Професор Роман Дрозд ■ ПОДІЇ ■ №42, 2024-10-20

В Україні стартував масштабний проєкт «Українська історія: глобальна ініціатива». Як зазначають його автори, мета проєкту – «забезпечити новий путівник українським минулим, відповідь на запитання “Хто ми?”». Тим часом предметом ініціативи є дослідження «доісторичного та історичного минулого земель нинішньої України та українського народу в широкому розумінні».

Тобто йдеться про 5 тисяч років історії територій, а також племен і народів, які там мешкали або мали з ними різного роду зв’язки. Така історична подорож має початися від географічного опису цих земель з усвідомленням, яку велику роль відіграли в їхній історії Чорне море, Дніпро та гори Карпати. Автори проєкту припускають таку гіпотезу: «Проблема з Україною не в тому, що вона периферійна. А в тому, що вона центральна до такого ступеня, що це важко усвідомити, а тому важко визнати». І справа не в географічному розташуванні України, а в ролі, яку вона відіграла в історії Європи та світу. Вони вважають: «Українська історія посідає центральне місце у світовій історії, до ступеня, з яким може бути важко погодитись і який може бути важко визнати. У цьому світлі не дивують зв’язки між нинішньою війною і масштабнішими процесами у світовій економіці та політиці». Дуже сміливе припущення. Якщо дослідникам, які беруть участь у цьому проєкті, вдасться довести таку гіпотезу, це, безсумнівно, стане проривом у розумінні процесів та історії Європи й навіть світу. Необхідно буде переосмислити висновки та погляди, які зараз існують в історіографії. Можливо, багатьом народам та державам доведеться по-новому поглянути на свою й світову історію.

Таке амбітне припущення потребує величезних зусиль, надійності та чесності в дослідницькій діяльності, відкидаючи водночас національно-егоїстичний підхід. Це стосується і противників цього проєкту. Безсумнівно, буде важко. Припускаю, що багатьом дослідникам, котрі реалізують проєкт, доведеться перевірити свої поточні знання. Дослідницьку роботу потрібно буде зробити так, щоб її захистити. В іншому випадку результати поставлять під сумнів і зрештою відхилять як недостовірні. Боюся, що трирічний термін реалізації проєкту може виявитися замалим для досягнення поставленої мети, хоча до розробки 70 тем залучено 90 дослідників із різних куточків світу. Шкода, що ми не знаємо, за якими критеріями було відібрано 50 науковців з України та 40 з-за кордону і які принципи застосували для вибору такої кількості тем. Проте участь іноземних дослідників, безперечно, сприятиме популяризації історії України у світі.

Незважаючи на те, що проєкт уже знайшов своїх супротивників, його варто сприймати доброзичливо. Однак його автори, а особливо Рада директорів і Консультативна рада, повинні взяти до уваги висловлені застереження. Через відсутність довготривалої державності українці мали дуже обмежені можливості досліджувати власну історію та презентувати свої результати. Саме уряди країн, до складу яких входили українські землі, нав’язували власне трактування історії, відповідне їхнім політичним цілям. Після понад 30 років незалежності України настав час представити її історію світовій громадськості. Чи виправдає цей проєкт очікування, покаже час.

Поділитися: