні машини (КШМ). Тобто у будь-якій точці, де є потреба розгорнути мобільний офіс, приїжджає КШМ-контейнер, всередині якого є все, що потрібно для виконання тієї чи іншої роботи. Монітори, комп’ютери, генератор та зарядна станція для живлення, інтернет від Старлінків, холодильник, тому що військова робота при можливості має бути комфортна для якісного виконання завдань, чайник – все є. Де б не були військові, у них є можливість і працювати, і випити кави, чаю, зробити бутерброд. Після того, як ми сконструювали цю командно-штабну машину, то зрозуміли, що люди, які працюватимуть у цьому комплексі, мають і відпочивати. Тож до КШМ був приєднаний проєкт контейнера зі спальними місцями, де також є холодильник, світло, розетки, кондиціонер і генератор. Командно-штабна машина та спальний причеп до неї є повністю автономними та мобільними. Проєкт народився як експеримент, але перша ж передача у військо викликала чималий попит, тож ідея стала на конвеєр. 

Ну і з тих пріоритетів, що є останнім часом, – це ударні, розвідувальні, денні й нічні дрони. Поруч з тим є й нестандартні запити – моторні човни, баггі і квадроцикли.  

– На яких напрямках фронту працюєте і на яких з них потреб найбільше?

– Ми опікуємося частинами – беремо під патронат якусь бригаду чи батальйон і намагаємося забезпечувати її по нашому профілю. Там, де підопічні перебувають. Щодо потреб – ми беремо відповідальність лише за ті речі, які для нас є профільними. Природно, що потреб у вояків багато, але ми не займаємося усім. Якщо нас просять щось не за нашим профілем, ми підказуємо, до кого звернутися. А коли вже беремо «під крило» батальйон чи бригаду, то байдуже, на якій ділянці фронту вони працюють. До нас звертаються, ми з’ясовуємо, де вони є в цей момент, кажемо, коли ми зможемо зібрати для них «передачку» та упакувати все, що їм потрібно. Після цього відвозимо туди, де вони зараз є. Наші підопічні побували на всіх ділянках фронту.

В основному ми опікуємося десантно-штурмовими бригадами, деякими піхотними, чотирма артилерійськими бригадами, є бригади ТрО, розвідувальні батальйони, структури Сил спеціальних операцій, є танкові бригади, а також армійська авіація. Підопічних постійно стає більше – відгуки про нашу допомогу передаються від підрозділу до підрозділу, що приводить до нас все нових і нових друзів. Якщо запити відповідають нашому профілю, то військова частина стає в графік поставок, а ми намагаємося назбирати більше грошей. 

– У вас є окремий магазин, де донатиш гроші на ЗСУ і отримуєш конкретну річ. Звідки беруться ці речі? Тобто ви їх самі виготовляєте, чи купуєте, чи вам дарують, чи частина грошей з донатів йде на поповнення магазину? 

– Це не магазин – це скоріше платформа обміну. Ми – волонтерська організація, ми не маємо права торгувати чимось, але міняємо якийсь сувенір в обмін на донат. Періодично ми проводимо лотереї, де розігруємо особливі сувеніри. Інколи це сувенірні речі, які передають наші друзі-військові. А ще маємо футболки з картинками знаного майстра gif-анімації Fill Feaouill (fill.com.ua), які присвячені нашим проєктам. Наші підопічні відгукуються, як тільки ми говоримо, що нам потрібне воєнне залізяччя, яке ми поріжемо на шматочки, і це будуть сувеніри в обмін на донат. Можна шматочок російського танка відрізати, можуть гільзи привезти, шматки російських ракет та безпілотників. Ми намагаємося зробити з того певний символічний об’єкт. Зараз почали світильники робити. Заливаємо шматки заліза епоксидною смолою, вставляємо невеличкі LED-вогники і отримуємо такий оригінальний світильник, на якому вказано, що саме залито в смолу. Багато людей жертвують гроші, і ми подумали, що було б справедливо, аби в подяку за пожертву ми могли б щось віддати. Багатьом це сподобалося. Я думаю, це важливо, що людина, яка виділила гроші на Збройні сили, отримала пам’ятний подарунок від волонтерів і їхніх підшефних.

– Як ви функціонуєте? Лише за донати чи є великі спонсори? Дуже часто можна побачити вашу спільну роботу із Фондом Петра Порошенка. Цей фонд є одним із донорів?

– Цей фонд не є нашим спонсором чи донатором, він сам благодійна організація. Фонд Порошенка є нашим партнером. Ті гроші, які збирає «Справа громад», перебувають на рахунках «Справи громад», вони ніколи не потрапляють на рахунки Фонду Порошенка, адже він оперує виключно коштами родини Порошенків. У нас є справедлива колаборація, коли ми з представниками Фонду, разом з Петром Порошенком, визначаємо, які проєкти вони і ми хочемо спільно реалізовувати. Адже поруч із тим існували і існують окремі проєкти, що реалізовує і фінансує окремо Фонд, а окремо – «Справа громад». Втім більшість проєктів ми реалізовуємо спільно, це факт. Формула дуже проста, наприклад, ми умовно зібрали 100 тисяч гривень, а Фонд Порошенка до цих грошей додає ще 100 тисяч. Якщо ми зберемо мільйон, то вони додають ще мільйон. Скільки б грошей не зібрали ми, вони додають таку ж суму. А часто ще більше. Виходить, що людям купити щось на користь ЗСУ через нас дешевше. Наприклад, якщо вантажівка коштує 18 тисяч євро, то половину з цієї суми збирають люди на рахунок «Справи громад», і для людей вантажівка, по факту, виходить 9 тисяч євро, бо іншу половину оплачує Фонд Порошенка. Це важливо, бо, здається, це єдиний в країні приклад взаємодії волонтерського ГО і великого благодійного фонду. Ми з Фондом не обмінюємося грошима, ми спільно оплачуємо те, що ми вирішили реалізовувати.

– Чи є категорії, яких зараз найбільше потребують військові?

– Це дуже складно, адже запити завжди підлаштовуються під актуальність сьогодення, і якщо на початку повномасштабного вторгнення у нас багато просили каски і броніки, то тепер цим забезпечує держава. У нас зараз просять те, чим держава або не може забезпечити, або для неї це не є пріоритетом. Зараз багато запитів на ідентифікатори дронів у повітрі – маленький прилад, який показує, що у повітрі на окремій частоті перебуває дрон, і, здається, він ще може показувати тип дрону. Прилад пищить і попереджає, що у повітрі є небезпека. Таких запитів багато. Також багато запитів по FPV-дронам, які ми зараз передаємо у великій кількості – це, до речі, один із проєктів, які ми робимо на співфінансуванні, але тут ми вкладаємося не 1:1, тут більше грошей вкладає саме Фонд Порошенка, а ми додаємо те, що можемо. Треба розуміти, що економічна ситуація в країні погана, у людей грошей все менше і менше, тому волонтерам все важче і важче збирати великі гроші. На кожному етапі війни найпопулярніші запити від військових змінюються. Окрім ідентифікаторів та БПЛА, ми розуміємо, що є запити гуми та вантажівок, запити логістичного характеру, їх чудово розуміють ті у війську, хто займається логістикою. Є така фраза, що битви виграють солдати, а війни виграє логістика. Армія, яка не має налагодженої логістики, війну виграти не може.

– Якою була ваша найбільша передача на фронт? Що саме це було?

– Найбільша за габаритами? Найбільш ефектно, як на мене, виглядала історія із італійськими броньовиками. Це був потужний проєкт. Найбільш дороговартісними, можливо, стануть БПЛА і системи РЕБ. За один раз ми веземо допомогу на 5-6 бригад. Якщо ми веземо дрони, то по 100 FPV-дронів на бригаду. У нас були передачі, коли приїздило 10 бригад, і вони отримували по 100 ударних дронів. Тобто за одну нашу поїздку може бути передано 1000 і більше БПЛА ударного типу, 4-5 душово-пральних комплексів, 4 вантажні машини. Вартість переданого майна може починатися від 10-15 мільйонів і доходити до 30 й більше мільйонів гривень. Зараз багато просять РЕБів. Прилад може бути невеличкий, а коштувати він може багато. В одному кузові автомобіля можна привезти 5-6 штук, а ціна буде космічна. 

Станом на зараз ГО «Справа громад» вже передала більше 17 тисяч FPV-дронів, 244 вантажівки Leyland DAF 45.150, 69 вантажівок DAF серії YA 44426, 17 велетнів мультиліфтів FODEN 8×6 СARRIER, 6 мобільних шино-монтажних комплексів, 63 мобільні авторемонтні майстерні, 186 прально-душевих комплексів, 5 рухомих командних пунктів, 20 екскаваторів та тракторів, 1000 ідентифікаторів дронів, а також 28 комплексів БПЛА «Посейдон» із трьома літаками в кожному, а також 9 тисяч шин для вантажної та броньованої техніки.

Більше інформації ви можете знайти на сайті ГО «Справа громад»: spgr.org.ua.

Допомогти ГО можна за реквізитами:

Account owner: Solidarna Sprava Hromad

PLN–IBAN: PL48102010680000180203836525

Bank SWIFT Code: BPKOPLPW

Name of the Bank: Powszechna Kasa Oszczędności Bank Polski Spółka Akcyjna

Bank’s address: ul. Puławska 15, 02-515 Warsaw

Bank’s country: Poland

Поділитися: