Володислав Грабан ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №9, 2021-02-28

Лем часом ся трафит, жебы в єдній родині три особы были творчо натхнены, до того жінкы, професийны артисткы, а іщы рідше – коли сут то сестры.

З першого лютого, з передолжыньом до кінця марця, в криницкім Музею Никифора проходит выстава ґрафічных праць сестер Коцур. Выстава має званя “Лемківска байка”, а художниці то ґорличанкы – Лідія, Ірена і Анна.

Памятам, як перед роками, коли єм бывал в ґорлицкій Рускій Бурсі, не лем з нагоды “Лемківской поетичной осени”, при вході витал нас пан Михал Коцур і запрашал до середины. При його боку “крутили ся” три дівчатка.

Пригадую собі, коли не лем на офіцийны стрічы оздаблял бурсу своіма ґрафічныма працями. То они, родиче Антоніна і Михал, защыпили своім діточкам почутя красы, готовіст познаня і полюбліня вшыткого што лемківске.

Прото Лемковина присутня в творчости сестер. Єст головным джерелом, з якого бє сила іх емоций, якы накладают ся на творче діло.Тепер дізнаю ся, же дівчата юж давно выросли, закінчили студія, творят мистецтво, яке дозвалят нам, Лемкам, продовжувати культурне існуваня спільноты, якы накладают ся на творче діло.

О тім свідчыт гнесьня вистава в Музею Никифора, знаменитого лемківского маляря світового формату на все повязаного з Криницьом. Во вступі до выставы Збіґнєв Волянін, куратор і опікун музею, писал: Основна сфера іх творчости то графічне мистецтво.

Тоту техніку, крім ксилографіі, не можна включити до дисциплін, котры повязаны сут з народном культуром, в рамках якой належыт глядати звязків поміж більшістю творів, якы в минулому были визначниками для лемківского мистецтва. Художниці почали занимати ся творчістю двадцет років тому. Захопляли ся ліногравюром.

В тамтім часі використуют ріжны графічны технікы, але волят творити роботы в техніці монотипіі. Такым то способом зробили більшіст картин показаных на виставі. Використуют рівнож шабльоны, суху іглу і мішаны технікы. Куратор выставы признал, што образы мают “шагальовскій” настрій і зростат серед колекціонерів іх популярніст. Сестры належат до клубу Мистецтва iм.Альфреда Длугоша, што діє в Художній галереі “Двір Карваціянів” в Ґорлицях. Належат тіж до Асоціаціі міжнародного трєнале друку в Кракові. Сут учасничками шторічных выстав, якы організує Асоціація.

Берут участ в занятях Одкрытой графічной студіі при Центрі культуры Нова Гута. Сестры брали тіж участ в выставах не лем в Польщы, але поза межами державы. Графіка, яку творят, оперта о традицийний варштат, з выкорыстаньом друкарской фарбы. То в полни ручна робота, яку выконує артиста. Єднак не може забракнути сердця і поетичной візіі. Образы повстают як короткы серіі, часто в одмінній кольористичній ґамі. До експозициі долучено декілька ліногравюр Михала Коцура, як спомин покійного тата.

Його праці – то реалістичны зображеня лемківской архітектуры, крестів, цмінтарів – документ занепаду, часто руйнаціі минулого. “Лемківска байка”- то як повертаня до дітиньства, до світа, што проминул, стал ся нереальным і далекым.

Артисткы глядают го серед дикой карпатской природы, коли сонце хылит ся на запад і червеніє над квітами, котры як дерева вырастают на фоні синіх гір. Теплыма руками дотыкают осінных квітів, зосхлого листя што в непамят заберат го холодний вітер. В тім пейзажу майорят вежы деревяных церкви, розмыты ранном гмлом, як великы келіхы дзвінків стелят ся в полонині. Квітя, рослинний світ Карпат – особливо близкого ім Бескиду, наповнят роботы магічном силом, заклятом в лікувальных властивостях рослин. Глядают іх в родинных закутках, в Высові, на Горі Явір – місци святым для Лемків.

Належыт одвідіти Музей Никифора в час експозициі творів Лідіі, Ірены і Анны Коцур. Спільно з нима помандрувати байковым світом Лемковины, пошыряти горизонт знаня про землю нашых дідів і повірити, же культура Лемків не замыкат ся на фольклорні стежці, але на дуже выжшым рівні. Доводит тому выстава молодого поколіня лемківскых творчынь, для якых широко своі двері открыл сам Никифор.

Поділитися: