Катерина Семчук ■ УКРАЇНА ■ №30, 2018-07-29

Олег Сенцов, український кінорежисер з Криму, голодує у віддаленій сибірській колонії. Безстрокове голодування він оголосив 14 травня. Через місяць розпочався Чемпіонат світу з футболу, який тривав до 15 липня. 16 липня президент США Дональд Трамп зустрівся з Владімиром Путіном. Такі зустрічі президентів двох країн навіюють страх, що американський лідер рано чи пізно визнає Крим російським і зніме санкції проти Росії. У той самий час Олег Сенцов ризикує своїм здоров’ям і життям задля того, щоб привернути увагу світу до злочинів Росії.

Чемпіонат світу на чужій крові

Не дивлячись на злочини, які вчинила російська влада, світова спільнота не долучилася до бойкотування Чемпіонату світу з футболу в Росії. Причин ізоляції Росії було багато. Це – російська анексія Криму, військове вторгнення в Україну та Сирію, окупація Донбасу, отруєння у Великій Британії російського колишнього шпигуна Сергія Скрипаля і його доньки, близько 70 українських політичних в’язнів, утримуваних у карних колоніях Росії, серед яких кримські режисери Олег Сенцов і Олександр Кольченко, а також український активіст Володимир Балух, нарешті збитий Росією малазійський авіарейс MH17 (факт, який вже було доведено експертизою міжнародної слідчої групи).

Символи цих фактів на плакатах для міжнародної кампанії бойкотування Чемпіонату світу у Росії зобразив український графічний дизайнер Андрій Єрмоленко. Серія малюнків, виконана у червоному та чорному кольорах, що символізує футбольну гру, організовану на крові. Бойкот, крім України, оголосили також Фінляндія, Австралія, Японія, Данія, Ісландія, Велика Британія, Польща і Швеція. Як так склалося, що проведення чемпіонату з футболу у Росії все-таки стало можливим, а міжнародні лідери брали в ньому участь?

Міжнародна федерація футболу (ФІФА) запевняла, що проводить чітку лінію між футболом і політикою, однак останньої на мундіалі було чимало. Бойкот, на жаль, виявився символічним і відбувався лише на дипломатичному рівні, тобто політичні лідери вищезазначених країн утрималися від відвідування Росії під час матчів.

Усі національні збірні все-таки поїхали на цей чемпіонат. «Попри те, що українська команда туди не пробилась, близько шести тисяч громадян України, як вказує УЄФА, купили квитки на ігри. (…) При цьому Верховна Рада відмовилась ухвалити постанову про заборону трансляції в Україні матчів Чемпіонату світу в Росії», – пише видання ББС. Зокрема, матчі транслював загальноукраїнський телеканал «Інтер». Французький президент Еммануель Макрон, перебуваючи в Москві на фінальному матчі між збірною Франції та Хорватії, зустрівся з В. Путіном і начебто обговорював питання звільнення всіх українських в’язнів. Невідомо, чи мало це вплив на російського президента.

Як вплинути на Путіна

Президент США після зустрічі з В. Путіном у столиці Фінляндії Гельсінкі заявив, що обговорював питання України та анексованого Криму. Обидва президенти провели двогодинну розмову за закритими дверима лише у присутності перекладачів (розмовляли на півгодини довше, ніж передбачалося). Однак, після закінчення перемовин президенти не поділилися з журналістами результатами розмови, тому залишається невідомим, які саме практичні рішення вони прийняли щодо України.

Із окремих інтерв’ю та пресбрифінгів Трампа і Путіна можна вихопити кілька деталей: поки що невідомо, що буде далі з міжнародними, зокрема американськими санкціями проти Росії. Путін поділився в інтерв’ю американському виданню «Fox News» своїми сподіваннями, що бізнес у цьому випадку переважить і санкції будуть зняті. Поширювалися чутки, що Трамп відмовився визнавати приналежність Криму до Росії, щоб не позбутися додаткової причини накладення економічних обмежень на Росію. Путін підтвердив, що його погляди і погляди Трампа на анексію Криму залишаються відмінними. Він сказав, що закликав Трампа тиснути на Україну, щоб вона дотримувалася Мінських угод. Путін також чітко зазначив, що Україна ніколи не може приєднатися до НАТО.

FreeСенцов

Голодування незаконно ув’язненого Росією українського режисера О. Сенцова перенесло новини про мундіаль у найбільших світових виданнях зі сторінок про спорт на шпальти і в рубрику «політика». У солідарність з Олегом Сенцовим голодування в російських колоніях розпочали також Олександр Кольченко та український військовий Олександр Шумков. Нагадаю, що Володимир Балух голодував ще й до того.

Звільнити О. Сенцова вимагає Європейський Союз. Звернення із закликом про його звільнення опублікували відомі режисери, актори, письменники, політики та інші. Так, американський ПЕН-центр надіслав листа Путіну та главі ФІФА. Його підписали такі відомі письменники, як Герта Мюллер, Саламон Рушді, Маргарет Етвуд, Джон Кутзе, співачка Паті Сміс та багато інших. На підтримку кримського режисера виступила також Європейська кіноакадемія. Близько двох тисяч працівників кіноіндустрії по всьому світу підписали лист-звернення до членів своїх урядів і посольств Росії з вимогою запевнити безпеку українському режисерові і звільнити його якнайшвидше. Серед підписантів такі режисери, як Акі Каурісмякі, Бела Тарр, Кшиштоф Зануссі та Майк Лі.

Можна провести паралель історії Олега Сенцова з відомою історією режисера Сергія Параджанова, якого радянська влада засудила до п’ятирічного ув’язнення за статтями «за спекуляцію», «за український націоналізм» та, між іншим, за гомосексуальність. Це відбулося у 1973 р., а звільнений він був у 1977 р. Тобто знадобилося чотири роки міжнародної кампанії, у якій взяли участь Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні, а також безпосереднього звернення відомого французького письменника Луї Арагона до Брежнєва із закликом звільнити митця.

Напередодні олімпійських ігор 2014 р. в Сочі Путін амнестував кількох політв’язнів – членкинь радикального перформативного рок-гурту Pussy Riot: Марію Альохіну та Надію Толоконікову, які були засуджені за виступ у московському православному храмі. Сподівання, що він зробить те саме напередодні мундіалю, не збулися.

Чемпіонат закінчився, а для України й далі одним із найважливіших питань залишається звільнення політв’язнів з російських тюрем та повернення країні Криму і Донбасу. ■

Поділитися: