Рената Жупанин ■ УКРАЇНА ■ №35, 2022-08-28

132 інженери-волонтери, повністю технічно оснащена лабораторія та 170 унікальних розвідувальних коптерів – такі результати роботи першої в Києві дронарні, що займається серійним виробництвом бойових «пташок» для українського фронту. Спільно з ГО «Жіночий Ветеранський Рух» вони зібрали вже 600 тисяч грн, які витратили на закупівлю 3D-принтерів, верстатів, інструментів та паяльних станцій – іншими словами, усього, що є у лабораторії.

Про майстерню 

Це історія про першу в Києві лабораторію, де виготовляють серійні ударні системи. Запитів на дрони настільки багато, що у хлопців досі залишається 1500 необроблених заявок. Виготовлення пташки – результат роботи цілої команди і кропіткий процес, що займає до 3 тижнів.

Дронарню заснував 26-річний Максим Шеремет, інженер, що до війни працював на державний концерн «Укроборонпром». Там він керував проєктом «Берегиня» – разом із командою вони створили перший бойовий розвідувальний дрон для української армії.

Використовуючи досвід, що Шеремет отримав під час роботи в британській компанії, яка займалась розробкою дронів для американського спецназу, він із командою створив «Бандерик» – бойовий дрон із телевізійною системою на одноосьовому підвісі. Тоді ж, за його словами, він зрозумів потреби українських військових. Однією з них була потреба у розвідувальних системах.

Катерина Приймак, голова громадської організації «Жіночий ветеранський рух», при якому функціонує дронарня, розповідає: «Якщо раніше (на початку війни в 2014 році)  для розвідки відправляли людей, ризикуючи їхнім життям, то зараз можна просто запустити “пташку”. І так за 2-3 тисячі доларів (орієнтовна вартість дрона)  можна зберегти людські життя».

Зараз російсько-українську війну можна назвати «Війною дронів», адже в Україні недостатньо озброєння, а системи скиду дозволяють бити на відстані і легко виходити з важких ситуацій. 

«Дрони – це “очі” на фронті, – продовжує Катерина. – Наразі серед військових з’явилося дуже багато жінок-аеророзвідниць, це окремий феномен. У 2014 році багато жінок пішло на фронт, але їх часто не допускали до бойових дій. Тож вони почали освоювати “пташок” і згодом змогли виконувати бойові завдання. Вісім років тому наша співзасновниця Марія Берлінська відкрила Центр підтримки аеророзвідки і почала розвозити дрони на фронт, підтримуючи жінок-військових».

Ще десять років тому слово термін «дрон» в Україні звучало як щось із далекого майбутнього. А сьогодні київська дронарня виготовляє близько 30 систем скиду на тиждень.

Робочий день у лабораторії починається о 9-й ранку і закінчується близько 10 вечора. Головний інженер дронарні розповідає: «У перші місяці війни я з командою навіть ночував у майстерні. За часів Ірпеня (перебування російських військ у Київській області – прим. авт.) пам’ятаю, як сиджу, паяю собі щось, а вікна трясуться, бо поряд на Кільцевій дорозі стоїть і гатить наша артилерія. Тоді тільки про одне думав: як же ви дістали, орки, просто дайте спокійно допаяти».

Про «Бандерик» і його унікальність

«Бандерик» – це перший серійний бойовий дальноліт з тепловізійним модулем на одноосьовому підвісі. Це означає, що «пташка» може бачити в темноті усе, що попереду і внизу, за рахунок повороту камери. До речі, звичайні FPV-дрони не можуть нахиляти камеру вниз і зависати в повітрі. «Бандерик» може.

«Ми першими почали прикріплювати тепловізійний модуль до дрона. Закуповуємо дешеві модулі, що у мирному житті використовуються для телефонів. Так ми економимо у 3-4 рази, бо модуль найвищого рівня коштує 3-4 тисячі доларів», – пояснює Максим.

Але це опція для «молодшого брата». Для великого ударного «Бандерика» хлопці використовують дорожчі тепловізійні модулі, тож собівартість «пташки» зростає до 70-80 тисяч гривень. Але його цінність вища за цю суму. Окрім того, за словами Максима, жоден із переданих на фронт великих «Бандериків» не був знищений – українські пілоти використовують їх досі.

«Ми передаємо найдорожчі дрони лише досвідченим пілотам», – коментує Шеремет. Кожному із них інженер видає спеціальний шеврон – такий мають лише власники “пташок” із київської дронарні.

Про роботу команди дронарні

Війна – це менеджмент. У дронарні є декілька відділів: люди, що відповідають за пошук і закупівлю деталей, ті, хто займається логістикою та відправками, тестувальники тощо. Раніше у майстерні працювало правило «одна людина – один дрон». Але з масштабуванням команди над розробкою однієї «пташки» тепер працюють декілька людей – навіть дизайнер, що відповідає за естетичний вигляд дрона. Це теж важливо.

Перевірку «пташок» перед «бойовим виходом» проводять у декілька етапів. Спершу їх перевіряють на місці, а потім вивозять на спеціальний полігон. Головна умова тестування – сприятлива погода. Найважливіше – аби коптер «тримав» супутники. Перед тестуванням усі технічні показники прискіпливо перевіряють.

Поки усі характеристики не перевірять, системи на фронт не віддають. Це єдиний фактор затримки у процесі від виготовлення до доставки. Так, звичайний розвідувальний дрон створюється протягом 4 днів, а велика ударна «пташка» з корисним навантаженням у 8-20 кг – за 2-3 тижні. 

Наразі команда дронарні займається не лише мультикоптерною тематикою і системами скиду, а й літаковою. Інженери створюють спеціальні монокрила – переробляють китайські корпуси, встановлюючи сучасну авіоніку, яка дозволяє виконувати тактичні завдання з розвідки, коригування мінометного та артилерійського вогню. Так народжуються літаки-розвідувальники.

Засновник дронарні ставить за мету надати своїм інженерам максимум досвіду, аби потім, після нашої перемоги, вони могли працювати на великі іноземні компанії. Або ж покращувати обороноздатність української армії вдома. 

А поки інженери-волонтери вчаться і стають професіоналами, більш досвідчені працюють над новим проєктом – це створення покращеної версії «Бандерика», який планують вивести на міжнародний ринок.

Про Жіночий ветеранський рух

Організація «Жіночий ветеранський рух» з перших днів війни фінансово підтримує дронарню. Вони забезпечують медійність проєкту, допомагають у пошуку та закупівлі деталей для дронів та забезпечують інженерів-волонтерів їжею. 

Взагалі раніше організація фокусувалася на захисті жінок-військових – підтримувала їх юридично, консолідувала та займалася волонтерською діяльністю. Але з повномасштабним вторгненням вектори роботи штабу розширились – тепер команда працює над допомогою і жінкам, і чоловікам на фронті. З 24 лютого штаб опрацював більше 1200 заявок на гуманітарну допомогу цивільним: внутрішнім переселенцям, біженцям, жінкам та дітям у скруті. А 1700 опрацьованих заявок від військових – це запити на медикаменти, продукти харчування, одяг, техніку, інструменти, коптери, амуніцію, автомобілі та інше. Зараз на дрони надходить усе більше й більше запитів. 

Дронарня – це один із пріоритетних проєктів, на нього виділяється чи не найбільша частина донатів, що надходять до «Жіночого ветеранського руху». Більше про організацію можна прочитати на сайті uwvm.org.ua.

Підтримати хлопців з київської дронарні, котрі щодня працюють над створенням «очей» для фронту, можна за реквізитами або зчитавши QR-код:

Назва підприємства: ГО ЖВР

IBAN code: UA673052990000026003036240715

Назва банку: JSC CB “PRIVATBANK”, 1D, HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

SWIFT code банку:PBANUA2X

Адреса підприємства: 01001, УКРАЇНА, М. КИЇВ, ВУЛ. МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, Б. 30/1, КВ. 319.

Рахунок у банку-кореспонденті: PL13124000013140533111120301

SWIFT code банку-кореспондента: PKOPPLPW

Банк-кореспондент: Bank Pekao/Grupa Pekao S.A., Warsaw, Poland

Перекази можливі з карт будь-яких банків.

Поділитися: