Ігор Ісаєав ■ ПОГЛЯДИ ■ №38, 2020-09-20

«Вимагаємо заборонити у Польщі акції за участі бандерівських організацій, які вшановують катів польського народу», – петиція із такою вимогою з’явилася у серпні. Ідеться передусім про польсько-українську скаутську акцію «Полум’я братерства», яка 14 серпня цього року пройшла у 33 місцях у Польщі й Україні.

Фото з facebook.com/Fundacja-Wołyń-Pamiętamy

Авторкою петиції є Катажина Соколовська – голова зареєстрованого в Ополі фонду «Wołyń Pamiętamy» («Волинь пам’ятаємо») та організаторка минулорічної кампанії з фургонами і білбордами, на яких повідомлялося про «український геноцид проти поляків на Волині та в Східній Малопольщі у 1939–1947 роках».

Соколовська не добирає слів, говорячи про ініціативу польських гарцерів і українських пластунів: «Це пропагандистська кампанія, мета якої – переключити увагу на беззмістовний епізод участі петлюрівців у польсько-більшовицькій війні. Своїми діями організатори цієї акції хочуть скинути з себе тягар геноциду проти польського народу та презентувати себе як тих, хто допоміг нам перемогти у битві й кому ми повинні бути за це вдячні!».

Проблеми з офіційно-діловим стилем письма в авторки з’явилися вже у «шапці» (верхній частині) документу. У заголовку вона просить заборонити акцію під назвою «Вогонь братерства» – найімовірніше, переплутавши «вогонь» із «полум’ям». Свою петицію Соколовська адресує неіснуючому «міністру Кшиштофу Камінському», маючи, очевидно, на увазі міністра внутрішніх справ і адміністрації (МВСіА) Маріуша Камінського. Хоча і цей адресат дуже дивний – що може зробити голова МВСіА у цій справі – вислати поліцію і розігнати учасників палицями? Цього у Польщі ніхто, крім Соколовської, не зрозумів би. Заборонити акцію саму по собі він не може: рішення про відмову щодо проведення громадського заходу належить до компетенцій місцевого самоврядування або суду.

Наступний, не менш екзотичний адресат петиції – це PAP, тобто Польська інформаційна агенція (Polska Agencja Prasowa). У жодному з цьогорічних повідомлень там навіть не згадали про «Полум’я братерства» – отже, яким чином агенція може щось зробити у цій справі, знає лише невідома вченим космічна сила. Далі авторка звертається до Об’єднання польського гарцерства (ZHP – Związek Harcerstwa Poslkiego). Хоча Матеуш Стахевич – співорганізатор «Полум’я братерства» та голова Програмного руху винахідників (Programowy Ruch Odkrywców) у польському гарцерстві – не розуміє вписування справи у контекст історичної політики і Волині.

– Ця акція проходить обіч польсько-українських історичних баталій, – коментує Стахевич. – Ми не виносимо вироків – хто мав рацію у минулому, хто на що має право або чиї претензії виправдані. Ми просто діємо в іншій площині. «Полум’я братерства» – це про повагу, тобто про універсальні, у тому числі християнські чи скаутські, принципи. Закон гарцерів говорить: «гарцер у кожному бачить свого ближнього».

Від ініціативи, яку авторка петиції називає «проукраїнською», виграють обидва народи, зокрема й поляки – переконує Стахевич.

–  Ми стаємо поруч у важливу врочисту мить. Враховуючи помилки минулого, пам’ятаючи про важке переплетіння історії, ми хочемо разом побудувати спільне майбутнє, – підкреслює співорганізатор заходу. – Хоч акція «Полум’я братерства» і виражається головним чином у символічному запалюванні свічок, її головна мета – будувати взаємоповагу між поляками й українцями.

Саме тому, як підсумовує Стахевич, відправною точкою для цього обрали 100-річчя участі регулярної армії Української Народної Республіки у польсько-більшовицькій війні.

Проте авторка петиції не вгамовується – від серпня вона щодня закликає підтримувати звернення у різних «кресових» групах. Зараз свої підписи ставлять від двох до шести людей щодня, частина з них приховує свої прізвища.

– Попри відчайдушне поширювання допису про заборону акції «Полум’я братерства», не знайшлось і тисячі людей, яких переконали би нехитрі аргументи петиції. Це слабкий результат, беручи до уваги силу соцмереж і те, що агітація триває близько двох місяців, – жартує Олена Боднар, голова пластунів у Польщі та співорганізаторка «Полум’я братерства». Вона звертає увагу не тільки на примітивну форму петиції, але й на маніпулятивні аргументи, наведені у ній.

Справді, домагаючись заборони акції, а разом із нею – і Пласту в Польщі, Соколовська посилається на заборону українських пластунів у ІІ Республіці 1930-х років. От тільки у авторитарній тогочасній Польщі були нелегальними досить багато організацій широкого спектру, зокрема й польських націоналістів, з якими Соколовська, найімовірніше, себе асоціює. До того ж у петиції є посилання на маніпулятивний матеріал про участь українських формувань у польсько-більшовицькій війні: мовляв, значення військових УНР у вирішальній битві з «червоними» переоцінене, бо бійці були погано організовані. Проте, як вказують дослідники того періоду (наприклад, Мирослав Шуміло з Інституту національної пам’яті Польщі) – кожен солдат і підрозділ був тоді на вагу золота, а українські формування здобули кілька стратегічних перемог.

– Раніше я ніколи не цікавилася дивною активністю незрозумілих людей, – наголошує Олена Боднар. – Ми як громада повинні спостерігати за діяльністю середовищ, які поширюють ненависть, а також дуже розважливо і спокійно реагувати, передусім юридичним шляхом. Не піддаватися емоціям, бо вони тільки підсилюють примітивну пропаганду. 

У серпні до суду надійшов обвинувальний акт проти Катажини Соколовської (вона сама оприлюднила свої дані у соцмережах та на порталі wprawo.pl – тому прізвище публікуємо повністю). Серед 15 обвинувачень більшість стосується образи групи людей української національності з огляду на їхнє походження. Українців у коментарях в мережі вона називала «стервом», «проклятим плем’ям», «хахлами», «шматами», «степовим бидлом», «психічно збоченим українським племенем». За подібні висловлювання, що суперечать статті 257 Кримінального кодексу Польщі, передбачена кара до 3 років позбавлення волі.

Чергова петиція, яку популяризує середовище Соколовської, адресована папі Франциску – у ній вимагається скасувати декрет про чесноти львівського архієпископа Андрея Шептицького. Постає запитання – чи громадянська активність у цьому випадку є прагненням змінити світ на краще, чи просто захистити себе від кримінального переслідування, вписавши свої порушення у контекст суперечливого фрагменту польсько-українських взаємин? Якщо так, то чекаймо наступних петицій із велемовними назвами, написаних за принципом «стук-грюк – аби з рук».

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*