Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №36, 2019-09-08

Цього року на 28-му річницю української незалежності на кошалінській головній площі можна було почути українську, ромську, німецьку, кашубську та польську мови. Усе завдяки цьому, що якраз цього дня у місті організували 14-ту Зустріч чотирьох культур. Ініціатором від самого початку виступає кошалінський відділ та гурток Об’єднання українців у Польщі у співпраці з німецькою та ромською меншиною. З року в рік цей захід стає дедалі популярнішим насамперед серед жителів міста

– Я купила собі намисто з бісеру, яке мені неймовірно сподобалося. Це – ручна робота, складна і кропітка, тому я тим більше захоплена таким виробом. Із кашубською культурою я знайома з дитинства, оскільки моя мама любила кашубську вишивку і робила її сама — я до сьогодні зберігаю результати її роботи. Натомість з українською культурою я зустрілася вперше лише під час польсько-українського фестивалю у Пшецьміні, який проходив за тиждень до цих зустрічей. Я поїхала туди з цікавості, аби побачити українські традиції, тому тішуся, що у Кошаліні ми маємо нагоду познайомитися з різними культурами в одному місці. Це – доказ того, що ми справді стаємо «глобальним селом» (термін, який у соціології та філософії вживають на означення сучасного світу, у якому в умовах глобалізації «стираються кордони» – ред.), у якому змішуються різні культури та традиції. Мені особисто в українській культурі подобаються народна музика та вишивка. Я досі не мала нагоди скуштувати українські страви, тому із задоволенням спробую борщ, яким будуть пригощати під час зустрічей, — каже полька з Кошаліна, яка вперше потрапила на Зустрічі культур. 

Чи не найбільша користь цього заходу – популяризація національних та етнічних меншин, поширення ідей толерантності через показ надбань цих громад. Цього року на Зустрічах виступив лемківський гурт «Надія» з Пшемкова, ромський «Гітано» з Ольштина, кашубський «Боболицька земля», німецька вокальна студія «Біс» із Лесніци та хор «Потік», який діє при греко-католицькій парафії у Кошаліні. Але зіркою зустрічей стали саме хлопці з Пшемкова, які до Кошаліна приїхали вже вдруге. Їхня запальна музика не залишала байдужими і молодих, і старших гостей.

– Ми співаємо лемківською та українською мовами з огляду на наше походження, і у цих же традиціях шукаємо натхнення. Сьогодні в гурті «Надія» виступають троє лемків та троє поляків, але у нас є також австрійські, німецькі та чеські корені. Отже, за нами стоїть справді багатокультурна традиція, тим не менше, ми зосереджуємося на українській, у тому числі лемківській музиці, оскільки у ній – корені гурту й наша перевага. Ми обожнюємо співати, тому будемо грати, як каже Єжи Овсяк, до кінця світу і на один день довше, – по черзі розповідають лемко Андрій Кайфаш, лідер гурту (вокаліст) та поляк Фабіан Кравчик, який грає на бас-гітарі. Фабіан зізнається, що спершу йому було важко, оскільки він вперше зустрівся з лемківською музикою, яку набагато складніше грати, ніж, скажімо, польську. Однак завдяки цьому він суттєво покращив свої музичні вміння.

Сьогодні на концерті ми зіграємо дуже гарну пісню «Дай жи мі Ганичко». Я вивчив її швидко, тому хлопці-лемки під час репетицій жартома сказали мені: ти нарешті чуєш нашу музику! У цій пісні відчувається польський рок та лемківський фолк. А ще десять років тому я ніколи не чув про лемків, попри те, що сам живу у Шпротаві, тобто всього за 20 км від Пшемкова — символічної столиці лемків, — сміючись, каже Фабіан Кравчик.

Зараз ми настільки добре розуміємо один одного, що не відчуваємо, ніби належимо до різних національностей. Я жартома кажу, що хлопці-поляки вже також почуваються лемками, оскільки під час концертів пробують співати й роблять це дуже вправно і природньо, — додає Андрій Кайфаш. Енергійна музика лемківського гурту настільки припала до душі кошалінській публіці, що «Надію» радо вітатимуть у місті й утретє.

Зустрічі чотирьох культур – це також гарна нагода, аби прорекламувати білоборську школу, тим більше, що захід відвідують і молоді люди, і їхні батьки. Про рекламу шевченківської Початкової школи та ліцею подбала новопризначена директорка Дорота Джевєцька.

Ми запрошуємо на навчання і до Початкової школи, і до ліцею всіх охочих. Немісцеві діти можуть проживати у гуртожитку. Навчання в нас відбувається у дуже комфортних умовах. До ліцею варто прийти насамперед тому, що тут – високий рівень навчання, мало учнів у класі, а з цього року молодь може з більшої кількості занять вибрати, які предмети вивчати на поглибленому рівні: географію, історію, математику, англійську мову та інформатику. Отже, кожен знайде щось для себе. У нашій школі навчаються діти, які спершу не володіли українською чи польською мовою, а в кінці навчання вони цими мовами складають іспити на атестат зрілості. Окрім цього, як на мене, наш навчальний заклад – це ще й школа толерантності. Особисто мене, польку, українська культура захопила неймовірним колоритом звичаїв і традицій, чудовими піснями, танцями – цього всього ми навчаємо у нашій школі, – підсумовує Дорота Джевєцька.

Фото авторки статті

Поділитися: