Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №31, 2022-07-31

З ініціативи методистки та директорки української школи у Бартошицях Любомири Тхір 8 липня відбулася онлайн-конференція для вчителів під назвою «Українська культурна спадщина на північних землях Польщі та її роль у розвитку національної ідентичності українців протягом 75 років».

Близько 30 учасників прослухали доповіді про акцію «Вісла» та греко-католицькі храми на Вармії та Мазурах. Першу з тем представив вчитель історії в українському ліцеї у Ґурові-Ілавецькому Юрій Нецьо. Він зауважив, що українці у Польщі про акцію говорять або коротко і змістовно, як у підручнику, або довго, наводячи сімейні спогади, досвід, місця перебування, втрачене майно тощо. «Мені здається, що найбільш доцільно говорити про 1947 рік у контексті культури та ідентичності», – відзначив історик. Адже акція «Вісла» перервала багаторічне проживання українців на своїх землях, а це донині має вплив на функціонування цієї громади. Доповідач наголосив, що нинішня поведінка російських окупантів в Україні багато в чому нагадує 1947 рік. московський диктатор, який мріє про відбудову Радянського Союзу, також насильно вивозить українців, русифікує їх, і там, де може, створює окупаційні адміністрації. Ті, своєю чергою, знищують українську культуру та мову. Під час акції «Вісла» польський комуністичний апарат робив схожі речі. 

кремль створив в Україні квазі-республіки, що може бути черговою паралеллю, оскільки Польська народна республіка, створена у 40-х роках, також була повністю підпорядкована московській владі. Нині росіяни ув’язнюють свідомих українців у фільтраційних таборах так само, як польські комуністи засилали у концтабір у Явожні греко-католицьких священників та інших представників громади. Юрій Нецьо зауважив, що акція «Вісла» не могла пройти без відома кремля і Сталіна, який постійно використовував депортації для досягнення своїх політичних цілей. «Польські комуністи брали з нього приклад», – відзначив історик. Він обговорив також питання обміну населенням між комуністичною Польщею та Україною, зміну кордонів та важливі публікації присвячені акції «Вісла». Юрій Нецьо наголосив, що в депортації поєднуються мілітарний аспект (фізичне вивезення ) та суспільний, який полягав у постійному контролі та стеженні за українською громадою. «Тогочасна влада хотіла отримувати будь-які дані про те, що відбувалося у цьому середовищі, чим воно жило, хто яку роль виконував, хто був ідейним, мав книжки чи контакти з еміграцією», – пояснив науковець. 

Він розповів також про прагнення польських комуністів до створення мононаціональної держави, згадавши про те, що до війни одну третю польського суспільства становили меншини, а після війни їх було вже тільки 2-3%. Українці, збережена ними віра, культура та мова були перешкодою до згаданої моноетнічності. Історик зауважив, що, оскільки метою було знищення українців як нації, ці події можна назвати етнічною чисткою. Доповідач обговорив також функціонування української громади в комуністичні часи аж до моменту демократичних перетворень у Польщі.

Про греко-католицькі храми на Вармії та Мазурах, поява яких нерозривно пов’язана з акцією «Вісла», розповідав журналіст та головний редактор «Благовіста» Богдан Тхір. Спочатку він обговорив постать та значення о. Мирослав Ріпецького, який у Хшанові вже 1947 року створив першу греко-католицьку парафію. Опісля доповідач коротко представив історії понад 20 храмів – і побудованих силами громади, і переобладнаних із колишніх костелів чи світських споруд. Інтер’єр, іконостас чи зовнішній вигляд – кожен храм, за словами редактора, має свою особливість, у чому можна переконатися, відвідуючи їх особисто. Текст доповіді Богдана Тхіра можна знайти на сайті cerkiew.eu. Він повідомив також, що увесь матеріал звідти планують видати друком. 

Завершуючи конференцію, Любомира Тхір розповіла про наступні заходи, темою яких буде становище української громади через 75 років від депортації. Вона заохочувала також відвідати фейсбук-сторінку історика Євгена Місила, де можна дізнатися, як підтримати видання його найновішої книги, присвяченої концтаборі у Явожні. Любомира Тхір просила вчителів заохочували своїх учнів збирати спогади свідків депортації. Результати їхньої роботи могли би стати предметом котроїсь із наступних конференцій. Кожного разу вони проводяться на базі Вармінсько-Мазурського осередку підвищення кваліфікації освітян, учасники отримують спеціальні посвідки, корисні для заяв щодо підвищення на роботі.

Поділитися: