Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №45, 2024-11-10

Дім на вулиці Звиченства 299 у Кошаліні знає чи не кожен українець. Знають теж поляки. Саме тут 50 років тому засновано монаший дім сестер служебниць Непорочної Діви Марії, який 26 та 27 жовтня відзначив свій ювілей. Протягом двох днів було багато спогадів, слів подяки, а разом з тим – радості та зворушливих хвилин.

– До Кошаліна ми приїхали в січні 1974 року. Було холодно, а хата на вул. Звиченства 299 потребувала капітального ремонту. Спочатку ми займали половину дому, й із перших днів взялися за роботу: треба було вимити підлогу, побілити стіни, а мусили це робити дуже швидко, оскільки навесні вже розпочинали катехизацію. Зразу вдалося також відремонтувати одну кімнату під каплицю, бо для нас було дуже важливим, аби мати молитовницю, де кожного дня ми відправляли утреню і вечірню. У каплиці зберігаються мощі нашої блаженної Йосафати.

Згодом отець Володимир Пирчак у каплиці служив теж щоденну літургію, – розповідає сестра Меланія Кузьо, одна з перших сестер, яка разом із сестрами Дам’яною Чепіль та Тересою Лукович приїхала до Кошаліна 4 січня 1974 року. Саме тоді спільнота сестер служебниць НДМ заснувала тут свій дім. Монахині прибули до Кошаліна на запрошення отця Володимира Пирчака, тодішнього пароха парафії Успіння Пресвятої Богородиці. До каплиці приходили віряни, щоб помолитися. Тут аж до 2003 року, коли після похорону отця Володимира Пирчака почали служити вже в новопобудованій церкві на вул. Нєподлєглошчі 25, відбувалися теж хрещення та навіть вінчання. Нині богослужіння в каплиці проходить раз на місяць.

Відзначення 50-ліття монашого дому сестер служебниць НДМ розпочалось з подячного молебня до Матері Божої, після якого у залі отця Володимира Пирчака, що у підвалі церкви, сестри підготували мультимедійну презентацію зі світлинами, які показали їхню всебічну роботу: духовну, молитовну, душпастирську, катехитичну, благодійну чи служіння немічним та старшим. Був і почастунок для парафіян та прибулих гостей. Натомість у неділю подячну архієрейську божественну літургію в наміренні сестер очолив владика Володимир – єпарх Вроцлавсько-Кошалінський. На святкування численно прибули також отці.

– Коли ми готувалися до цього ювілею, то насамперед для нас це було благодарення Богові за дар 50-ліття сестер у Кошаліні. Ми вдячні Богові за те, що могли цю місію сповнити, але також вдячні всім тим, з якими ми були протягом оцих 50 років. Без цих людей ми були б самі та безпорадні, а підтримка Кошаліна та околиць була настільки велика, що ми справді відчували їхню любов, і це допомагало нам творити велику християнську родину. Отець Володимир Пирчак, який запросив сестер до Кошаліна, був для нас та парафіян немовби батьком. Він приходив до нас кожного дня на службу Божу, тож від самого початку ми мали в ньому духовну підтримку.

Багатьох з тих, хто був на нашій дорозі, вже немає серед нас, але ми за них молимося, ми їм вдячні, а з тими, хто зараз у парафії, хочемо бути разом, хочемо їх підтримувати у спільній мандрівці до Бога. Бо наше життя – це бути поруч інших людей і йти за Христом. Блаженна Йосафата, перша наша сестра, вчить нас бути з Народом, бути з тими, хто найбільше цього потребує, бути з кожною людиною і вести її до Бога. Тому надіємося, що Бог пошле нові покликання, що буде кому працювати, – каже сестра Магдалина Ожанська, провінційна настоятелька сестер служебниць у Польщі, яка також побувала в кошалінському монашому домі. На святкування ювілею прибуло кільканадцять сестер служебниць, які у минулому теж перебували в Кошаліні.

– У нашій спільноті було багато сестер. Були й такі сестри, які немовби вказали нам шлях нашого монашого життя, як сестра Дам’яна Чепіль та сестра Леонія Лозінська. Саме вони були свідками важких часів, зокрема війни, коли загинула наша сестра Тарсикія, яку папа Іван Павло ІІ 27 червня 2001 року під час перебування у Львові вніс до лику Блаженних. Коли радянський солдат вбив сестру Тарсикію, їй було лише 25. Згадані сестри знали також такі великі постаті нашої церкви, як митрополит Андрей Шептицький та патріарх Йосип Сліпий, і нам про них розказували, – згадує сестра Меланія Кузьо.

Сестра дякує всім за добро, відкритість й за те, що й нині віряни допомагають сестрам служити як у Кошаліні та околицях, так і тим, хто цього потребує в Україні: воїнам та українським біженцям. Сестра дякує і священникам, бо саме отці дають людям поштовх до їхньої праці: вони заохочують вірян, а разом можна зробити набагато більше.

У Польщі існує дев’ять домів сестер служебниць, де вони працюють для наших людей, а також для хворих у Домі суспільної допомоги в Пралківцях. Загалом на сьогодні в чині сестер служебниць Непорочної Діви Марії нараховується 46 сестер, які працюють не лише у Польщі, але також у Римі в колегії святого Йосафата.

– Справді, нас щораз менше, тому, буває, закриваємо свої доми, оскільки мусимо переформувати сили. Минулого ж року ми відкрили новий дім у Ґданську. Зараз доми сестер є в Бартошицях, Ольштині, Ґданську, Ґоленьові, Варшаві, Перемишлі, де міститься реколекційний дім, у якому відбуваються реколекції, формаційні зустрічі для молоді та родин, а також у Пралківцях, де працює Екуменічний дім суспільної допомоги для старших людей.

Поділитися: