Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №11, 2025-03-16

Рамкова конвенція про захист нацменшин – це міжнародний інструмент, прийнятий Радою Європи, який визначає принципи захисту прав меншин. На практиці він може вплинути на створення ефективної політики та стратегій, спрямованих не лише на захист прав меншин, але й на розвиток їхнього культурного та соціального потенціалу. Завдяки цьому меншини мають більше шансів зберегти свою ідентичність, брати участь у суспільному житті та протидіяти явищам виключення й маргіналізації.

У 2023 році Польща надіслала п’ятий звіт генеральному секретареві Ради Європи про виконання положень цієї конвенції. Водночас наступний буде представлено у 2027 році. Процедура полягає в тому, що представники Консультативного комітету приїжджають до польської держави та в регіонах, де проживають меншини, проводять зустрічі, моніторинг і опитування про реалізацію документа. Після цього відбувається зустріч із представниками державного управління. Потім Консультативний комітет дає свою оцінку та передає до Комітету міністрів Ради Європи, який надсилає її державній стороні, у цьому випадку Польщі, для можливих виправлень. Через 60 днів документ передають державі для висловлення коментарів, якщо вони є. Оцінку публікують на вебсайті Ради Європи, й у такий спосіб повний цикл моніторингу закривається.

П’ятий звіт стосується 2017-2021 року. У ньому вказано всі дотації на підтримку діяльності меншин. Остаточна версія звіту буде передана до міжвідомчих консультацій та представлена Спільній комісії уряду та нацменшин. Її співголова та представник української громади Григорій Купріянович на засіданні Сеймової комісії меншин у дискусії щодо реалізації конвенції з боку Польщі зазначив, що документ можна трактувати як дороговказ, котрий допомагає створити відповідні умови для діяльності меншин. 

«На цьому етапі ми фактично посередині між періодами звітів. Однак я хотів би зазначити, що попередній звіт, який був поданий у 2023 році, висвітлює дуже важкий для меншин період», – сказав Григорій Купріянович. Він відмітив, що це був час, коли суспільна атмосфера навколо меншин почала змінюватися на гірше. З 2016 року, а особливо у 2017-2019 роках, зросли також формальні вимоги до організацій, які виконують завдання, пов’язані зі збереженням та розвитком меншинних громад. У цей період представники держави публічно висловили принцип взаємності щодо меншин. Про залежність у ставленні до своїх громадян українців від підходу України до польської меншини й польських справ говорив, наприклад, у 2018 році тодішній люблінський воєвода Пшемислав Чарнек. 

Співголова Спільної комісії уряду та нацменшин заявив, що у 2021 році розпочалися дії, котрі 2022-го призвели до вже відкритої юридичної дискримінації німецької меншини. 

«Я думаю, що варто це згадати, оскільки, читаючи сам звіт, важко у ньому знайти сліди цих проблем», – наголосив Григорій Купріянович. Він нагадав, що звіт охоплював час пандемії, складний для всіх, а особливо меншин. Проблема полягала, зокрема, в тому, що меншини не могли адаптувати свої дії до цих умов, бо їхнє культурне життя спирається на щорічні ґранти від Міністерства внутрішніх справ та адміністрації. Щоб змінити що-небудь у проєктах, їм треба було отримати згоду ґрантодавця. На думку Григорія Купріяновича, саме ці врегулювання повинні бути змінені в рамах виконання конвенції та підготовки нового звіту. Голова також нагадав, що у 2022 році, коли тривала робота над звітом, більшість членів спільної комісії меншин призупинили свою роботу на знак протесту проти дискримінації німецької громади. Це також вплинуло на якість роботи над звітом.

Своїми оцінками під час сеймової дискусії поділилася й Анна Хіпчинська, членкиня правління єврейського товариства «Чулент». Вона зазначила, що потрібним є залучення експертних організацій як у процес збору даних, так і до їхнього аналізу. 

«У таких організаціях часто активні жінки та молодь, чиї погляди також слід враховувати», – підкреслила Анна Хіпчинська. Лідерка єврейської громади зауважила теж, що такий підхід матиме особливе значення для ефективнішого аналізу в ширшому контексті, щоб побудувати більш вдалу політику щодо меншин. Ці ідеї можна було б просувати навіть серед інших держав-членів Ради Європи.

Поділитися: