ПОДІЇ ■ №8, 2019-02-24

У середу, 13 лютого, у центрі Варшави на вулиці Длуга, 29 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку колишнього готелю «Польський», у якому в 1919-1920 роках діяла Військова місія Української Народної Республіки (УНР).

Саме за цією адресою майже сто років тому українське військове відділення дипломатичної місії утримувало зв’язки з військовими секціями інших країн, займалося закупівлею зброї для української армії. А в 1919 році військова секція при українській дипломатичній місії займалася поточними питаннями армії УНР у Польщі, опікувалася українськими військовими у таборах – розповідає історик Роман Висоцький.

Участь у відкритті меморіальної дошки взяли міністр закордонних справ України Павло Клімкін, міністр культури та національної спадщини, віце-прем’єр-міністр Польщі Пйотр Ґлінський, мер Варшави Рафал Тшасковський, посол України в Польщі Андрій Дещиця, консул України у Ґданську Лев Захарчишин. Серед присутніх також були голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, дипломат Микола Ярмолюк, а також представники Федерації профспілок гірників та металообробників, оскільки сьогодні за адресою Длуга, 29 знаходиться їхній офіс. Також церемонію відвідали представники Інституту національної пам’яті (ІНП) Польщі: директор Відділу вшанування пам’яті боротьби та мучеництва Адам Сівек та Мірослав Шуміло.

Відтепер на передньому фасаді будівлі є напис українською та польською мовами з гербом України поруч: «У цьому будинку в 1919-1920 роках знаходилася військова місія Української Народної Республіки».

Однак, пізніше доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка, український історик Андрій Руккас написав на своїй сторінці у соцмережі Facebook, що текст на дошці – неточний:

«Заради історичної точності мушу вказати, що: по-перше, у грудні 1919 року у Варшаві було засновано Військову секцію при Дипломатичній місії УНР (а не Місію); по-друге, первісно вона винаймала приміщення у готелі «Саський» на вулиці Козій; по-третє, на вулицю Длугу, де, власне, й встановлено дошку, Секція перебралася у лютому 1920 року; по-четверте, на самостійну Військову місію Секцію було реорганізовано у липні 1920 року; по-п’яте, Військова місія існувала до початку листопада 1920 року, коли на вимогу польської влади, згідно з нещодавно укладеним польсько-радянським перемир’ям, її реорганізували у Військову ліквідаційну комісію; по-шосте, навесні 1921 року Військову ліквідаційну комісію реорганізували у цілком цивільну структуру – Ліквідаційну комісію у справах полонених та інтернованих. Тому згадка у тексті про 1919 рік і Місію недоречна з двох причин – не було Місії, а секція функціонувала в іншому місці».

Треба зауважити, що Андрій Руккас є співавтором дослідження «Діяльність військової секції при дипломатичній місії у Варшаві (грудень 1919 – липень 1920 р.)».

• 

• 

• 

• 

• 

У Варшаві – багато пам’ятних для українців місць

Незважаючи на можливі неточності, ця меморіальна таблиця, присвячена військовій дипломатичній секції УНР, і є першим таким пам’ятним знаком у польській столиці.

Мер Варшави Рафал Тшасковський у своїй промові зазначив, що зараз у мерії відбуваються приготування до святкування 100-річчя Варшавської битви, у якій «українці та поляки воювали пліч-о-пліч».

Також він додав: «Я дуже радий, що сьогодні пройшла ця урочистість. У Варшаві є багато місць, які свідчать про спільну українсько-польську історію, і ми, безумовно, вшановуватимемо ці місця разом. Я дуже радий, що Варшава має багато партнерських зв’язків з містами України, багато українців також живе у Варшаві. Звісно, ми будемо розвивати цю співпрацю, а такі символічні моменти показують наскільки близькими ми можемо бути, що ми можемо бути партнерами».

Міністри Павло Клімкін та Пйотр Ґлінський зняли з таблиці блакитно-жовту стрічку на знак відкриття цього пам’ятного знаку.

«Сто років тому українці і поляки разом боронили Варшаву і разом звільняли Київ. Багато хто цього не пам’ятає, але в один з травневих днів українські та польські військові разом йшли вулицями Києва на військовому параді. Так само зараз вони йдуть Хрещатиком на День Незалежності. Ми надзвичайно вдячні нашим польським друзям за підтримку в боротьбі з російською агресією. Захищаючи себе, ми також захищаємо наших польських друзів. Ми маємо більш ніж 1000 років спільної історії. Друзі завжди розуміють один одного, ми не повинні занурюватися у деталі та дрібниці, а маємо дивитися один на одного і допомагати один одному», ˗ зазначив Павло Клімкін.

Він підкресилив, що і Польщі, й Україні вже час відійти від тактики «я тобі — ти мені», а йти вперед разом:

«Наші відносини – це не просто політичні відносини, це стосунки друзів, тих, хто сьогодні, сто років тому, 450 років тому, довів наше унікальне братерство. Я дякую польським друзям за цей зворушливий момент, за допомогу у відкритті цієї таблиці. Я завжди готовий так працювати над усім, що є між двома нашими народами».

Міністр Пйотр Ґлінський підкреслив, що Польща багато робить для України, відводячи увагу від суперечок довкола історії: «У цей важкий час, коли на Україну напала Росія, Польща в усьому підтримує вашу державу. І ми реалізуємо нашу співпрацю у багатьох аспектах з великим успіхом. У нас ще багато роботи, але підґрунтям цієї співпраці й 10 років тому, і тепер є те, що ми можемо подолати непорозуміння, подолати різні проблеми, у тому числі й ті, що виникають з питань історичної спадщини, і можемо співпрацювати для добра наших обох держав, народів, суспільств».

Крига скресла, і ніхто не зізнається, що раніше було холодно

«У нас ніколи не було погіршення відносин, у нас був емоційний фон, пов’язаний із вирішенням історичних питань. Але, я вважаю, що ми спостерігаємо дуже важливий позитивний поштовх, особливо після рішення Конституційного суду Польщі (щодо визнання неконституційними положень про «українських націоналістів» та «Східну Малопольщу» у новому законі про ІНП – ред.). І я абсолютно впевнений, що ми не маємо чекати один на одного, дивитися один на одного і застосовувати тактику маленьких кроків. Бо це, я недипломатично скажу, виглядає як певна торгівля. Кожен зі свого боку має зробити важливий крок і це має дійсно бути синхронно. Безумовно, цю позитивну динаміку ми маємо використати на всі сто відсотків», – заявив Клімкін у коментарі для «Нашого слова».

Він підтвердив, що розмови про те, як Україна відповість на цей жест Польщі, вже ведуться:

«У нас є декілька ідей. Я обговорював їх з міністром закордонних справ Польщі Яцеком Чапутовичем. Це мали би бути також події з урочистим відкриттям і зі спільним відвідуванням, вшануванням пам’яті, найменуванням вулиць. Тому ми домовляємося і про візити, і про засідання українсько-польського форуму».

Зі свого боку, історик Роман Висоцький вважає, що Інститут національної пам’ятні Польщі відносно позитивно ставиться до української революції — досить нейтрального періоду для польсько-українських відносин.

Варто додати, що схожа меморіальна дошка знаходиться в Тарнові на будинку, у якому деякий час базувався уряд УНР, а також у Ґданську на будівлі, в якій у 20-х роках минулого століття діяло Генеральне консульство УНР.

Поділитися: