Анна Руссу ■ УКРАЇНА ■ №45, 2024-11-10

21 жовтня у варшавській «Кінотеці» показом стрічки «Сірі бджоли» режисера Дмитра Мойсеєва стартувала 9-та едиція кінофестивалю «Ukraїna!». Протягом тижня глядачам представили 69 українських фільмів – номінантів цьогорічної конкурсної програми й переможців минулого року. Окрему секцію було присвячено кримськотатарському кіно. Серед фестивальних подій бачимо теж кінопоказ і дискусію про українську меншину в Польщі.

– «Ukraїna!» – це винятковий фестиваль, який народився з цікавості. З цікавості до сусіда, його культури, щоденних проблем, прагнень, мрій, історії, – так розпочала церемонію відкриття її незмінна ведуча Яна Стемпневич. Вона нагадала, що війна росії проти України триває. Українські кінопрацівники – зараз на фронті, багато з них гине. А їхні фільми показують на фестивалі українського кіно у Варшаві, також під час цієї едиції.

Про підтримку України говорила також ініціаторка, засновниця й директорка фестивалю «Ukraїna!» Беата Бєронська-Лях:

– На мою думку, ми є таким культурним дипломатом. Наш фестиваль та представники кіно нагадують, що в Україні – війна. І треба Україні допомагати.

Директорка кінофестивалю анонсувала виробничу панель між українськими й польськими кінотворцями, що має сприяти їхній співпраці. Окрім згаданих дискусій про кримських татар і українську громаду в Польщі, вона згадала про зустріч щодо дезінформації:

– Для нас, і для мене особисто, дуже важливою є дискусія про дезінформацію, про засоби росії, які вона використовує, пробуючи посварити поляків та українців. Така розмова є важливою, щоб ми могли розпізнати ці маніпуляції, вміли порадити собі з ними.

Від самого початку кінофестиваль «Ukraїna!» підтримує Посольство України. Беата Бєронська-Лях згадувала, як тодішній посол Андрій Дещиця був дуже здивований, почувши, що вона й Мартина Лях – польки з Варшави – хочуть робити фестиваль українського кіно. Але повірив у них, і співпраця з Посольством України триває досі. Від імені цієї установи на церемонії відкриття виступила перша секретарка Лариса Сидоренко. Вона подякувала організаторам події, державним органам влади Польщі, а також польському народові, що надалі підтримує Україну. Дипломатка висловила свою повагу до українських митців, які попри війну надалі працюють і творять.

Тривалим партнером фестивалю є Український інститут у Києві, афілійований до Міністерства закордонних справ. Його представниця Анастасія Волкова запевнила організаторів у подальшій підтримці:

– Для нас було і залишається принциповим підтримувати сталі проєкти, які багато років працюють на промоцію українською культури. І за ці роки нам дуже приємно побачити з нашої оптики в Україні, як фестиваль розвивається, виходить на діджітальні платформи, утворює нові партнерства, долучаючи музичні компоненти, панелі по дезінформації – усе це слугує культурній дипломатії та широкій меті. 

Анастасія Волкова також закликала присутніх звернути увагу на короткометражне кіно, бо саме воно дозволяє швидко фіксувати зміни в кінематографі, показує, як українські митці рефлексують, зокрема на тему війни та поточної ситуації. Їй здається, що в цих блоках на глядачів чекає багато цікавих відкриттів.

– Українські кіномитці завжди можуть на нас розраховувати, – зі словами підтримки до своїх колег церемонію відкриття продовжив кінопродюсер, президент Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський. Він згадав про українського режисера й колишнього політичного в’язня кремля Олега Сенцова, який зараз перебуває на першій ліній фронту. У межах цьогорічного фестивалю було представлено його документальну стрічку «Реал», котра пропонує погляд на реалії війни з перспективи режисера як безпосереднього її учасника. Даріуш Яблонський розповів також про завершення зйомок фільму Наталки Ворожбит «Демони», де Польська кіноакадемія виступає як партнер. Він сподівається, що ця робота увійде до програми наступної ювілейної едиції кінофестивалю. 

Фільм «Сірі бджоли», показаний на цьогорічній церемонії з нагоди відкриття, представила його продюсерка Іванна Дядюра. Вона зазначила, що фільмування розпочалося 10 лютого 2022 року в селі Вовчоярівка Луганської області за 10 кілометрів від «сірої зони», а знімальна група жила в готелі міста Сіверськодонецьк. Зараз цього готелю, як і більшості міста, вже немає. Іванна Дядюра згадує, що під час нічної зміни один із членів команди отримав повідомлення з попередженням негайно виїхати. Тоді, попри заперечення режисера й оператора, вона прийняла найважливіше рішення у своєму житті – зупинила зйомки. 22 лютого знімальна група прямувала до столиці. Фільм же вдалося завершити за рік уже під Києвом.

Знято кінокартину за мотивами однойменного роману Андрія Куркова, що цього року увійшов до короткого списку Центральноєвропейської літературної премії «Анґелус». Сама ж стрічка розповідає історію двох пенсіонерів. Тільки вони залишилися у маленькому, поруйнованому війною селі, що розташоване в «сірій зоні» на сході України. Зовсім різні, коли до одного в гості приходять українські військові, а до іншого – бойовики так званих «народних республік», чоловіки намагаються співіснувати та влаштувати свій самотній побут. Проте все змінюється після появи у селі російського снайпера.

Варто додати, що супровідна програма фестивалю традиційно охоплювала дискусії, майстер-класи, виставки. Серед них – інтеграційний ранок для дітей, заняття народного співу, виготовлення ляльки-мотанки, виставки фотографій «Моя озерна» Каріни Бендковської та плакатів кіно й театру. Свій авторський майстер-клас провела акторка Римма Зюбіна. Щоб приїхати до Варшави, вона відмовилась від участі в зйомках фільму, адже її дуже зворушує те, що фестиваль із сучасним українським кіно, який розповідає про Україну, роблять поляки. 

Дискусія про українську меншину в Польщі «Неочевидне/очевидне. Українці в польському кіно» відбулась у передостанній фестивальний день, 26 листопада, в залі «Кінотеки» Палацу культури й науки. У ній взяли участь голова Союзу лемків Григорій Трохановськой, історик Богдан Гук, голова кошалінського товариства «Майстерня» Дарія Антошко. У відеозверненні до присутніх звернулася режисерка й акторка Оксана Терефенко. Модерував зустріч історик, колишній голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Розмова точилася довкола представлених у рамах події фільмів «Бещадські ікони» режисера Анджея Чернецького, «Єжи Новосельський – православна бацила у католицькому домі» Адама Бортновського за сценарієм й участю Богдана Гука, «Кінець малювання принцес» Міколая Мільчарка та відеокліпу «Стукай, стукай, там ще дзвони дзвонять…» Оксани Терефенко, Шимона Кубки та Мацєя Лисяка.

Завершився 9-й кінофестиваль «Ukraїna!» у кінотеатрі «Атлантік» фільмом режисера Романа Бондарчука «Редакція». Картину присвячено режисеру монтажу Вікторку Ониську, який загинув на фронті.

Ця стрічка разом із кінороботою Марини Вроди «Степне» здобула найвищу відзнаку журі серед художніх повнометражних фільмів. Головний приз у номінації документального кіно отримала «Сентиментальна подорож до планети Параджанова» Тараса Томенка. У категорії короткометражних фільмів перемогла стрічка «Чисте небо» Марціна Кундери. Тим часом «Уроки толерантності» Аркадія Непиталюка та «Кипарис» Миколи Носка мають найвищу відзнаку від глядачів.

Від 1 до 17 листопада окремі українські стрічки, що були представлені у Варшаві, можна буде переглянути онлайн на платформі megogo.pl. Покази також заплановано в 12 польських містах, зокрема Вроцлаві, Лодзі, Ґдині та інших. Організатори закликають слідкувати за їхньою програмою на сайті кінофестивалю «Ukraїna!» (ukrainaff.com).

Поділитися: