Олеся ҐеральПОДІЇ№12, 2018-03-25

Українська громада Любліна, Холма, Волинської області, Львова та офіційні представники України вшанували пам’ять мешканців села Сагриня. Урочистість відбулася на сільському цвинтарі біля пам’ятника загиблим, спорудженого завдяки зусиллям української держави, за сприяння Волинської обласної державної адміністрації.

▲ Один із співорганізаторів польсько-українських конференцій істориків проф. Микола Кучерепа: «Якщо раніше ми розмовляли і часто проводили спільні конференції, то зараз такі конференції не проводяться». Зліва – Григорій Купріянович. Фото авторки статті­
Один із співорганізаторів польсько-українських конференцій істориків проф. Микола Кучерепа: «Якщо раніше ми розмовляли і часто проводили спільні конференції, то зараз такі конференції не проводяться». Зліва – Григорій Купріянович. Фото авторки статті­

Незважаючи на брак офіційного відкриття та невідповідність поміщеного на пам’ятнику напису, він все­таки став місцем пам’яті. Щороку тут відбуваються скорботні відзначення роковин трагедії Сагриня, коли в ніч з 9 на 10 березня 1944 р. внаслідок збройної акції Армії крайової (AK) і Хлопських батальйонів (BCh) Грубешівського і Томашівського повітів Польщі загинули сотні польських громадян-українців, мешканців Сагриня та навколишніх сіл на Холмщині.
«У ті часи в парафії було 300 господарств, 280 з яких згоріло. Вночі перед трагедією до Сагриня з’їхалися мешканці сусідніх сіл – М’якого, Пасіки, Теребиня, Модринця, Майдану. Загалом у Сагрині загинуло десь 600–700 людей. Усі сагриняни були поховані, крім кількох родин», – говорив голова Українського товариства в Любліні Григорій Купріянович.
Спочатку відправлялася панахида за жертви Сагриня. Делеґації поклали квіти до пам’ятного хреста і спільною молитвою вшанували пам’ять невинно вбитих.
Цього року до Сагриня вперше прибув заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар з родиною. Серед достойних гостей були також надзвичайний і повноважний посол України в Польщі Андрій Дещиця, генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, голова Об’єднання ук

раїнців у Польщі Петро Тима, колишній голова ОУП Юрій Рейт, перший заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Олександр Пирожик, представниця

українського інституту національної пам’яті у Волинській області Леся Боднарчук, заступник голови Львівського обласного суспільно-культурного товариства «Холмщина» Олександр Волошинський, православне духовенство і монахині турковицького монастиря.

Після закінчення промови О. Пирожика кресов’яни викликали поліцію, через те, що в їхній оцінці гість з України пропаґував «бандеризм», що забороняє новий закон про ІНП.

Заступник міністра МЗС України Василь Боднар прочитав звернення президента України Петра Порошенка до учасників поминального заходу, у якому написано: «Берегти пам’ять про ці трагічні події – це наш моральний обов’язок та відповідальність перед нащадками всіх невинно вбитих у ті страшні часи розбрату і ненависті. Причини, які призвели до цього, мають бути об’єктивно вивчені, щоб подібне більше ніколи не повторилося […].
Нас єднають приклади спільних перемог, взаємодопомоги, дружньої підтримки, яка особливо яскраво проявилася в період Революції гідності та війни з російським аґресором на сході України. Свого часу обидва народи обрали єдину правильну форму примирення – „пробачаємо і просимо пробачення”. Ця формула залишається актуальною й донині, попри спроби деяких безвідповідальних політиків їх заперечити. А правильність її підтверджує пам’ять про таку трагічну подію, яку ми вшановуємо сьогодні в Сагрині. Щира подяка організаторам і всім, хто пам’ятає про цю подію. Вірю, що пам’ятник загиблим у Сагрині буде незабаром урочисто відкритий президентами України та Республіки Польща. Я готовий до цього. Нехай завжди між українцями і поляками панує злагода». Заступник міністра також від себе додав кілька слів: «Ми протягуємо руку дружби нашим польським друзям і просимо разом з нами вшановувати пам’ять загиблих. Ми зобов’язані вести сьогодні відвертий і щирий діалог. Мій приїзд – це знак солідарності з нашою пам’яттю […] І про це свідчать слова президента України. Ми повинні разом, пам’ятаючи про минуле, дивитися у майбутнє».
Представників польської сторони на урочистостях не було. Голова Українського товариства Григорій Купріянович кілька разів звертався до поляків, які проживають у Сагрині і пам’ятають ці події, однак узяти слово ніхто не захотів.
Перший заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Олександр Пирожик зазначив, що «з Волинської області на роковини прибуло понад 50 осіб, але з кожним роком сюди їхатиме дедалі більше волинян. Ми надіємось, що пам’ятник у Сагрині буде офіційно відкритий на рівні президентів наших країн. Але останні події в Польщі та заяви деяких польських політиків змушують нас повернутись у глибини пам’яті і нарешті розібратися з тими сторінками історії, які довгий час замовчувала московська „совєцька” офіційна історія та ідеологія. Поляки пробудили в нас цю історичну пам’ять. Сьогодні ми згадуємо не тільки жертв. Сьогодні ми пам’ятаємо, хто став винуватцем цієї трагедії».

«На цьому етапі поки що як такого діалогу нема. Якщо раніше ми розмовляли і часто проводили спільні конференції, то зараз такі конференції не проводяться, а якщо й проводяться, то окремо».
Микола Кучерепа

Слід зазначити, що разом з волинською делеґацією приїхав до Сагриня український священик Київського патріархату отець Дмитро. Олександр Пирожик згадав також про Степана Бандеру, «котрий для українців був, є і буде національним героєм, – сказав О. Пирожик, – бо він життя своє поклав за ідею української держави. Для нас це не підлягає сумніву, як для поляків те, чому Юзеф Пілсудський є героєм. У нас не може бути однакових національних героїв».
Слова О. Пирожика не сподобались присутнім на врочистості полякам, представникам «кресових середовищ». Вони мовчки робили відеозаписи, також фотографували присутніх біля монумента. Після закінчення промови О. Пирожика кресов’яни викликали поліцію, через те, що в їхній оцінці гість з України пропагував «бандеризм», що забороняє новий закон про ІНП. В прокуратуру в Грубешеві подано відповідну заяву.
Голова ОУП Петро Тима виступив перед присутніми і звернув увагу на три важливі слова: пам’ять, правда і діалог. «Якби не українці, не сім’ї загиблих, не українська громада в Польщі, що зберегла пам’ять про рідну землю, не було б нас тут сьогодні, не було б і цього пам’ятника. В нас живе пам’ять поколінь. Правда про ці події довго замовчувалася, але сьогодні ми її знаємо. Без цієї правди діалог між народами – неможливий. Поляки та українці почали свій діалог наприкінці 80-х рр. ХХ ст., та сьогодні ми занепокоєні спробами зруйнувати його. Певні політичні сили хочуть поставити стіну між Польщею та Україною, між поляками та українцями. Згадуючи події 1944 р., ми знаємо конкретні факти. А зібралися ми тут, щоб знайти згоду і подумати, що робити далі».
Василь Боднар у своєму інтерв’ю зазначив: «Насправді відносини між Україною і Польщею розвиваються по висхідній. Почнемо з того, скільки громадян України перебуває на території Польщі. Навіть поодинокі інциденти не свідчать про те, що до українців тут ставляться погано. Торгівля, бізнес, допомога сходові України, військова співпраця, економіка і підтримка громад – це речі, які є основними для розвитку двосторонніх відносин. Справа з історією нас поки що різнить. Зараз проблема ховається в бажанні однієї зі сторін нав’язати іншій свою точку зору. Але це не аґресивна політика. Ми сприймаємо це, як нормальний діалог. Наступного року на урочистість ми приїдемо в ширшому ґроні. Думаю, що будуть також представники польської держави. Ми кожного року поновлюємо запрошення польській стороні. Відносини між нашими державами все-таки розвиваються позитивно».
Інший погляд висловив дослідник польсько-українських відносин ХХ ст., професор кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки в Луцьку Микола Кучерепа:
«На цьому етапі поки що як такого діалогу нема. Якщо раніше ми розмовляли і часто проводили спільні конференції, то зараз такі конференції не проводяться, а якщо й проводяться, то окремо. Правда повинна бути записана на сторінках історії. Роздмухувати ненависть один проти одного не потрібно. Останній раз ми провели в Луцьку конференцію про волинського воєводу Генрика Юзевського у жовтні 2017 р. Тоді не було політики, і ми знайшли спільну мову. На жаль, тепер велика частина польських істориків піддалася польській національній ідеології. Українські ж історики заглибилися в джерела. Я досліджую історію міжвоєнного періоду, тобто джерела конфлікту, ненависті і вбивств 1943 р. Не можна говорити, що тільки українці винні в тому, що вбивали поляків. Ми тут бачимо досить довгу генеалогію. Вона накладалася шар за шаром, а потім вилилася в такий страшний конфлікт. Чи можна було уникнути цього конфлікту? Не можна було! Українці і поляки зробили великі кривди один одному. Це не принесло користі ні українцям, ні полякам. Відігралася на цьому третя сторона – німці і росіяни. Докладено дуже багато зусиль, щоб 2010 р. президент Віктор Ющенко приїхав до Сагриня. Однак маємо вже 2018 р., а пам’ятник до сих пір офіційно не відкритий. І це вина української сторони. Зараз у нашій історії дуже багато емоцій. А там, де емоції, не буде справжньої історії. Але пройде століття і ця справа буде більш продумана. А зараз ця історія ще жива. Сьогодні польські політичні лідери поставили велику ставку на „кресов’яків”, про що свідчить ідея використання в новому польському паспорті символіки цвинтаря „Львівських орлят”».
Після закінчення офіційних промов усі учасники події заспівали Гімн України. Загалом у заході взяло участь понад 300 людей. ■

Поділитися:

Схожі статті