Єва Вапляк ■ ГРОМАДА ■ 2008-06-23
{mosimage}
В останні дні травня у вроцлавському соборі владика Володимир Ющак святкував срібний ювілей пастирського служіння. 25 років тому 28 травня 1983 р. він прийняв священичі свячення від Вроцлавського митрополита Генрика Ґульбиновича.
Дводенні святкування почалися 30 травня, у п’ятницю молебнем до Пресвятої Богородиці. Після молитви з першим своїм концертом духовних пісень виступив молодіжний кафедральний хор. “Як багато від праці священика залежить життя інших. Як віддається службі, то постає багато добра. Таким добром є цей хор, який з огляду на ювілей навчився співати за місяць”, – підсумував жартома владика.
Головні урочистості проходили в суботу. Літургію з участю греко католицьких і латинських ієрархів та духовенства з цілої єпархії очолив владика Володимир. Запрошено представників влади міста та вроцлавських вишів.
Присутній був також кардинал Генрик Ґульбинович, який так сказав про владику: “Тішуся, що я мав таку добру руку, бо бачу, що висвятив мудру людину. Ритм вашого життя набирає обертів, а це власне заслуга вашого єпископа”. І добавив: “Як так дивлюся, то єпископ дочекає золотого ювілею, але я на це дивитимусь з неба, якщо мене там впустять”. Врочистості у вроцлавському соборі завершилися коротким концертом у виконанні вроцлавських дітей та учнів перемиської Шашкевичівки.
“Тих 25 років – це передусім зустрічі з людьми, різними людьми”, – згадував єпископ. Спочатку це були вірні у Бартошицях, Асунах, Острому Барді. Якщо підсумувати все разом, то буде біля 70 місцевостей і біля 700 родин, які священик відвідував з колядою. 1989 рік означав початок змін як у Греко-католицькій церкві, так і в праці о. Володимира Ющака. Зліквідована після ІІ Світової війни Греко-католицька церква в Україні і в більшості комуністичних держав власне наприкінці 80-их років почала виходити з підпілля. Також варшавський монастир отців василіан відкрив тоді свої двері для студентів з України, Румунії та Словаччини. Протоігуменом монастиря став о. Василь Медвіт, який поставив на посту маґістра новіціату і префекта новаків о. Володимира.
Рішенням Папи Римського Івана Павла ІІ о. Володимир Роман Ющак у квітні 1999 р. став єпископом Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ. Радість, страх, побоювання, непевність, бо бути єпископом – це не тільки надівати митру в неділю. Це також відповідальність і важка щоденна праця.
– Протягом тих останніх десяти років дещо вдалось полагодити, – перераховує владика. – Маємо консисторію, вдалося також побудувати і освятити нові церкви. Суспільно ведемо інтернет сторінку про життя нашої єпархії. Це успіх, бо часом ведуться тут гарячі дискусії, зокрема між греко католиками і православними. Такий форум потрібний. Важливо також, що наша Церква незалежна. Болить, що поступає асиміляція, що вірні по дорозі десь губляться, що асиміляцію не можна зупинити, – говорив кир Володимир.
Є також мрії. Одна, але конкретна – про хижу на Лемківщині, куди час від часу можна було б утекти від світу.
А чого бажати на чергових 25 років священства? Багато здоров’я. І терпеливості.
“Наше слово” №25, 22 червня 2008 року{moscomment}
