Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №4, 2023-01-29

Виконання Польщею положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин – це тема першого цьогорічного засідання Сеймової комісії нацменшин. Традиційно справи державна сторона оцінює більш позитивно, ніж меншинна.

Хартію було ухвалено у Страсбурзі 5 листопада 1992 року. Польща почала її виконувати з 1 червня 2009 року. Ідею документа становить те, що в європейських країнах разом з офіційними мовами зазвичай використовується багато регіональних або меншинних мов. Хартія зобов’язує держави вживати заходів для їхньої підтримки, захисту, використання в громадському та приватному житті. Наступне завдання – це можливість викладання та навчання відповідними мовами, а також підтримка їх досліджень.

Одним з головних зобов’язань підписантів документа є підготовка кожні три роки звітів про виконання положень Хартії. Цей документ передають Генеральному секретарю Ради Європи. Свій 4-й звіт за 2017-2021 роки Польща ухвалила в листопаді минулого року та передбачається, що його буде подано до Ради Європи в січні 2023 року. Потім, у першій половині року, до Польщі приїде наглядовий комітет у справах Хартії й проведе зустрічі з державною адміністрацією та представниками меншин. Це буде нагода запропонувати європейській стороні свої зауваження. Згодом комітет надасть оцінку, де, між іншим, будуть зауваги щодо проблем, які Польща має розв’язати.

Під час засідання Сеймової комісії представник Міністерства внутрішніх справ й адміністрації, заступник директора департаменту нацменшин Анджей Сосновський, обговорючи процедури, пов’язані з Хартією, зазначив, що Польща здебільшого позитивно виконує положення цього документа. З такою оцінкою не зовсім погоджуються депутати та представники нацменшин. Зокрема, член президії комісії й водночас представник німецької спільноти Ришард Ґалля наголосив: хоч у звіті згадано, що представники меншин зупинили своє членство у важливому органі, яким є Спільна комісія уряду та нацменшин, у докумені не вказано причину такого рішення. А вона ключова, оскільки така поведінка меншинної сторони була результатом дискримінації німецької громади, якій обмежили кількість годин та кошти на навчання німецької мови як рідної. У звіті, що має потрапити до Ради Європи, йдеться про збільшення коштів на навчання нацменшин, тим часом як державна сторона вже знала про скорочення у випадку німців.

Ще одна проблема – це блокування з невідомих причин запису до відповідного реєстру кількох ґмін, щодо яких можна вживати подвійні назви місцевостей. Депутат зауважив, що меншини роками вказують на брак своїх представників у програмних радах, на державних радіо та телебаченні в тих регіонах, де проживають. Група депутатів запропонувала необхідні правові зміни, але їхній проєкт закону досі не подано на розгляд Сейму. На думку Ришарда Ґаллі, необхідно зробити перелік невирішених роками справ і встановити графік їхнього виконання. «Можемо говорити про звіти, які мають уже історичний характер, але нарешті треба впорядкувати і прискорити розв’язання проблем сьогодення», – зазначив депутат.

Учасником дискусії був також співголова Спільної комісії уряду і нацменшин та представник української громади Григорій Купріянович. Він зауважив: оскільки Хартія має на меті збереження та розвиток меншинних мов, суть не повинна полягати лише на виконанні її положень. Водночас Григорій Купріянович зазначив, що багато чиновників центрального та самоврядного рівня, імовірно, навіть ніколи не чули про існування такого документа. Він говорив про потребу створення приязної атмосфери, в якій меншини просто не будуть боятися користуватися зі своїх прав. На підтвердження своїх слів Григорій Купріянович згадав і вищезазначені проблеми німців. «Хартія не є абстрактним документом, якого треба дотримуватися лише тому, що Польща його прийняла. Це треба робити тому, що він указує напрямок дій для збереження як європейської спадщини, так і Речі Посполитої», – зазначив Григорій Купріянович. До прикладу, в Хартії згадано про потребу стабільного фінансування. У Польщі дуже часто це не виконуюється, бо немає меншинних установ з гарантованим державним бюджетом. А меншинні організації, які беруть на себе якісь завдання, кожного року не впевнені, чи отримають гроші на їхнє виконання. Що важливо: у Хартії не лише вказані певні заходи, але й зазначено про досягнення відповідних результатів. Із цим також існує проблема, хоча б у випадку освіти. Держава, щоправда, створює умови для вивчення меншинної мови, але кількість учнів, які цим користуються після початкової школи, значно скорочується. «Це показує, що щось не так із системою. Ніби є формальні та теоретичні можливості, але система, здається, не дозволяє ними скористатися», – наголосив Григорій Купріянович, ще раз вказуючи на вагу не лише формального підходу до проблем нацменшин. Як він зауважив, можна у звіті написати, що держава повністю профінансувала видання підручників, але проблема в тому, що для деяких меншин вони просто не розроблені й не видаються.

Отже, звіт міністерства можна визнати радше досить творчим. До того ж представники держави зауважили, що справами освіти займається Міністерство національної освіти, а присутності в медіа – Рада національних мас-медіа. Така позиція не дуже відповідає проханню про менш формальний підхід до проблем меншин. У ході засідання члени комісії попросили, щоб хоча б у формі додатка до звіту до Ради Європи потрапила інформація про причини зупинки праці частини меншиних лідерів у Спільній комісії уряду та нацменшин.

Поділитися: