Тернопільський стадіон імені Шухевича: реакція Польщі та Ізраїлю

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №13, 2021-03-28

5 березня Тернопільська міська рада одноголосно ухвалила рішення про присвоєння місцевому стадіонові нової назви – «Тернопільський міський стадіон імені Романа Шухевича». Стадіон розташований на проспекті Степана Бандери 15. Нині це домашня арена тернопільської «Ниви», а в часи міжвоєнної Польщі стадіон був ареною футбольного клубу «Kresy Tarnopol» – суперника «руських» команд «Поділля» і «Зоря», та єврейської «Єгуда».

Фото з вікіпедії

Сесія міськради Тернополя відбулася в 71-шу річницю вбивства Шухевича. Його вбили «совєтські» служби в межах спецоперації, яку затвердив, зокрема, відомий генерал-лейтенант Павел Судоплатов.

Пропозицію присвоєння стадіону імені Шухевича представив тернопільський мер Сергій Надал: «Головнокомандувач УПА був не лише зразковим командиром, а й добрим спортсменом та лідером у багатьох видах спорту. І саме зараз в Тернополі проходять XI спортивно-патріотичні змагання „Кубок Шухевича”», – наголосив він.

Ця подія одразу ж викликала міжнародний скандал – за участю, передусім, Польщі та Ізраїлю.

У Польщі першим відреагував депутат «Конфедерації» Кристіан Камінський – у перший робочий день після рішення щодо стадіону, 8 березня, він надіслав листи до п’яти польських органів самоврядування у містах, що є партнерами Тернополя: Ґожова, Радома, Ниси, Ельблонґа та Тарнува. Депутат нагадав, що Шухевич – «бандерівець, відповідальний за геноцид поляків у Східній Малопольщі».

9 березня посол Ізраїлю Джоель Ліон засудив рішення міськради Тернополя у своєму твіттері: «Ми рішуче засуджуємо рішення Тернопільської міської ради присвоїти міському стадіону ім’я сумнозвісного гауптмана СС Шуцманшафт 201 Романа Шухевича і вимагаємо негайного скасування цього рішення». Натомість в коментарях йому написали, що «Шухевич ніколи не був в СС» (хоча і співпрацював з німцями під час ІІ Світової війни), а «єврейська дівчинка Ірина Райхенберґ пережила Голокост завдяки родині Шухевичів, зокрема самому Романові».

Міністерство закордонних справ України відповіло Ізраїлю так: «Збереження національної пам’яті українського народу залишається одним з пріоритетів державної політики України, і дискусії у цій сфері мають проходити на рівні істориків. Натомість дипломатам слід працювати над зміцненням відносин дружби і взаємної поваги між народами, а не навпаки».

Згодом на ситуацію відреагував посол Польщі в Києві Бартош Ціхоцький. Як повідомило 10 березня Польське агентство преси (РАР), він скасував візит у Тернопіль, поклавши надію на «вирішення проблем ідентичності» шляхом діалогу між польською та українською владою. «Ми сусіди – у нас занадто багато спільного, щоб дозволити групі безвідповідальних політиків знищити досягнення примирення за останні десятиліття», – додав Ціхоцький. Він також надіслав окремого листа до міст-побратимів Тернополя в Польщі, у якому нагадав, що «жертви Шухевича та його підпорядкованих досі не можуть розраховувати на християнські поховання на території сучасної України».

10 березня міський голова Замостя Анджей Внук оголосив про припинення реалізації разом з Тернополем європейського гранту на майже 69 тис. євро. Проєкт «Спільна історія Тернополя і Замостя» у межах програми транскордонного співробітництва Польщі, України й Білорусі мав популяризувати культурну спадщину обох міст. «З великим сумом констатуємо той факт, що 5 березня депутати ради Тернополя назвали міський стадіон іменем Романа Шухевича – керівника УПА, відповідального за звірячі вбивства польського населення в 1943-44 роках», – написав Внук.

Того ж дня відреагував і польський Інститут національної пам’яті. «Роман Шухевич як лідер ОУН був одним з особливо затятих прихильників жорстоких чисток і фізичного знищення польського населення. Українське прославляння Романа Шухевича ображає пам’ять польських, єврейських і українських жертв українських націоналістів ОУН-УПА. Ця антипольська етнічна чистка, проведена українськими націоналістами, була геноцидом», – написано в заяві ІНП.

Вищезазначене – це лише огляд офіційних заяв, значно гостріші слова йдуть з «кресового» середовища в Польщі.

Ситуація, в якій співпраця між органами місцевого самоврядування Польщі й України постала під питанням, не єдина в останні роки. На початку січня 2019 року до новообраної влади міста в Перемишлі надійшло звернення щодо розриву партнерської угоди зі Львовом. Його підписали кілька критично налаштованих до України громадських організацій, що вказували, нібито співпраця зі Львовом – це «ганьба», бо українці «прославляють Бандеру» (той рік в Україні якраз був оголошений роком провідника ОУН). Проте згодом ця справа затихла.

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

Коментарі

  1. SATIS czyli DOSYC

    LIST OTWARTY jako komentarz do w/w artykułu.

    «Згодом на ситуацію відреагував посол Польщі в Києві Бартош Ціхоцький. Як повідомило 10 березня Польське агентство преси (РАР), він скасував візит у Тернопіль, поклавши надію на «вирішення проблем ідентичності» шляхом діалогу між польською та українською владою. «Ми сусіди – у нас занадто багато спільного, щоб дозволити групі безвідповідальних політиків знищити досягнення примирення за останні десятиліття», – додав Ціхоцький. Він також надіслав окремого листа до міст-побратимів Тернополя в Польщі, у якому нагадав, що «жертви Шухевича та його підпорядкованих досі не можуть розраховувати на християнські поховання на території сучасної України».

    Pozwolę sobie PUBLICZNIE zareagować na słowa Ambasadora Polski w Kijowie BARTOSZA CICHOCKIEGO. Szczególnie na poniższe słowa ambasadora:
    «нагадав, що «жертви Шухевича та його підпорядкованих досі не можуть розраховувати на християнські поховання на території сучасної України».

    1. Pytanie pierwsze do Ambasadora Polski w Kijowie BARTOSZA CICHOCKIEGO. Czy i gdzie się Pan uczył historii? Powyższe stwierdzenie Ambasadora Polski w Kijowie BARTOSZA CICHOCKIEGO jest zbyt jednostronne i świadczy, że człowiek który zajmuje stanowisko Ambasadora Polski w Kijowie zbyt mało zna historię relacji między narodami ukraińskim i polskim. Czas się troszeczkę jeszcze poduczyć historii relacji między narodami ukraińskim i polskim, albo zrezygnować jak najszybciej z stanowiska Ambasadora Polski w Kijowie… , żeby nie robić sobie i innym obywatelom Polski wstydu na arenie międzynarodowej. Osobiście respektowałem, respektuję i dalej będę respektował byłego Ambasadora Polski w Kijowie Pana JERZEGO KOZAKIEWICZA. To był AMBASADOR tzw. ELITA. Dziekuję Panu Bogu, że mogłem tego byłego Ambasadora Polski w Kijowie Pana JERZEGO KOZAKIEWICZA poznać osobiście .

    2. Pytanie drugie do Ambasadora Polski w Kijowie BARTOSZA CICHOCKIEGO.
    Cytuję najpierw słowa w/w ambasadora.» Він також надіслав окремого листа до міст-побратимів Тернополя в Польщі, у якому нагадав, що «жертви Шухевича та його підпорядкованих досі не можуть розраховувати на християнські поховання на території сучасної України».

    A teraz do sedna pytania konkretnie:
    Kiedy Ambasador Polski w Kijowie BARTOSZ CICHOCKI wystąpi do IPN z taką samą prośbą, a mianowicie, żeby ofiary Stefana Mossora, Ludwika Kieltyki, Jana Gerharda (właściwie nazwisko: Wiktor Lew Bardach), Grzegorza Jana Korczyńskiego, (właściwie nazwisko: Stefan Jan Kilanowicz), wielu innych i ich podległych mogli wreszcie liczyć ( dalej nie mogą liczyć) na chrzescijańskie pochowanie na terytorii obecnie Polski. Dla przykładu byli żołnierze UKRAINSKIEJ POWSTANSKIEJ ARMII okrutnie torturowani w więzieniach i pózniej powieszeni lub rozstrzelani, (których rodziny nawet nie wiedzą, gdzie ich zakopano…) według listy co podaje historyk Doktor Pan Eugeniusz Misiło w drugim wydaniu książki AKCJA «WISLA» na str:123-154.

    3. ERGO (PRZETO) Ambasadorze Polski w Kijowie BARTOSZ CICHOCKI. Czekam na PUBLICZNA odpowiedz na moje ponizsze pytanie. Czy my ludzie narodowości ukraińskiej możemy liczyć na chrzescijańskie pochowanie (żołnierzy UKRAINSKIEJ POWSTANSKIEJ ARMII okrutnie torturowani w więzieniach i pózniej powieszeni lub rozstrzelani… których rodziny nawet nie wiedzą, gdzie ich zakopano…) na terytorii obecnie Polski i kiedy się tego doczekamy?

    4. PISZE OTWARCIE I KONKRETNIE. Znając siedem języków płynnie i mając zakończonych kilka fakultetow na różnych uczelniach tego świata mam prawo przemowić. Przysłowiowym «durnym butem» nie jestem…. Gdybym takim był, to nigdy S.G.W.P. ( SZTAB GLOWNY WOJSKA POLSKIEGO), szczególnie ZARZAD II (WOJSKOWY WYWIAD I KONTRWYWIAD: nie podaję specjalnie NUMERU ODDZIALU TEGO ZARZADU) nie werbował by mnie na agenta wojskowego wywiadu i kontrwywiadu, gdyż do tego ODDZIALU werbowali tylko ELITY, a nie przysłowiowe «durne buty»… Pozwolę sobie dodać, że osobiście chciał mnie zwerbować SAM SZEF tego ODDZIALU, który już wtedy był w stopniu pułkownika….(pełne dane osobiste tego pułkownika są mi znane, ale nie podaję…). Nie poszedłem na współpracę, choć pózniej się okazało, że juz byłem nawet zarejestrowany jako «PIOTR»: kandydat na agenta wojskowego wywiadu i kontrwywiadu.

    5. Zwracałem się juz trzy razy do Amasady Polskiej w Tokio o udostępnienie mi dokumentów, czyli TECZKI.
    Niestety. Prośby moje zakończyły się wymówkami i nie zostały zrealizowane… Przeto niech Ambasador Polski w Kijowie BARTOSZ CICHOCKI zwróci się osobiście do IPN i może oni udostępnią tę TECZKE dla Ambasadora Polski w Kijowie BARTOSZA CICHOCKIEGO i będzie miał co czytać…, choć ja i dotychczas nie mam żadnego dostępu do w/w materiałów i nie wiem, co tam nabazgrano…

    Profesor Stefan Kostyk
    Vel  NIEUDANE ZWERBOWANIE przez
    S.G.W.P. ( SZTAB GLOWNY WOJSKA POLSKIEGO), szczególnie ZARZAD II (WOJSKOWY WYWIAD I KONTRWYWIAD), czyli (zarejstrowany kandydat na agenta wojskowego wywiadu i kontrwywiadu)
    « PIOTR «

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*