Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №1, 2023-01-01

Кінець року для учнів українського ліцею у Білому Борі минув під знаком співів і танців, адже саме тоді вони реалізували проєкт «Братерство в пісні й танці», в межах якого відбулося три концерти: два в Щеціні та один у Колобжезі. А справжнє братерство відчувалося серед українців і поляків – глядачів концертів, які завдяки прекрасним виступам могли насолодитися українською культурою.

– Ми хочемо показати, чим молодь займається щодня, окрім навчання, бо у наших школах діти співають, танцюють, представляють театральні дійства, й усе це глядач може побачити під час концертів, – каже Катерина Полевчак, опікунка молоді, з якою ми зустрічаємося у Колобжезі. Перед цим молодь дала два концерти в Щеціні, зокрема виступила у маршалківському управлінні, відповідальному за ліцей органі.

Час пандемії позначився на роботі кожної школи, тому зараз білобірський ліцей почав працювати чи не з подвійною силою. Тим більше, що цьому сприяють обставини – зараз із молоддю працює професійний хореограф з України Володимир Гудов, який тренує відомий танцювальний гурт «Вітрогон». А є з ким працювати – в проєкті «Братерство в пісні й танці» взяло участь 60 осіб, і це ще не всі учні.

Молодь любить та хоче виступати. Зрозуміло, що найважливішим у школі є навчання, однак учні залюбки беруть участь в усіляких позашкільних гуртках. І попри те, що репетиції відбуваються кожного дня, це не знеохочує, а навіть навпаки – учні самі створили інструментальний гурток, який дебютував під час концертів у Щеціні та Колобжезі.

– Наближається кінець року й, на жаль, для багатьох з нас це був непростий рік. Особливо важким він виявився для більшості учнів І Загальноосвітнього ліцею, оскільки молодь там родом з України, де вже десять місяців на всій території триває жорстока війна. Тому такою важливою є зараз психологічна підтримка – наші учні можуть на неї розраховувати кожного дня. У нашому ліцеї вони мають можливість усебічно розвиватися, а участь у різноманітних ансамблях відволікає їх від війни і зміцнює їхню внутрішню безпеку, – говорить, вітаючи глядачів, учителька ліцею.

Молодь вдячна, що отримала прихисток та підтримку в Польщі. Марко до Польщі приїхав три роки тому з Києва, його родина живе в Ґрифицях, а хлопець на час навчання – у гуртожитку. Після початку війни думками він з Україною і дуже тужить за батьківщиною. У школі йому дуже подобається, адже тут, крім навчання, учні можуть розвивати свої таланти. Тут ніхто не почувається самотньо. Павло родом з центральної України, і зараз його родина через російські бомбардування, як і більшість українців, має проблеми зі світлом. Однак вони не здаються і на час нашої розмови намагаються готуватися до Різдва. Олена до Польщі приїхала зі Львова п’ять років тому і попри те, що у Білому Борі їй подобається, дуже тужить за Україною. Різдво та Новий рік зустрічатиме з рідними саме у Львові.

Танці, хоровий спів, вертеп та колядки у виконанні новоствореного гурту, який ще навіть не встиг обрати собі назви, публіка зустрічала бурхливими оплесками. На завершення зал стоячи викликав молодь на сцену.

– Українці, зокрема діти з України, мають особливий дар до музики, тому ми намагаємося не змарнувати їхніх здібностей. Найближчим часом хочемо найняти в школу професійного музиканта, бо власними силами важко працювати. Хочемо, аби в ліцеї діяв добрий хор, а також кілька вокально-музичних ансамблів. Нині тут навчається багато молоді, яка грає на різних інструментах: гітарі, піаніно, скрипці, трубі, а також барабанах, – розповідає директорка ліцею Дорота Джевєцька. Вона підкреслює, що з огляду на війну в Україні вчителі та працівники школи намагаються робити все, щоб молодь мала чим зайнятися і могла відволіктися від того, що відбувається на їхній батьківщині. Для цього організовано багато додаткових занять, серед яких, наприклад, кулінарія чи вишивка.

Максим Волошиновський, найкращий учень ліцею, який наприкінці листопада отримав стипендію прем’єр-міністра Польщі, під час концертів був конферансьє, виступав у вертепі та театральній групі. Він каже: навчання можна поєднати з участю в гуртках, треба тільки добре розпланувати час. А результати прийдуть. Стипендію прем’єр-міністра присуджують учню, який має найвищий середній бал у школі або виявляє особливі таланти принаймні в одній галузі знань, досягаючи найкращих результатів у ній і гарні результати в інших сферах знань. Середній бал Максима з усіх предметів 5,53.

Публіка, гаряче аплодуючи молодим артистам, показала, що навчатися в українських школах у Білому Борі варто. Тут пропонують не лише високий рівень навчання, а також можливість розвивати свої таланти. А їх українці мають багато.

Поділитися: