УКРАЇНА – ЄС. Новий вимір відносин?

Петро АндрусечкоПОДІЇ2008-06-11

У вересні цього року має бути підписана посилена угода про співпрацю між Україною та Європейським Союзом. Це збігається в часі з головуванням в ЄС Франції, яка очолить організацію в липні. Дотеперішні пропозиції співпраці вже не задовольняють амбіцій Києва.

Протягом досить тривалого часу ми є свідками дипломатичних змагань у цій справі. Київ стоїть на максималістських позиціях – ґарантії повного членства в майбутньому. Натомість ЄС поділений і нова умова швидше не буде містити виразних формулювань, які би свідчили про перспективи членства України в Євросоюзі.

Зрозуміло, що Україна виразно незадоволена теперішнім виміром спів-праці з ЄС. Проголошена кілька років тому Європейська політика сусідства, до якої увіпхнули Україну разом з багатьма іншими державами, була сприйнята як нерозуміння прагнень українців та змін, що відбувались над Дніпром. Київ вважає, що серед держав, яких стосується ЄПС, Україна є виразним лідером, що дійсно реалізує політику пристосування до вимог ЄС.
Змінити ситуацію пропонує проголошений 26 травня цього року спільний польсько-шведський проект Східноєвропейського партнерства ЄС. Принаймні так вважають ініціатори проекту. Безсумнівною зміною є те, що Польща намагається тепер активніше співпрацювати з іншими країнами – членами ЄС у сфері пропозицій для України. Подібна співпраця вже на старті має більші шанси на успіх, аніж поодинокі дії. Чого ж стосуються польсько-шведські пропозиції?
На початку впадає в очі схожість із розрекламованою Парижем концеп-цією Середземноморського Союзу. Зрештою, президент Н. Саркозі розраховує на польську підтримку для французьких пропозицій щодо південного вимі-ру політики ЄС, а взамін може позитивно поставитись до польсько-шведських ініціатив.
Польські політики стверджують при цьому, що східноєвропейське партнерство ЄС не повторює французьких помилок і не планує створення окремих інституцій. Польсько-шведська пропозиція обіцяє більш стислу співпрацю ЄС з Україною, Грузією, Молдавою, Вірменією, Азербайджаном та, на окремих умовах, з Білоруссю (після демократичних змін у цій державі відбудеться перехід до повноправної співпраці). Проект містить введення візових полегшень для громадян країн-партнерів та створення зони вільної торгівлі для сільськогосподарських товарів та послуг. Передбачається також укладення угод із партерами на зразок документа, підписаного ЄС з Україною.
Польські дипломати підкреслюють, що польсько-шведська концепція добре сприймається державами – членами ЄС. На думку Яцека Саріуша-Вольського, голови Комісії у закордонних справах Європарламенту, партнери з ЄС цінують те, що проект “не несе бюджетних навантажень” і не впроваджує нових інституцій. Те, що є перевагою для більшості представників ЄС, не обов’язково подобається в Києві. Офіційно реакція української влади була стриманою, МЗС привітало нову ініціативу, однак водночас підкреслило, що вона повинна закладати визнання чіткої перспективи членства України в ЄС. Більше скептицизму можна було почути серед українських журналістів та експертів. У впливовому тижневику “Дзеркало тижня” можна було прочитати: “Ми, звичайно, вдячні нашим друзям і віримо, що вони щиро намагаються знайти рішення, як наблизити Україну до заповітної мети. Проте, ризикуючи видатися невдячними, все ж зауважимо, що, отримавши у своє розпорядження текст польсько-шведських пропозицій і ознайомившись із ними, ми відчули лише розчарування”. Критикують те, що подобається в ЄС – відсутність додаткових засобів для фінансування посилення співпраці. До того ж, як підкреслює “ДТ”, Україна значно випереджає інших адресатів нової політики ЄС у питаннях інтеґрації та піднесення до євросоюзних стандартів, а в пропозиціях це не знайшло відображення.
Про те, що Київ може бути зацікавлений іншою формою співпраці з ЄС, ніж польсько-шведські пропозиції, може свідчити матеріал, опублікований під кінець травня в газеті “Комерсант – Україна”, в якому автор вказує, що українська дипломатія від початку року веде переговори з Єврокомісією та керівництвом Франції, оскільки остання буде головувати в ЄС у другій половині року. Києву важливо, щоб Україна з огляду на свою позицію отримала в новій угоді умови, які б підтверджували її особливий статус. Ідеться про створення нового формату “27 + 1”. Наскільки вдалою буде ініціатива української дипломатії, важко сказати. Президент Віктор Ющенко не приховує, що пов’язує великі надії з головуванням Франції в ЄС. Однак варто зауважити, що це триватиме лише 6 місяців, а після неї ЄС очолять Чехія та Швеція, а далі Польща. Тим самим сила польсько-шведських пропозицій, які Чехія повинна підтримати, зростає.
Однак можна зрозуміти і незадоволення Києва. З усією повагою до інших адресатів польсько-шведських пропозицій, Україна порівняно з ними справді зробила значно більше для зближення з ЄС. І Київ є безсумнівним лідером серед східних сусідів Європейського Союзу. Щоправда, поки що не видно, щоб це отримало відповідну оцінку. Однак деякі українські експерти зауважують, що Україна повинна підійти до пропозицій із реальних позицій та використати концепцію Східноєвропейського партнерства для досягнення подальших цілей у майбутньому. Найважливіше, аби нові пропозиції для України не позбавили її шансів на повне членство в майбутньому, а навпаки, наближали її до цього.

“Наше слово” №24, 15 червня 2008 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*