Юрій Гаврилюк  ■ ГРОМАДА ■ №31, 2019-08-04

З альбомів Степана Дмоховського

Перемиський кабінет доктора Дмоховського

Кожен колись був дитиною та полюбляв ласувати солодощами, а хтось не полишає цього і в дорослому віці. У 1930-х роках галичани могли насолоджуватися продуктами львівської Першої української кондитерської фабрики «Фортуна Нова» (одного з «предків» сьогоднішнього «Світоча»), що була заснована у Перемишлі. А вже коли якийсь львів’янин починав відчувати неприємні наслідки захоплення солодким – до свого кабінету на вул. Сикстуській запрошував доктор Степан Дмоховський. Згідно з оголошенням у тодішній пресі, цей «б. елєв Поліклініки дентистичної у Берліні» виконував «усі в обсяг новітньої дентистики входячі роботи» і ще й мав свій рентгенівський апарат. У 1929 році доктор Дмоховський разом зі своїм обладнанням переїхав до Львова якраз із Перемишля. Він робив не лише рентгенівські знімки хворих зубів та щелеп, а й звичайні світлини – вважався майстром інтер’єрної фотографії та разом з професором Олексою Балицьким був ініціатором заснування Українського фотографічного товариства (1930-1939 рр.).

Засновниця перемиської «Фортуни», яка пізніше стала львівською «Фортуною Новою», Климентина Авдиковичева пов’язала свою долю з Перемишлем після того, як її чоловік, письменник і літературознавець Орест Авдикович, отримав посаду вчителя в українській гімназії. Степан Дмоховський був «уродженим перемишляком» – з’явився тут на світ 1 червня 1874 року в родині отця Теофіля Дмоховського (1839-1892 рр.), який у 1867-1878 роках служив проповідником у кафедральному соборі, а у 1878 році отримав парохію неподалік у Яксманичах (і був похований там біля церкви). Саме Яксманичі (гміна Медика), які дехто плутає з Аксманичами (гміна Фредрополь), подаються як місце народження Степана у біографічних довідках. Однак з огляду на наведені дати це виглядає невиправданим. Окрім цього, Перемишль як місце свого народження вказував сам Дмоховський, вклеївши в альбом фотографію з описом «Хата, де я уродився» – будинок досить скромний, але, безсумнівно, розташований серед міського, а не сільського ландшафту. До речі, саме в отця Тадеуша Дмоховського австрійський уряд викупив площу при вулиці Добромильській (пізніше – Словацького) під будову будинку, до якого 1895 року перенесли польську та українську гімназії, які до того розташовувалися в колишній єзуїтській колегії.

У цій гімназії вчився й майбутній лікар та фотограф Степан Дмоховський. Професійну освіту він здобував спочатку на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові, а потім у Берліні. Саме в часи студентства Степан почав захоплюватися фотографією – 1893 року він придбав перший фотоапарат, який знайшов у перемиській книгарні. Отримавши диплом, Степан Дмоховський працював військовим лікарем у гарнізоні Перемиської фортеці, але 1906 року попрощався з австро-угорською армією, коли одружився з перемишлянкою Теодорою Подлуською. Тоді Степан Дмоховський, як перший українець у Перемишлі, а можливо, і в усій Галичині, розпочав свою приватну стоматологічну практику. Він також був першим, хто сфотографував свій кабінет та вклеїв роздруковане зображення до альбому з описом «Мій ординаційний покій на І поверсі при вул. Колійовій у Перемишлі».

Ця фотографія, як і багато інших світлин з Перемишля (з яких найстарша датована 1903 роком), збереглася в одному з альбомів, який згодом лікар привіз із собою до США. Зараз це безцінне джерело зображень з приватного і громадського життя перемиських українців 1900-1920-х років зберігається в Українському музеї-архіві у Клівленді. Ця інституція надала скани фотографій, за що велика подяка директорові музею Андрієві Фединському та Анізі Кравс.

Поділитися: