Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №43, 2024-10-27

«Мета цього заходу – інтеграція української й польської громад та розкриття багатства української культури», – сказала від імені організаторів Мирослава Шульган, голова браневського гуртка Об’єднання українців у Польщі, відкриваючи цьогорічні «Українські барви прикордоння» в Браневі. 

Під час дводенного заходу, що проходив 11-12 жовтня, можна було почути доповіді професорів Марека Мельника та докторки Ольги Кіх-Маслей про історію українців у Польщі. Відбувся також показ фільму «Звідки куди» Мацєя Гамели. Режисер із початком повномасштабної війни в Україні купив бусик і поїхав допомагати біженцям. Стрічка – це запис їхніх історій. У концертній частині виступили популярні гурти «Горпина» та «Гаразд». Останні з Христиною Груховською TYNKA підготували програму до 75-ї річниці від дня народження Володимира Івасюка. Саме з його імені починається відлік сучасної української естрадної пісні. Організатори подбали й про майстер-класи для дітей.

Згадуючи про війну, Мирослава Шульган підкреслила, що українці воюють за такі головні цінності, як воля та суверенітет. Вона нагадала також, що захід постійно підтримував Мирон Сич, і попросила хвилиною мовчання вшанувати його пам’ять. У такому ж дусі виступили офіційні гості події, зокрема Лешек Дзьонґ – браневський староста, Томаш Селіцький – бургомістр Бранева, Якуб Борнус – війт ґміни Бранево, а також вармінсько-мазурський воєвода Радослав Круль. По-особливому публіку привітав війт ґміни Лельково Лукаш Скжешевський, який до присутніх звернувся українською мовою. Він наголосив на значенні мови, релігії та культури в житті людини. Підкреслив, що у ці часи вони особливо важливі для українців, зокрема місцевих, духовна батьківщина яких страждає. 

– Бажаю, щоб війна закінчилася перемогою України. Будьмо разом! Разом до перемоги! – закликав війт.

Офіційні гості та організатори багато слів подяки скерували до волонтерів, котрі допомагають Україні. До таких людей належить, наприклад, Юрій Величко. Як він сам зауважив, у команді разом із ним працюють ще Ришард Дода, Михайло Кертичак, Роман Галан, сім’ї Кіх, Пушкар та інші. 

– Робимо те, що й інші волонтери: плетемо маскувальні сітки, виготовляємо окопні свічки та багато іншого, – розповів Юрій Величко. Опісля волонтери самі привозять усе в околиці Харкова, Ізюма, Краматорська, Миколаєва чи Покровська, тобто до лінії фронту. За один виїзд долають понад 4 тисячі кілометрів, і таких поїздок Юрій Величко має вже 14. Він готовий їздити частіше, але зараз уже важко збирати необхідні речі. Наразі дуже потрібні окопні свічки, утеплені чоботи з піни та вологі серветки.

– Хлопці особливо дякують за такі чоботи. Вони не промокають, як шкіряні, а коли тепло в ноги, то всюди тепло, – говорить Юрій Величко. Він просить не забувати про найважливіших у боротьбі з російським ворогом людей. І нагадує, що за гроші, витрачені на квіти для весілля чи похорону, можна купити кілька десятків пар такого теплого взуття. 

– Один не переможе. Тут потрібно гуртуватися, і ми маємо це робити, – закликав Юрій Величко. 

До учасників заходу звернувся також голова Ельблонзького відділу ОУП Степан Дембіцький, який спочатку подякував місцевим волонтерам та всім, хто допомагає Україні. Він повідомив також, що завершує свою діяльність як очільник відділу і не буде балотуватися на найближчих виборах. Голова зауважив, що такі заходи в регіоні, як «Українські барви прикордоння» в Браневі, «Ґлембоцьк на українській ноті», Свято урожаю в Пєнєжні, заходи в Ольштині чи Дитячий фестиваль в Ельблонзі, особливо в час війни, стали місцями прояву українського духу. Проте він відзначив, що представники браневської громади не надто активно беруть участь у цих подіях. Тому Степан Дембіцький просив про «пробудження», зокрема більше допомагати голові браневського гуртка в підготовці місцевого фестивалю. Степан Дембіцький просив також приводити дітей на заняття української мови та долучатися не лише до громадського, але й релігійного життя спільноти.

Поділитися: