Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №17, 2022-04-24

Як ольштинські волонтери допомагають українцям, які втікають від війни

При греко-католицькій парафії в Ольштині від початку війни працює центр допомоги біженцям та Україні. Нині це потужна волонтерська установа, в якій нікого не залишають без допомоги. 

«Коли виникла така потреба, то люди просто почали приносити речі. Потім все це розбудувалося», – згадує координаторка центру Анна Фаранчук. Нині харчі, одяг та інші речі отримують тут щодня більше трьохсот громадян України. Є постійна команда волонтерів, відправляється транспорт до України. Першими активістами були представники парафіяльної спільноти. Згодом українки, які втекли від війни, почали готувати вареники. Їх дарували в подяку тим, хто приносив якісь речі. Зараз центр співпрацює з благодійною організацією «Карітас» та багатьма іншими фондами. «Стараємося допомогти кожній особі, яка до нас приходить. Це не лише речі, але також пошук помешкання, роботи або візит до лікаря», – говорить Анна Фаранчук. Її волонтерство і координування почалися з надання особистого номеру телефону для контактів. До того ж, як підприємниця, вона могла вільніше володіти своїм часом. «Одній жінці я колись сказала, що хотіла би спокійно поїхати на екскурсію до України, тому займаюся допомогою. Кожен з нас для цього повинен присвятити хоч трохи свого вільного часу», – розповідає Анна. Вона відзначає, що для прибулих особливо зараз потрібна й психологічна допомога. В центрі є жінка з Києва, яка надає такі послуги. Взагалі багато волонтерів – це самі біженці, які не хочуть сидіти, склавши руки. Це велика команда: від польських пенсіонерок до дівчат з України, які мусять вивчити основи польської мови перед влаштуванням на роботу. Є один чоловік, який безкоштовно розвозить жінок з пакунками до місць, де вони проживають. Є й фотограф, який робить знімки для документів. «Спочатку це було 200-250 осіб, а зараз їх вже 300 щодня», – називає Анна кількість тих, кому допомагають. Але кількість тих, хто потребує допомоги, зростає. Так само, як і кількість завдань. Повсякчас комусь треба допомогти заповнити документи або, як у випадку однієї з волонтерок, бути перекладачем по телефону і уможливити контакт між лікарем і жінкою, яка народжує дитину. Координаторка центру також зазначає, що в перспективі, ймовірно, знадобиться більша зала, оскільки теперішня вже не може всіх вмістити. Крім складу речей, які тут отримують «в крамниці за посмішку», є й куточок для дітей. Для них постійно потрібні іграшки, велосипеди чи самокати. «Йдеться про те, щоб діти свою енергію розряджали в забаві, а не агресії», – пояснює Анна Фаранчук. Чергові і постійно необхідні речі – це харчі та миючі засоби. Хліба якраз не бракує, про це дбають ольштинські пекарні. «До нашої зали щодня приїжджає і заповнюється 100 крамничних кошиків. А це означає, що кожного дня потрібно 100 штук певних конкретних товарів», – говорить Анна. При цьому  в нагоді стає не лише матеріальна підтримка – люди потребують просто спокою, аби сісти за кавою і нормально поговорити. 

Фото – Григорій Сподарик, “Наше слово”

В лавах волонтерів центру є, зокрема, Павло Герчак – лідер колись активного і популярного в громаді гурту «Карпатіан». Про війну Павло взнав зразу, бо цього дня прокинувся дуже рано. Потім був страх, змішаний із панікою: «Все це я відчував так, якби воно стосувалося мене безпосередньо, якби я сам жив в Україні», – говорить Павло. Коли вдалося опанувати емоції, то прийшла потреба діяти. Саме тоді потрапив до прицерковного центру, де робота вже тривала. Приєднався. Почав налагоджувати контакти між власниками житла і тими, хто його потребує. Потім завдання з’являлися самі по собі. Фізично завантажував і знаходив речі, як, наприклад, потужний генератор струму. Допомагав заповнювати документи. Згодом зосередився на пошуку медичного обладнання, у тому числі для швидкої медичної допомоги. Павло згадує також, що товаришка Катерина Ґенатовська на 3D-принтері створила елементи турнікету. Потім відомий ольштинський виробник таких принтерів – компанія Zortrax) – погодився їх масово друкувати. Ще довелося знайти швейні машини та спеціальний матеріал, аби в прицерковній залі могли з’являтися на світ комплекти турнікетів. Ринкова вартість їх більш сучасного аналога становить 160 злотих, а волонтерам на їх виготовлення вистачає 7-8 злотих. Це безцінний засіб, адже допомагає рятувати життя поранених. Від моменту його застосування до втручання лікаря не повинно пройти більше двох годин. Варто відзначити, що проєкт, яким скористалися ольштинські волонтери, створив українець з міста Дніпро і безкоштовно розповсюдив в інтернеті. Після майже півтора місяця активності Павло Герчак вже не відчуває ні паніки, ні страху. Він навчився володіти цими емоціями. Це прийшло зі свідомістю необхідності виконання доброї роботи задля допомоги по можливості найбільшій кількості людей. «Мене тішить посмішка кожного з них, яку нині не просто побачити», – підсумовує Павло Герчак. 

Ольштинським волонтером є також Стефан Мельник. В його випадку все почалось з того, що він поїхав на кордон у Медиці за близькими своєї дружини і побачив, як все там виглядає. Зрозумів, що потрібна будь-яка форма допомоги. Почав телефонувати до знайомих і спільно з Андрієм Фаранчуком, чоловіком Анни Фаранчук, назбирав речей для першого вантажного мікроавтобуса. Близькі дружини працювали волонтерами у Львові, тому їм було відомо про актуальні потреби.

 

Фото – Григорій Сподарик, “Наше слово”

Волонтерам почав допомагати владика Аркадій Трохановський. «Спочатку прицерковна зала мала бути лише складом для речей. Ніхто не думав про щоденне обслуговування біженців, яких тоді в регіоні практично ще не було», – згадує Стефан Мельник. Від початку його основним волонтерським завданням була доставка на кордон всього, що зібрали мешканці Ольштина та околиць. Потім, коли виникла потреба, був серед тих, хто організовував і транспортував в Україну автомобілі швидкої медичної допомоги. Наразі вдалося відправити сім таких машин та один позашляховик. Щоб поєднувати цю активність з роботою, Стефан намагається організувати виїзди у вихідні дні. Що цікаво, на підприємстві Мішлен (Michelin), де він працює, два дні у місяці можна використати на допомогу біженцям та Україні. Для цього працівника звільняють від службових обов’язків, але нараховують зарплату за ці дні. «Їздитиму так довго, доки буде потреба. Наша група постійно активна і ми вже маємо чітко розділені між собою завдання», – підсумовує Степан Мельник. Він, як і кожен з команди ольштинських волонтерів, старається використати кожну нагоду для допомоги. Так, він зібрав серед товаришів-пожежників багато професійного спецодягу, який вже надійшов до рятувальників в Україні. 

Ольштинським волонтерам можна допомогти, приносячи речі до центру – парафіяльної зали на вул. Любельській, 12 в Ольштині. 

Грошові пожертви можна переказати за координатами: банківський рахунок – 94 1240 5615 1111 0011 0447 4054, власник – Caritas Eparchii Olsztyńsko-Gdańskiej, зазначити – Pomoc Ukrainie.

Більше інформації, у тому числі про актуальні потреби, можна знайти на офіційному сайті cerkiew.olsztyn.pl та на фейсбук-сторінці «Zbiórka Sala Parafialna Olsztyn». 

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*