Григорій Сподарик ■ РОЗМОВА ■ №50, 2022-12-11

Про можливість кризи, пов’язаної з нелегальними біженцями на півночі Польщі, каже експерт Об’єднання польських міст Радомир Матчак. Він є також дорадником Товариства Вармінсько-Мазурських самоврядувань Прикордоння, яке зараз вивчає це питання. 

Які настрої серед самоврядників на півночі Польщі через можливу появу нелегальних біженців?

Моє головне спостереження – тут дефіцит інформації про це явище. Підозрюю, що на вищих рівнях влади у Польщі хтось її має, але чомусь не ділиться. А так поки повторюємо помилку з польсько-білоруського кордону. 

Які проблеми це створює для самоврядних органів?

Ми не розуміємо ризики, з одного боку, а з іншого – їх складно осмислити, маючи так мало знань. Не розумію, чому спеціалізовані установи не дають цьому ради. Невже вони не дотримуються процедур кризового управління? Мені здавалося, що, маючи досвід польсько-білоруського кордону, ми виробимо принаймні ефективну систему обміну інформацією, яка дозволить заздалегідь планувати певні дії. Не для того, щоб залякувати людей, а усвідомлювати. Щоб в момент кризи не дивуватися. Не маючи інформації, ми підсвідомо витісняємо цю тему. Віримо, що проблема не виникне, або що якось вдасться її вирішити. 

Отже, що в такій ситуації можуть/повинні робити органи самоврядування?

Це залежить від їхнього рівня. Мені здається, що ґмінний тут буде ключовим. Я б спробував підготуватися, поговоривши з самоврядниками на сході Польщі, які вже з цим стикалися. Мусимо дізнатися про успішні рішення і те, що можна зробити краще. Підозрюю, що офіційна реакція Польщі буде подібною, як у разі з білоруссю. І ми радше матимемо покарання за допомогу біженцям, а з боку населення, природньо, не виникне жодного бажання брати у цьому участь. Тому досвід сходу дуже корисний. Я би також попередив тих, хто мусить знати про небезпеку. Це, зокрема, представники добровольчої пожежної служби, ґмінні депутати, сільські голови, вчителі. Вони повинні мати свідомість, що така криза може виникнути. Крім того, я б не організовував великих зустрічей, бо це може викликати паніку. 

Наскільки реальним є виникнення цієї кризи?

Ризик визначається рівнем ймовірності. Він існує, але ніхто не знає, це 5% чи 50%. Напевно, існують обставини, що можуть пришвидшити її виникнення – це ймовірні авіаперевезення у Калінінградську область. Тут знов варто скористатися досвідом зі сходу. Там діють неурядові організації, які займаються наданням допомоги. Вони також відстежують інтернет і знають, про яке місце зараз сирійські, іракські чи африканські біженці говорять як про місце для нелегального перетину кордону. Поки що на цих форумах не йдеться про «північний шлях», а подаються відомості щодо пунктів на польсько-білоруському кордоні. Делікатно кажучи, він наразі не надто щільний.

Отже, наскільки доречно будувати чергову стіну?

Не існує у світі такої стіни на кордоні, яка б спрацювала згідно з планом її ініціаторів. Вона може обмежити, налякати чи сповільнити. Та люди вчаться, а у відчаї і безвиході вони супервинахідливі. Вони зроблять все для досягнення мети, і тому обійдуть будь-яку стіну. Статистика і реєстрації у Німеччині свідчать, що біженці туди потрапляють. А якось вони мусять туди дійти. Навіть статистика польських прикордонників показує, що близько 70 осіб щоденно проходять кордон на сході. Отже, біженці знають про стіну, і знають, що це якась перешкода. Але знають також, що її можна подолати, тому постійно йдуть. З іншого боку, ми маємо класних експертів і один з кращих осередків дослідження міграцій, який знаходиться у Варшаві. Тих людей ніхто не слухає на рівні уряду, але це не значить, що не можна робити цього на рівні самоврядування. Їхні знання точно допоможуть підготуватися на місцях до кризи, якщо вона виникне. З практики на сході знаємо, що серед наших громадян не виробиться якогось єдиного підходу до нелегальних біженців. Варто, однак, розуміти, що ці люди попри все потребують допомоги. 

З огляду на твою широку співпрацю з різними самоврядниками скажи, будь ласка, як наразі виглядає питання присутності громадян України у Польщі?

Мені здається, що вони загалом віднайшли себе тут і влилися у суспільство. Мірилом цього процесу може бути те, що вони не сплять на вулицях як безхатьки. Нещодавно я розмовляв з двома американцями, які перебувають на стипендії Фулбрайта у Польщі. Вони переконані, що за один місяць навіть така потужна держава, як США, не була б у змозі прийняти стільки сусідів-канадців, які мусили б втікали від війни. А Польща, менша за американський штат Техас, впоралася з цим завданням. Звичайно, було багато помилок чи безглуздя, але врешті ніхто не ночує на вулиці. Це, звісно, не якийсь 100%-й визначник, але показує, що нам вдалося уникнути гуманітарної кризи. Треба усім пам’ятати, що багато українців працюють, сплачують податки і стали повноправними представниками суспільства. Варто також зауважити, що вперше у ЄС біженцям були надані такі широкі права, майже як у громадян Європейського Союзу. Отже, можемо сказати, що тут мала місце доведена до ідеалу партизанщина. Побоююсь лише того, що ми не розміновуємо потенційні бомби. 

Що саме маєш на увазі?

З огляду на загальну економічну ситуацію можуть виникнути закиди, що українці відбирають роботу, соціальні субсидії, місце до лікаря тощо. Ми не готуємося до тих проблем, і це мене турбує. Це також свідчить, що маємо ідеальну партизанщину, але не систему добре продуманих рішень і реакцій. Ці проблеми треба ідентифікувати, і разом з тим мінімізувати наслідки. Напевно, зросте також кількість фейкньюсів, вироблених як тут, на місці, так і в росії. До боротьби з ними також варто бути готовими. Отже, наше завдання зараз – зосередитися на уникненні дурних і зайвих помилок і провокацій. Ще одна проблема – ми надто сильно намагаємося запхати молодих українців у польську систему освіти, не створюючи умов для продовження їхньої державної.

Поділитися:

Категорії : Розмова

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*