Олександр Хоменчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №47, 2022-11-20

Уляна Скицька, «#НАШІ на карті світу». Львів:, Видавництво Старого Лева, 2018. – 320 с.

Про історії людей, якими захоплюється світ, розповідає незвична книга «Наші на карті світу». Її авторка Уляна Скицька у минулому працювала редакторкою київського «24 каналу», де й готувала матеріали для телевізійної програми «Наші» понад 4 роки. В ефір пішло понад 500 історій про людей, чиїми історіями та досягненнями в роботі варто пишатися українцям та державі. Правило вибору кандидатів було одне: герой повинен здивувати приголомшуючими деталями та фактами. А коли це феноменальні досягнення – тим більше. 

У книзі на розсуд читача представлено 80 історій людей, що мають українське коріння. Вони змінили хід історії, їхні досягнення сьогодні дивують і вражають. Їхні біографії, життєві принципи настільки дивовижні, що при читанні виникає думка: «Таке буває лише в кіно і казці».

«Вони не надто відомі в Україні, але про їхні досягнення знає світ. Українці часто не здогадуються про їхнє українське коріння, називаючи їх американцями, швейцарцями чи аргентинцями. Натомість частину з них світ звик називати росіянами. Це головним чином стосується тих, хто народився до 1917 року, тобто у російській імперії. Отже,  їм автоматично приписали російське походження. Ці імена надто цінні, аби комусь «віддавати», тож мені хотілося заявити на них наше право. Право називати їх ”нашими”», – пише авторка у передмові. 

Обрані найяскравіші і найемоційніші факти, історії, які найбільше зачепили та здивували. Книга – не підручник і не історичне дослідження. Це ємні звіти про калейдоскоп випробувань та досягнень, розчарувань та тріумфів. Вона, безумовно, варта уваги і посріблених сивиною літ читачів, і юних першовідкривачів історії України. 

Наприклад, Володимир Хавкін, який був родом з Бердянська, що на Запоріжжі, своїми вакцинами врятував життя мільйонам індусів. Завдяки його дослідженням і працям, світ перестав боятися слів «чума» та «холера». 18 травня 1892 року він таємно ввів собі експериментальну вакцину, бо не вдалося знайти добровольця. Спершу континентальна Європа скептично зустріла вакцину. Повірила українцю тільки Британська імперія. У її колонії Індії епідемія  винищувала цілі поселення… Вчений оселився в Калькутті й зайняв посаду головного бактеріолога країни. Зусилля нашого земляка не були марними. Епідемія відступила. У 1925 році в Індії його лабораторію перетворюють  на Інститут Хавкіна, що працює і в наші дні.

Цікава доля львів’янина Станіслава Уляма, що став одним із творців термоядерної бомби США. У 26 років він захистив докторську дисертацію. Читав лекції в кількох американських університетах (у США мігрував з молодшим братом у серпні 1939 року). У 1943-му Уляма було запрошено до надсекретного Мангеттенського проєкту. Тут він займався математичним прогнозуванням сили термоядерної реакції. Усі формули, розрахунки тримав у голові, бо не любив письмову роботу. Його пальці не встигали за блискавичними думками…

Як розробник ракетної зброї СРСР увійшов в історію український конструктор Михайло Янгель (народився на Чернігівщині). У 1969 році створив ракету Р-36М, яка летіла на 11-16 тисяч кілометрів, важила 210 тонн. Потім була ракета «Воєвода» (у США називали «Сатана», SS-18 Satan). 

Виявляється, харків’янин Юрій Кнорозов розшифрував мову одного з найтаємничіших народів майя, дочка львівського банкіра Герді Ламар винайшла принцип роботи Wi-Fi, а праця генетика з Немирова Теодозія Добжанського «Генетика і походження видів» стала сенсацією в науковому світі. 

Син бердичівського психіатра Вільям Сідіс вступив до Гарвардського університету в 11 років. Хлопчина народився до того обдарованим, що розмовляв сорока мовами. І навіть розробив власну штучну мову – Vendergood. У 9 місяців самостійно їв ложкою, у 18 – читав газету «Нью-Йорк Таймс», а коли йому виповнилося 2 роки, Вільям почав друкувати на машинці. У вісім років знав вже вісім мов.

Авторка підкреслює, що проєкт був би неможливим без внеску журналістів  та науковців, які знаходять для читачів безцінні факти. Скажімо, якби не Евен Макаскі та Джонатан Франклін із «The Guardian» – світ не дізнався би про подвиг Роберто Козака. Якби не політолог Іван Качановський – ми б не довідалися про внесок у створення першого у світі комп’ютера волинянина, математичного генія Михайла Кравчука, якого москва за надуманими звинуваченнями засудила на 20 років в’язниці та 5 років заслання.

А хто ж такий Роберто Козак? Народився в Аргентині в багатодітній сім’ї українських мігрантів із села Палагичі, що поблизу Івано-Франківська, здобув фах інженера-будівельника. Стажувався у Західній Європі, вивчав англійську у Лондоні. Коли в Чилі в 1973 році стався військовий переворот і в концтаборах хунти опинилися тисячі протестуючих громадян, Роберто очолив у Сантьяго Міжнародний комітет з європейської міграції (ІСЕМ). Прикриваючись дипломатичним імунітетом та використовуючи знайомства і зв’язки з військовими, поліцейськими, політиками, він визволив з пазурів смерті до 30 тисяч ув’язнених. Він став єдиним, хто складав списки затриманих і в кого можна було дізнатися про їхню долю. Козак особисто супроводжував чилійців до трапа літака, бо аеропорт контролювала секретна поліція, й чекав поки судно не здійметься у небо. Серед врятованих була й майбутня президентка Чилі – Мішель Бачелет. Про масштаби діяльності не здогадувалися і в штаб-квартирі організації в Женеві. Не знали і діти – Ніколай та Наталі. На початку 90-х разом з дружиною Роберто побував у селі, де жили батьки на Івано-Франківщині. Знайшов і їхню хату. За його словами, він завжди пишався своїм корінням та добре усвідомлював, що означає носити прізвище Козак. У грудні 2016 року іноземні журналісти опублікували в «The Guardian» статтю «Латиноамериканський Шиндлер. Забутий герой ХХ століття» з історією Роберто Козака.

Герої книги – різні люди за віком, уподобанням, долею, зрештою характером, що й закономірно. Та всіх об’єднує одна риса: вони закохані у справу, яку обрали, є професіоналами високої проби.

Це і селекціонер, що закріпив за Україною статус «житниці Європи» – Василь Ремесло, виходець з Полтавщини. Винайдений ним сорт пшениці «Миронівська-808» збільшив урожай у сім разів. Якщо раніше збирали тонну зерна з гектара, то його сорт помножив цей показник на 7. Дітище селекціонера помандрувало полями Європи, його залюбки купували і досі купують різні країни. Портрети Василя Ремесла  розміщували у хлібних магазинах СРСР.

У цьому ж ряду стоїть і винахідник антибіотиків проти туберкульозу Зельман Ваксман. Народився у селі Нова Прилука, що на Вінничині. Здобувши освіту у гімназіях Житомира та Одеси, емігрував до родичів у США. Стрептоміцин – антибіотик, який подолав туберкульозні палички – плід його багаторічних досліджень.  Заслужено в 1952 році отримав Нобелівську премію. На отримані кошти заснував Інститут мікробіології, а також допомагав емігрантам із СРСР облаштуватися в Штатах.

Власне, кожна оповідь книги цікава по-своєму. Хіба не дивно, що колишній каменотес із села Кутківці Подільської губернії Пилип Коновал став єдиним українцем, нагородженим «Хрестом Вікторії» – найвищим орденом Великобританії. Відзнаку отримав за сміливість та героїзм у боях Першої світової війни. Вручав його особисто король Георг V.

Екранізації варта доля науковця, колишнього одесита Георгія Гамова. Його особисто запросив до Копенгагена у свій інститут Нільс Бор – творець першої квантової теорії атома. Георгій у 24 роки став одним із провідних фізиків-ядерників. У 1933 році після спроби пожити в «радянському раю», зумів втекти на Захід. Працював у Вашингтоні. Лауреат Нобелівської премії.

А яким захоплюючим був би кінотвір, побудований на біографії іншого дисидента-авантюриста Сіднея Рейлі (справжнє ім’я – Соломон Розенблюм). Знав сім мов. У серпні 1918 року організував замах на Леніна. За 700 000 рублів підкупив усіх латиських стрільців, які охороняли Кремль. Операція не увінчалася успіхом. Рейлі втік до Британії. До речі, він називав більшовицький режим найбільшим злом. Ймовірно, був агентом кількох таємних розвідок, а його пригоди з жінками варті пера письменника-романіста. Прототип легендарного Джеймса Бонда.

Цікаві факти зібрані про українського конструктора-винахідника Архипа Люльку. Виплеканий ним літак-винищувач СУ-27 здіймався на висоту 15 км за 76 секунд і мчав зі швидкістю 2500 км/год. Всі винищувачі СУ літають досі на двигунах Архипа Люльки. На кожному стоять ініціали конструктора – АЛ. 

Ще є спортсмен-сенсація Віктор Чукарін родом з Маріуполя. Під час війни потрапив у полон. За 4 роки поневірянь пройшов 17 таборів смерті, серед них і Бухенвальд. Вижив. На першу в житті олімпіаду – Гельсінкі 1952 року – поїхав у 31 рік. Його виступ став сенсацією: 4 золотих, 2 срібні медалі. Такого успіху довго не мав жоден гімнаст у світі.

Вражають також історії Мартіна Купера, який народився під Києвом та подарував світу перший мобільний телефон.  Еда Коча – мера Нью-Йорка, батьки якого емігрували до США з Тернопільщини. Вейна Грецькі, легенди хокею, коріння якого тягнеться теж з Тернопілля. Роальда Гоффмана, хіміка, що народився в Золочеві на Львівщині. У війну його родину (крім батька, який сидів в єврейському гетто) врятувала сім’я українців – Марії та Миколи Дюків. У 1949 році мама емігрувала з сином до США. У 1981 році він став лауреатом Нобелівської премії. Петра Балабуєва, авіаконструктора, творця легендарного літака АН-225 «Мрія». Цю назву для свого творіння обирав особисто. А ще був АН-124 «Руслан», який встановив 21 рекорд. Та 240 рекордів «Мрії» нікому й ніде не вдалося побити. Лайнер зберігав титул найбільшого літака у світі до початку повномасштабної російської агресії проти України 24 лютого 2022 року. Окупанти розбомбили ангар разом з літаком-легендою. Конструктори дива уже заявили: «Мрія» відродиться і не зникне. Бо мрію не можна вбити, як і саму Україну. 

Книга читається на одному подиху – як динамічний детектив. Вона гарно ілюстрована рідкісними світлинами, наданими нащадками героїв та видана на добротному папері.

Поділитися: