Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №29, 2024-07-21
Екскурсії по Білому Борі, до озера й моря, спортивні змагання, співи українських пісень та багато інших розваг чекало на учасників ювілейного V Українського дитячого табору, який пройшов 22-30 червня. На закінчення табору діти взяли участь у двох концертах для своїх батьків та жителів Білого Бору.
У цьому році тут відпочивало 30 дітей ІІ–VIII класів як з української меншини, так і біженців. Учасники приїхали з усієї Польщі, зокрема Щеціна, Кошаліна, Ґданська, Ольштина, Лодзі чи Коніна. Ще 20 дітей із шевченківської початкової школи брало участь у спільних поїздках. Зараз до табору приїжджають і польські діти, а також діти колишніх учнів українських шкіл у Білому Борі та Ґурові. Батьки відчувають емоційний зв’язок зі школою, тому хочуть, аби їхні діти також виростали в українському середовищі.
– Найбільша цінність табору – це, безперечно, взаємодія українського середовища, зокрема дітей, які представляють вже четверте покоління акції «Вісла». Нині організовують два табори: один – це церковний «Сарепта», котрий проходить у Новиці, а другий – саме в Білому Борі. Під час білобірського табору ми заохочуємо теж до навчання в наших початковій школі та ліцеї, – каже Роман Білас, голова фонду «Дека», який опікується Початковою школою ім. Т. Шевченка. Саме фонд «Дека» разом з управою Кошалінського відділу ОУП та дирекцією ліцею у Білому Борі вже п’ять років організовують табір.
Перший успіх від проведення білобірських таборів прийшов – Ярема з Лодзі, який побував тут учетверте, подав документи на навчання до українського ліцею. Можливо, там навчатиметься й Кшись із Кошаліна, котрий уже черговий раз приїхав до табору.
Голова Кошалінського відділу ОУП Роман Білас підкреслює, що слід змінити підхід до діяльності українських шкіл та їхньої промоції, оскільки сьогодні нащадки акції «Вісла» разом зі своїми дітьми живуть переважно в більших містах. Тому й потрібно заохочувати батьків посилати своїх дітей на навчання до менших міст, як-от до Білого Бору. У минулому було навпаки: українці жили в менших містечках та селах, а діти навчалися в більших населених пунктах, наприклад, Лігниці чи Ґурові. Нині багато людей знову вибирає саме малі міста, як Білий Бір, де рівень навчання в українських школах дуже високий, а діти почуваються більш безпечно. Тут теж є своя церква та багато принад: озеро, ліси, а до Балтійського моря – усього 80 км. Усіма цими атракціями користувалися учасники табору: гуляли біля озера, гралися на спортивному майданчику, а до того ж брали участь в екскурсії до кіно в Щецінку чи до парку розваг у Лебі. Деякі діти вперше їхали поїздом.
Крім інтеграції, учасники табору мають можливість вивчати українські патріотичні пісні. З юними вихованцями професійно працює вчителька музики Галина Томич. Діти також беруть участь у різних конкурсах, за які всіх нагороджують дипломами та пам’ятною медаллю. А на завершення проходять виступи в греко-католицькій церкві та гуртожитку. Зворушення батьків і гордість дітей не залишає нікого байдужим.
