Ситуація пандемії – це також проблема для видань

Павло Лоза ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №17, 2020-04-26

«Я розумію, що зараз можуть бути труднощі з доставкою друкованих видань до деяких передплатників. Електронний варіант «Ватри» є на сайті Об’єднання лемків, але я би закликала не відмовлятися від паперових газет та журналів, бо завдяки ним існують такі редакції меншин, як наша», – говорить Анна Буковська, редакторка лемківського квартальника «Ватра», який вона очолила восени 2019 року.

Анна Буковська. Фото з архіву Анни Буковської

Як актуальна ситуація, пов’язана з пандемією коронавірусу, впливає на роботу редакції «Ватри»?

Останній номер ми завершили вчасно, хоча частину матеріалів через поточні події, які відбулися у лемківській громаді, ми міняли. У зв’язку із цим помінялися також деякі наші плани щодо весняного номера «Ватри». Звичайно, ми боїмося і переживаємо: що буде далі? Якщо ситуація з пандемією продовжуватиметься, то багато подій, організованих лемківським середовищем, буде відмінено. І нам треба думати, чим заповнити журнал, бо досі багато місця у квартальнику ми присвячували культурним подіям. Не знаємо, що буде через місяць, два, три. Наприклад, мер Лігниці скасував усі культурні заходи до кінця червня. Треба очікувати подібних рішень у всій країні. Як буде з подіями, організованими нашою громадою? Чи ті ініціативи і фестивалі, які досі проводилися влітку, відбудуться? Ці питання вже зараз нас тривожать.

На Великдень вийшов третій номер квартальника під вашим керівництвом. Які ваші враження від роботи редакторкою газети?

Я ніколи не була пов’язана з журналістикою, але відкрита до нових викликів, тож вирішила спробувати себе у ролі редакторки «Ватри». Основною зміною для видання є те, що я у живу у західній частині Польщі, а досі головними редакторами були жителі Лемківщини. Зараз теж більшість журналістів проживає там, але сьогодні всі мусять працювати на відстані. Бути головною редакторкою для мене в основному означає – вміти співпрацювати з людьми. Постійно вчуся багатьом новим речам, багато що питаю у редакційного колективу. Проте сама тема лемків, лемківства – не є чимось новим для мене, бо я в такому дусі була вихована. Обоє моїх батьків родом з Гладишова. Мій батько народився у 1919 році, а мама – у 1920-му. Вони повінчалися у рідному селі у 1943 році. Я народилася уже після виселення. Проживаю біля Лігниці. Тема гір та Лемківщини завжди існувала вдома, батьки мені це передали. Тому вважаю себе гладишів’янкою.

Чи були інші претенденти на пост головного редактора/-рки «Ватри»?

Було опитування у лемківському середовищі про кандидатів на цю посаду. Трішки прикро, що не було багато охочих. Думаю, люди дещо боялися.

Чого боялися?

Боялися не впоратися з технічним процесом видання журналу. Я – людина відкрита донових професійних викликів, тому погодилася. Але якщо є хтось, особливо з молодшого покоління, хто має своє бачення «Ватри» і хотів би цим займатися, то я не буду триматися за місце головної редакторки за будь-яку ціну. Знаю, коли мені піти.

Сьогодні багато молодих лемків навчається у Кракові, проживає там, працює. Деякі з них дописують до «Ватри». Здається, відтоді, як ви очолили видання, у ньому стало більше статей про лемків, які проживають у західно-південній частині Польщі?

З’являється їх більше – коли є кому писати. Бо у нас на «заході» теж багато ініціатив відбувається. Не лише у Лігниці, але також у Вроцлаві, Зеленій Горі тощо. Вистачить глянути на до- і післяріздвяний час. Всюди, де живуть лемки-українці, щось відбувалося. Проте хтось мусить про це написати, а не завжди є кому. Як хтось піде на подію, порозмовляє з людьми, то народжуються ідеї нових текстів. Звичайно, у весняно-великодньому номері статті, які стосуються Різдва, помістити уже не можемо (а такі находили, коли ми робити актуальний номер). З іншого боку, теж не можемо бути байдужими до таких матеріалів, мовляв «це вже було давно і зараз запізно». Люди з малих місцевостей живуть такими ініціативами, і для них це особливі події. У тижневику можна друкувати статті про більш-менш актуальні справи, а у квартальнику – це вже більша проблема. Головне – це зробити відбір.

Ви знаєте, хто ваш читач?

Напевно, старше покоління. І це стосується не лише журналу. Це навіть було помітно на концерті гурту «Широкий Лан» у Лігниці. На ньому були явно старші люди, вони прийшли і були вдячні за такий концерт. Молоде покоління, крім поодиноких осіб, видно, не зацікавила така подія. А чому молодь не читає «Ватру»? Моя думка така, що молоді люди знають рідну мову, розуміють її, розмовляють, але не всі вміють читати кирилицею. Тому я трішки хочу наблизити видання до  молоді. Щось треба починати робити у цьому напрямку, якщо хочемо існувати як лемківське чи то українське середовище.

А що думаєте про ідею, яку впровадили у виданні «Над Бугом і Нарвою»? Його головний редактор Юрій Гаврилюк кілька років тому придумав такий експеримент, коли поруч статті, написаної кирилицею, публікується той же текст польською мовою.

Може, це є добра форма, бо може зацікавити теж польського читача. Мабуть, і для декого з нашого середовища це було б полегшенням, і тоді прочитали хоча б цю одну статтю. Але я вважаю, що проблема теж у тому, як взагалі у часи фейсбуку та коротких повідомлень у смартфоні зацікавити людей довшими статтями? Особливо молодих. Чи буде для них  приваблива така форма, якщо мало хто з молодого покоління передплачує або читає навіть польські видання?

Фото Павла Лози

Молодь цікавиться тим, що відбувається тут і зараз.

Саме так. Ми постаємо перед питанням, коли готуємо журнал, чи маємо іти виключно у бік аналітичних та наукових статтей, чи піти у бік фотозвітів та писати про щоденне життя, зокрема святкування ювілеїв. Думаю, що треба все поєднувати. Мусимо пам’ятати, що пишемо ДЛЯ читачів, але теж і ПРО них самих. 

Читачі «Ватри» є не лише у Польщі. Які маєте відгуки від них?

У тому, що маємо прихильників за кордоном, допомагає зокрема електронний варіант видання, яке можна скачати у форматі PDF з сайту Об’єднання лемків. Там є також всі архівні номери квартальника. Маємо читачів в Україні, Словаччині, Канаді, США, Австралії. Читачі «Ватри» з Америки – це передусім представники еміграції українців, зокрема лемків з Польщі. Багато з них приїжджає на лемківську Ватру у Ждині. Мають сильну ностальгію та прихильність до рідних сторін, звідки походили їхні батьки або вони самі. Думаю, таких людей постійно цікавить, що у нас відбувається, тому читають «Ватру». Хочу нагадати, що ми друкуємо інформацію як про те, що відбувається у лемків тут, так і в Україні. Відколи я стала головною редакторкою, не мала ще особливих відгуків як читачі сприймають журнал зараз. Проте хочу підкресилити, що не тільки я роблю «Ватру», це штаб фахівців, які знаються на видавництві і плануванні. Я довіряю людям, які досі нею займались, вони роблять це добре, бо вони тим живуть. Я, можна сказати, є більше координаторкою процесу видання. Вважаю, що робити газету, журнал або часопис – це велика відповідальність. Відчула це під час підготовки номеру, який треба було скласти і віддати до друкарні перед кінцем минулого року. Відомо, що у період перед католицьким Різдвом та Новим роком друкарня та пошта по-іншому працюють. Для мене це був важкий час. Я живу біля Лігниці, а друкуємо журнал у Новому Санчі. Найважча праця – перепакувати усе і розіслати до передплатників – лежить на людях з Об’єднання лемків у Горлицях, за що їм дуже вдячна.

Ви казали про нові ідеї щодо видання. Які вони?

Як хтось сподівається якоїсь революції, то її не буде. «Ватра» має потрапляти до лемків, і на шпальтах журналу має бути те, чим живуть лемки. Для нас особливим часом є лемківська Ватра у Ждині, на яку з’їжджаються лемки з усього світу. Це нагода порозмовляти з читачами і спитати, чого б вони хотіли. Люди більше схильні висловлювати свою думку у вільній атмосфері, ніж на офіційних зустрічах. Як на мене, «Ватра» має бути для всіх – дітей, молоді та старшого покоління. Чи це добра ідея? Побачимо. Скажу одне. У мене вдома батьки ставилися до «Нашого слова» немовби до Святого Письма. Бо газетою мали скористатися не лише вони, її треба було передати теж іншим. Це було важливе. Маю надію, що «Наше слово» чи «Ватра» будуть важливими не лише для старшого покоління, але теж для молодого. Тому я б хотіла, щоб було у «Ватрі» щось для кожного.

Поділитися:

Категорії : Розмова, Лемки

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*