«Мій ординаційний покій на І поверсі при вул. Колійовій у Перемишлі»
Кожен колись був
дитиною та полюбляв ласувати солодощами, а хтось не полишає цього і в дорослому
віці. У 1930-х роках галичани могли насолоджуватися продуктами львівської
Першої української кондитерської фабрики «Фортуна Нова» (одного з «предків»
сьогоднішнього «Світоча»), що була заснована у Перемишлі. А вже коли якийсь
львів’янин починав відчувати неприємні наслідки захоплення солодким – до свого
кабінету на вул. Сикстуській запрошував доктор Степан Дмоховський. Згідно з
оголошенням у тодішній пресі, цей «б. елєв Поліклініки дентистичної у Берліні» виконував «усі в
обсяг новітньої дентистики входячі роботи» і ще й мав свій рентгенівський
апарат. У 1929 році доктор Дмоховський разом зі своїм обладнанням переїхав до
Львова якраз із Перемишля. Він робив не лише рентгенівські знімки хворих зубів
та щелеп, а й звичайні світлини – вважався майстром інтер’єрної фотографії та
разом з професором Олексою Балицьким був ініціатором заснування Українського
фотографічного товариства (1930-1939 рр.).
Степан Дмоховський з дружиною Теодорою з Подлуських, 1906 рік
Засновниця
перемиської «Фортуни», яка пізніше стала львівською «Фортуною Новою»,
Климентина Авдиковичева пов’язала свою долю з Перемишлем після того, як її
чоловік, письменник і літературознавець Орест Авдикович, отримав посаду вчителя
в українській гімназії. Степан Дмоховський був «уродженим перемишляком» –
з’явився тут на світ 1 червня 1874 року в родині отця Теофіля Дмоховського
(1839-1892 рр.), який у 1867-1878 роках служив проповідником у кафедральному
соборі, а у 1878 році отримав парохію неподалік у Яксманичах (і був похований там
біля церкви). Саме Яксманичі (гміна Медика), які дехто плутає з Аксманичами (гміна
Фредрополь), подаються як місце народження Степана у біографічних довідках. Однак
з огляду на наведені дати це виглядає невиправданим. Окрім цього, Перемишль як
місце свого народження вказував сам Дмоховський, вклеївши в альбом фотографію з
описом «Хата, де я уродився» – будинок досить скромний, але, безсумнівно,
розташований серед міського, а не сільського ландшафту. До речі, саме в отця Тадеуша Дмоховського
австрійський уряд викупив площу при вулиці Добромильській (пізніше –
Словацького) під будову будинку, до якого 1895 року перенесли польську та
українську гімназії, які до того розташовувалися в колишній єзуїтській колегії.
«Хата, де я уродився 1/VI 1874. Фот. 1903. Перемишль»
У цій гімназії
вчився й майбутній лікар та фотограф Степан Дмоховський. Професійну освіту він
здобував спочатку на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові,
а потім у Берліні. Саме в часи студентства Степан почав захоплюватися фотографією
– 1893 року він придбав перший фотоапарат, який знайшов у перемиській книгарні.
Отримавши диплом, Степан Дмоховський працював військовим лікарем у гарнізоні
Перемиської фортеці, але 1906 року попрощався з австро-угорською армією, коли
одружився з перемишлянкою Теодорою Подлуською. Тоді Степан Дмоховський, як
перший українець у Перемишлі, а можливо, і в усій Галичині, розпочав свою
приватну стоматологічну практику. Він також був першим, хто сфотографував свій
кабінет та вклеїв роздруковане зображення до альбому з описом «Мій ординаційний
покій на І поверсі при вул. Колійовій у Перемишлі».
Ця фотографія,
як і багато інших світлин з Перемишля (з яких найстарша датована 1903 роком),
збереглася в одному з альбомів, який згодом лікар привіз із собою до США. Зараз
це безцінне джерело зображень з приватного і громадського життя перемиських
українців 1900-1920-х років зберігається в Українському музеї-архіві у
Клівленді. Ця інституція надала скани фотографій, за що велика подяка
директорові музею Андрієві Фединському та Анізі Кравс.