Україна не повинна стати заручницею одного контрнаступу

Пйотр Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №17, 2023-04-30

У неділю, 23 квітня, Американський інститут вивчення війни (ISW) повідомив, що українські сили зайняли позиції на лівому березі Дніпра у Херсонській області. Подібна інформація дещо раніше з’явилась у російських соцмережах. російські коментатори повідомляли, що територія на північ від Олешок захоплена, а розташовані там українські війська регулярно отримують постачання через Дніпро.

Представники української армії цю інформацію не підтверджують і не спростовують.

«Я хочу, щоб всі зрозуміли, що дуже складна робота триває… Тому умови військової операції вимагають інформаційної тиші до тих пір, коли це буде безпечно для наших військових. Тому тут треба набратися терпіння», – заявила у неділю речниця Сил оборони Півдня Наталя Гуменюк. 

ЗСУ атакуватиме, коли будуть сприятливі умови

Тема українського контрнаступу вже кілька місяців розпалює уяву українських і західних оглядачів. Минулого року українська армія показала, що може вести успішні операції, спершу вигнавши російські війська з півночі країни та околиць Миколаєва, а потім звільнивши значну частину Харківської області та правобережжя Херсона. Відтоді очікування українців і західних спостерігачів зростали, що підігрівалося заявами представників української влади та армії.

Зимовий наступ росіян не приніс особливих результатів і російська армія досі веде запеклі кровопролитні бої за Бахмут, Авдіївку, Мар’їнку, Вугледар та околиці Кремінної. Очікувалося, що після нього українська армія розпочне весняний контрнаступ. Однак лише український Генштаб може точно сказати, коли і де він відбудеться. До того ж цьогорічні українські ініціативи аж ніяк не нагадуватимуть того, що відбувалось минулого року. У всякому разі, визволення Харківської та Херсонської областей відрізнялось та проходило за різними сценаріями.

Для здійснення наступальних дій необхідні мінімум три елементи. По-перше, відповідні погодні умови. У багатьох місцях земля все ще занадто волога для важкої техніки. По-друге, сформовані та підготовлені нові підрозділи. І по-третє, важке озброєння. Слід також розуміти, що російська сторона тривалий час будувала укріплення, побоюючись атак ЗСУ. Тому потенційні українські операції зі звільнення більшої кількості територій потребуватимуть багато зброї та боєприпасів від західних партнерів.

Еволюція постачання зброї

21 квітня відбулося 11-те засідання так званої групи Рамштайн, яка з 26 квітня 2022 року обговорює поставки зброї в Україну. За рік Україна отримала військову допомогу від західних партнерів на суму близько 65 мільярдів доларів. Сполучені Штати є найбільшим донором, і наразі пожертвували майже 30 мільярдів доларів. Євросоюз схвалив допомогу у розмірі 3,5 млрд. євро. У 2022 році Німеччина передала озброєнь і обладнання на 2 млрд євро, на 2023 рік вона виділила на 2,3 млрд євро, а в наступні роки має виділити 12 млрд євро. Норвегія схвалила програму поставок озброєнь на наступні п’ять років на 7,3 мільярда доларів. Чехія передала зброї на 2,3 млрд євро, Польща – на 2,2 млрд доларів.

Сьогодні вже можна побачити німецькі танки Leopard та американські бронетранспортери Bradley в українських кольорах. Patriot та сучасні німецькі системи Iris-T захищають українське небо. Але довелося докласти чимало зусиль, щоб переконати партнерів передати різні види важкого озброєння.

З початком війни на Донбасі у 2014 році військова допомога Заходу обмежувалася нелетальною зброєю та обмеженим навчанням українських солдатів. Під час президентства Дональда Трампа США поставили певну кількість протитанкових пускових установок Javelin. Якісний стрибок відбувся завдяки підписаному контракту з турецьким виробником бойових безпілотників Bayraktar, які дуже допомогли на першому етапі російського штурму. Україна підписала також з Туреччиною контракт на будівництво корветів для ВМС України.

«Я добре пам’ятаю, що ми просили перед війною: зенітні комплекси, бронетехніку, артилерію. А нам казали: Стінгери, Джавеліни та жилети. Частково тому, що ніхто не вірив, що ми протримаємося більше двох тижнів. Вони давали нам зброю для партизанської боротьби», згадував в інтерв’ю для «Gazetу Wyborczej» Сергій Рахманін, депутат і член парламентського комітету з національної безпеки, оборони та розвідки.

На початку 2022 року у Києві все частіше сідали американські та британські вантажні літаки, але важке озброєння не доставлялося. Крім того, не всі країни Заходу були готові постачати навіть таку зброю. Наприклад, Німеччина наприкінці 2021 року запропонувала велику кількість шоломів.

Польща та країни Балтії набагато краще розуміли потреби України. Перед війною Литва передала партію Стінгерів. Слідом за литовцями Польща передала зенітні установки польського виробництва Pioruny, які виявилися дуже ефективними. Саме ними було збито кілька російських вертольотів над Київським морем на початку вторгнення.

Ситуація докорінно змінилася після того, як українській армії вдалося вибити росіян з Київщини та північної частини України. На Заході повірили, що Україна й українці здатні не лише успішно захиститися від переважаючих сил російської армії, а й повернути собі окуповані території.

Президент Володимир Зеленський, міністр оборони України та інші переконували партнерів, що постачання пострадянської зброї та боєприпасів із запасів тих держав, які володіють цими зразками, не змінить ситуацію. Вже у березні минулого року міністр Олексій Резніков, прогнозуючи брак боєприпасів для радянських 122-мм і 152-мм гармат, переконав міністра оборони Великої Британії Бена Уоллеса і міністра оборони США Ллойда Остіна у тому, що філософія допомоги ЗСУ повинна бути змінена і українським солдатам необхідно розпочати навчання по використанню артилерії НАТО. Подібною була ситуація з реактивними артилерійськими системами, ракетні запаси яких за межами росії також були обмежені.

«Я говорив, дайте пускові установки HIMARS і РСЗВ. І чув, що це неможливо. Я сказав, що це станеться. У травні 2022 року надійшли перші гаубиці М777 і це відкрило вікно можливостей для інших систем калібру 155 мм, а влітку ми отримали HIMARS і РСЗВ», – згадував міністр оборони Олексій Резніков у березневому інтерв’ю для «Gazety Wyborczej».

Перекидання реактивної артилерії дозволило знищити російське матеріально-технічне забезпечення на Херсонщині і в результаті ЗСУ вдалося повернути собі правобережну частину регіону.

Наступним важливим табу, яке вдалось переламати на початку цього року, були сучасні західні танки. Разом із західними бойовими машинами піхоти вони мають становити «панцерний кулак» майбутнього контрнаступу. 

Табу, яке потрібно порушувати

Однак є дві проблеми, які українці поки що не можуть змінити. Це ракети великої дальності. Київ вже давно вимагає передачі ракет ATACMS. Можливості їхнього застосування з’явилися з отриманням систем залпового вогню HIMARS і РСЗВ. Це універсальні платформи для запуску різних типів керованих ракет. Наразі Україна отримує лише ракети меншого калібру з дальністю 70 км. ATACMS здатні вражати цілі на відстані до 300 км, що дозволило би українській армії атакувати віддалені логістичні центри, аеропорти чи Кримський міст. Однак, за даними американських ЗМІ, Вашингтон побоюється, що Київ використає їх для нападів на територію росії, що призведе до подальшої ескалації конфлікту.

Частково змінити ситуацію можуть обіцяні у лютому поставки малогабаритних високоточних боєприпасів GLSDB, які матимуть радіус дії до 150 км. Але, за прогнозами, їхнє виробництво для України може зайняти 9 місяців.

Друге табу, яке намагаються скасувати українці, – постачання сучасних західних літаків. Чому Україна постійно піднімає тему літаків?

«Нас цікавить авіаплатформа, що стане елементом ППО. Це пріоритет № 1. ППО – це захист нашого неба, нашого населення, критичної інфраструктури. Росіяни намагалися занурити нас взимку в морок і холод, позбавити води. Чистий тероризм», – вказує міністр оборони України.

Сучасні західні літаки можуть збивати крилаті ракети та безпілотники, не кажучи вже про боротьбу з іншими літаками. Нещодавно Словаччина та Польща передали пострадянські МіГ-29. Але це не вирішує проблеми. Вони можуть виявляти противника на невеликих, як для сучасного поля бою, дистанціях близько 60 км і атакувати ціль на відстані 30 кілометрів. Для порівняння, російський Су-35 «бачить» на відстані понад 200 км і може вражати з відстані понад 100 км. Тому росія домінує у повітрі, маючи можливість атакувати, перебуваючи поза зоною дії української зброї. І тому, як кажуть у Києві, потрібна сучасна універсальна авіаплатформа. Багато хто вказує на F-16, але це також може бути інша модель, за умови, що параметри виявлення та атаки будуть хоча б дорівнювати сучасним російським літакам.

«Тоді ми зможемо закрити небо, плюс ми зможемо використовувати ці літаки, щоб знищити їхнє панування в повітрі», – сказав Резніков у березні.

Але на останньому Рамштайні Україні не вдалося переконати партнерів поставити західні сучасні літаки.

«На жаль, поки ця «червона лінія» так і не була перетнута в «Рамштайні». Щоб ці наступальні дії принесли успіх, ми потребуємо наступальної зброї, в першу чергу йдеться про далекобійні ракети та винищувачі. F-16 – оптимальний варіант, але є й інші», – прокоментував результати зустрічі заступник міністра закордонних справ України Андрій Мельник.

Проте серед партнерів є згода щодо необхідності подальшого посилення української протиповітряної оборони подальшими системами.

Війна триватиме, потреби ЗСУ не зменшаться

І міністр Резніков, і голова військової розвідки Кирило Буданов зберігають оптимізм щодо перебігу бойових дій цього року. Вони вірять, що може відбутись перелом.

Але учасники бойових дій і спостерігачі застерігають українців не плекати ілюзій, що цьогорічний контрнаступ завершить війну. Це далеко не так, і війна триватиме щонайменше доти, доки не будуть звільнені окуповані території. Таким чином, подальша допомога Заходу не повинна залежати, як писали деякі західні ЗМІ, від результатів цьогорічного українського контрнаступу.

Міністр Резніков також залишається оптимістичним щодо зламання табу на поставки західних літаків. Він вважає, що українській пілоти здатні їх швидко освоїти, «тому літаки теж будуть, хоча хочеться швидше».

У всякому разі, війна означає кінець радянської зброї в українській армії. Вже триває переобладнання. Щоправда, швидкі потреби означають, що українська армія, за словами Резнікова, має такий собі «зоопарк» зброї. Після війни знадобиться систематизація, росія не зникне, а потреба України в сучасній західній зброї буде величезною. Вже зараз Україна не тільки отримує зброю як допомогу, а й купує її. Під час нещодавнього візиту Зеленського до Варшави було оголошено про закупівлю 150 польських бронетранспортерів Rosomak. Раніше Україна вже купила польські гаубиці Krab.

Німецький оборонний концерн Rheinmetall AG розглядає можливість побудови в Україні заводу з виробництва сучасних танків. Турецький виробник безпілотників Bayraktar, незважаючи на війну, також не полишав планів будувати свій завод в Україні. Але, як зазначають українські експерти, потрібно більше спільних партнерських програм озброєнь з використанням українського потенціалу.

Поділитися:

Категорії : Новини

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*