«УКРАЇНСЬКІ предки не залишаться без догляду»

Розмовляв Степан МігусРОЗМОВА2011-07-29

{mosimage}

Розмова зі СВЯТОСЛАВОМ ШЕРЕМЕТОЮ, депутатом фракції Народного руху України у Львівській обласній раді; заступником голови комісії з питань євроінтеґрації, транскордонного співробітництва та зв’язків з українцями за кордоном Львівської облради.

Цього року Львівська обласна рада вирішила надати допомогу при порядкуванні старих українських цвинтарів, архітектурних пам’яток у місцевостях, з яких депортовано українців – чи в Україну, чи пізніше на північні та західні землі Польщі. У чому ця допомога має полягати?

-Справді, Львівська обласна рада, зокрема, її комісія євроінтеґрації, транскордонного співробітництва і зв’язків з українцями за кордоном, у якій я працюю, прийняла рішення створити програму пошуків і порядкування поховань українців за кордоном. Спільно з членами нашої комісії я був розробником цієї програми. Думаю, що програма буде прийнята й увійде в дію на 2012-2016 рр. Окремі заходи, як-от підготовка до виконання програми, реалізуватимуться цього року. Саме під час прийняття бюджету на 2011 р. нам вдалося передбачити кошти. І ми починаємо працювати в цьому напрямку. Вже одинадцять років діє державна програма пошуку і порядкування поховань жертв війни та політичних репресій. Її реалізує Кабінет Міністрів і Державна міжвідомча комісія з увічнення цих жертв. Правда, ми повинні розуміти, що при теперішньому складі уряду, теперішній владі в Києві, кошти, передбачені на її реалізацію, хоч вони і так невеликі, навряд чи будуть скеровуватися на ті справи, на впорядкування тих поховань, які важливі для українців Польщі, для мешканців західного, центрального чи східного реґіонів, де проходили визвольні змагання українського народу протягом 1917-1921 рр., діяли УГА, армія УНР, ОУН, УПА.

Програми, які діяли досі, стосувалися жертв війни та політичних репресій…
-Ця програма, яку ми приймаємо, стосується всіх поховань українців за кордоном. Вона спрямована поза межі України, тож, згідно з цією програмою, будуть упорядковуватися поховання жертв депортацій та політичних репресій. Є дуже багато поховань українців, які загинули за кордоном, автохтонних українців на території Закерзоння, у Словаччині, на інших теренах, чи українців першої, другої і наступних хвиль еміґрації. Це стосується Польщі, Словаччини, Чехії, Німеччини, Франції, Австрії та інших країн. Безумовно, упорядковування буде стосуватися в першу чергу відомих українців, похованих за кордоном: досить часто трапляється, що їхні могили залишаються без догляду. Безперечно, цими похованнями займаються українські організації в усьому світі, але до нас доходить інформація, що постійно виникають певні проблеми. Наприклад, у Чехії багато поховань українців уже, на жаль, безповоротно втрачено. У нашій державі цією категорією поховань не займається ніхто. А мали би постійно займатися відомства закордонних справ, культури і туризму. Проте цим важливим для збереження української національної пам’яті місцям приділяється лише часткова увага. Тому ми вирішили ввести подібну програму, будемо займатися тим, щоб зберегти військові поховання воїнів УГА, УНР, УПА, жертв репресій та депортацій. Безумовно, приділятимемо увагу й тим кладовищам, – а їх є тисячі на Закерзонні, – де лежать наші предки. Ситуація з цими цвинтарями доволі складна, бо там не залишилося жодних українських громад. Будемо приділяти увагу похованням українців у всій Європі, у Росії, Казахстані – тобто і на автохтонних українських землях, і на еміґрації.

Як це буде виглядати практично? Я назву конкретне село – Ульгівок у Томашів-Люблинському повіті. Колишні мешканці та їхні нащадки хочуть впорядкувати там знищене кладовище. Немає вже практично кургану воїнів УГА, збірної могили близько двадцяти стрільців УПА. Колишні мешканці, яких уже дуже мало, самі не спроможні цього зробити, бо вони вже літнього віку, та ще й живуть на іншому кінці Польщі, за кількасот кілометрів звідти. Як вирішити питання впорядкувань і збереження пам’яті членів національно-визвольної боротьби в цьому конкретному селі?
-Є дуже проста процедура. Потрібно, щоб родини чи Об’єднання українців у Польщі, або організації депортованих українців інформували Львівську обласну раду і нашу комісію про наявність таких місць поховань, які вимагають упорядкування. Можна звертатися безпосередньо до мене, наголошувати на необхідності впорядкувати те чи інше поховання. Ми будемо старатися робити все, щоб це було можливо зробити. Звичайно, треба усвідомити одне: потуги Львівської області буде недостатньо, щоб впорядкувати всі поховання, тому що тих, які вимагають упорядкування, тобто військових і жертв репресій, є сотні, тисячі кладовищ по наших селах на Закерзонні. Але, я думаю, що спільно приймаючи рішення і спільними зусиллями будемо вирішувати, які поховання впорядковувати першочергово. Треба зробити план на 2011, 2012, 2013, 2016 рр. і так далі. Основне питання, яке я і депутати з нашої комісії, та і люди, з якими працюємо, ставимо собі за мету, – це почати втілювати в життя протокол, який ми, тобто я і секретар польської Ради оборони пам’яті боротьби і мучеництва Анджей Кунерт, підписали 2 червня 2010 р. Документ стосується тих проблемних питань, які є в угоді між Україною і Польщею на 2010-2012 рр. Після підписання згаданого протоколу, півтори місяця пізніше, мене звільнили з посади відповідального секретаря комісії, і, на превеликий жаль, великого поступу в реалізації цих положень протоколу нема. Ми хочемо зрушити з положеннями протоколу з місця, і маю тверде переконання, що це буде можливо. Маю сиґнали, що є погодження проекту з похованнями українських вояків у Ланьцуті. Я переконаний, що завдяки коштам, передбаченим у бюджеті Львівської обласної ради, ми зможемо зрушити з відновленням українських поховань у цьому місті. Це досить великий проект. Він передбачає три етапи реалізації. Перший – це відновлення історичного пам’ятника, побудованого 1921 р. українцям-наддніпрянцям, інтернованим у тамтешньому таборі. Другий етап – упорядкування території і встановлення 68 хрестів, які нагадували б, що там лежить понад 600 українців. Третій етап – це зведення стіни пам’яті і барельєфу Симонові Петлюрі. Я реаліст, і знаю, що цього року всього ми не зробимо, але розпочнімо: щоб було куди їздити і де поставити хоча б квіти. Також ставимо мету, щоб зробити повністю цього року одне місце пам’яті на Прикарпатті й одне – в Люблинському воєводстві: або принаймні докласти максимум зусиль до реалізації цього. Будемо далі дивитися й слухати пропозицій, як від Об’єднання українців у Польщі, так і від інших громадських організацій та родичів відносно того, що вартувало б упорядкувати в першу чергу. Якщо добре пригадую, у протоколі на 2010-2012 рр. зазначені 19 невпорядковані об’єкти на території Польщі. Дай нам Боже, щоб ми зробили хоч 12-15 із них. Безумовно, згадані вами місця поховань воїнів УГА, УПА теж будемо улаштовувати. Якщо не вистачить бюджетних грошей, то будемо це робити коштом спонсорів.

За президентства Віктора Ющенка Ви були відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Ви активно включилися в процес упорядковування поховань воїнів УГА, УПА, українських жертв польського підпілля. Ваша активність не дуже сподобалася новій владі. Чого можна сподіватися від Ваших наступників?
-Буду сподіватися, що праця продовжуватиметься в тому ж руслі, а я далі хочу допомагати в реалізації цих завдань. Зрештою, я працюю в комісії міжнародної політики Львівської облради. Рада вирішила, що комісія буде займатися увіковіченням пам’яті воїнів і жертв репресій за кордоном. Крім того, я очолив підприємство Львівської обласної ради, яке веде пошук і впорядкування місць поховань учасників національно-визвольних змагань, воєн і репресованих. Відповідно, наше підприємство займається пошуковими та ексгумаційними роботами, перепохованнями й улаштовуванням поховань. І дальше будемо займатися тим, що встановлено в протоколі, щоб усе ж таки українські поховання в Україні і за кордоном були впорядковані. Їх – дуже багато, але я думаю, що будемо кожного року робити конкретні заходи, облаштовуючи конкретні місця поховань.

Відчувається, що теперішній владі в Україні не дуже хочеться шукати й порядкувати місця українських поховань, зокрема за кордоном.
-Однозначно теперішня влада, що є за своєю суттю антиукраїнською, окупаційною в Україні, не має жодного бажання займатися такими питаннями, які є важливими для української історичної пам’яті. Мало того, ця влада робить чимало, щоб нищити все українське – починаючи від мови, культури, історії, національної пам’яті, а також наших поховань. А якщо не нищити, то принаймні нічого не робити задля їхнього збереження. Але все ж таки я маю надію на те, що західні області України, обласні ради, які завжди мали свою чітку позицію, будуть змушувати центральну владу в Києві займатися впорядковуванням українських поховань, проводити такі заходи, які є важливі для нас із вами, для людей, для яких слово “українець” щось значить. Тому сподіваюся, що державна комісія цим займатиметься.

“Наше слово” №31, 31 липня 2011 року

Поділитися:

Категорії : Розмова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*