Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №24, 2024-06-16

Ці двадцять фотографій нікого не залишать байдужим. Кожна з них – окрема розповідь про українців, їхні родини, хати, похорони, історії, глибоко пов’язані зі страшною війною, розв’язаною понад десять років тому одвічним ворогом України. Саме завдяки такому рішучому висловлюванню ця неймовірна виставка фотографки-художниці з Ольштина Малґожати Смєшек одержала влучну назву «Ціна патріотизму». Писані об’єктивом фотоапарата картини настільки вражають, що їхня авторка 24 травня здобула друге місце у всепольському ювілейному ХХ конкурсі Grand Press Photo-2024 у категорії «Поточні події – історії» (Current Events – Stories).

Виставку фотографій Малґожати Смєшек майже в один і той же час представлено у Варшаві (від 11 травня до 14 липня) в просторі громадської організації «Станція Муранув» на вул. ген. Андерса 13 і в Ольштині (від 16 травня до 10 червня) в художній галереї «Добро», вул. Старе місто 23/25. Вона охоплює історії про витривалість, жертовність і велику любов до своєї Вітчизни мешканців Гуцульщини і загалом Західної України, які ціною свого життя виборюють волю для рідної землі. І хоч, здавалося б, війна триває відносно далеко від цих територій, вона присутня у кожній карпатській хаті й родині, де хоча б хтось один пішов боронити Україну від московських варварів, присланих міжнародним злочинцем путіним.

Ольштинська фотографка вперше поїхала в українські Карпати з гуманітарною допомогою понад рік тому. І, як сама завжди згадує, почула й побачила пекло. 

– Це було село біля румунського кордону, Великдень, кілька сотень кілометрів від фронту, – розповідає вона журналістам. – Мене запросили на святковий обід. І в цей час подзвонив військовослужбовець Юрій із Бахмута, щоб привітати маму та сестру зі святом. Він сказав, що довго не було зв’язку через масштабні обстріли. Розповідав про загиблих і поранених мирних людей та побратимів з фронту, про зруйновані будинки, автомобілі, які горіли прямо під час нашої розмови. Я, як і його мама та сестра, була дуже засмучена, слухаючи цю жахливу розповідь. Але раптом згадала: «Я ж фотографка», – і швидко зробила кілька світлин. Хотіла задокументувати цей момент, щоб якомога більше людей також відчули нестерпний біль матері, яка чекає сина з війни…

Саме ця історія зображена на головній фотографії виставки: пані Ганна, котра на Великдень нарешті дочекалася дзвінка від сина з фронту. Юрію – 25 років. Він захищає Україну на Донецькому напрямку. Жінка живе за сотні кілометрів від зони бойових дій. Але кожний день і кожну ніч її життя російські окупанти перетворили на пекло. Подібні історії ми бачимо на дев’ятнадцяти інших світлинах.

– Серед оточення Ганни, про яку я розповідаю, усі довкола мають когось на війні, – говорить зворушено фотографка, відкриваючи виставку в Ольштині. – Чи це друзі, чи близькі, чи сестра, брат, чоловік, син – усі вони воюють або рятують. Після кількох місяців, проведених в Україні, мушу сказати, що і я маю когось на цій війні. Це люди, котрих я відвідувала, котрі дозволили мені в них бувати, жити поряд із ними, спостерігати за ними і здійснити цей проєкт. Вони стали мені рідними і є для мене, як тітка, бабуся, брат, сестра. Мені важко про це говорити. Стараюся, як можу. Багато разів ставила собі питання: коли закінчу свій проєкт, чи буду спроможна відмежуватися від цього і жити власним життям. Але це вже, напевно, неможливе, бо все те спільно пережите так змінює людину, що навіть важко про це говорити.

————-

Малґожата Смєшек (1973 р. н.) – фотографка і документалістка, випускниця Варшавської школи фотографії та майстерень фотографії при фундації Pix.house у Познані. Лауреатка Премії ім. Кшиштофа Міллера «За мужність спостерігати» (2021), фіналістка конкурсів: Grand Press Photo (2022) у категорії «Люди», Slovak Press Photo (2023) за документальний фотофільм «Ціна патріотизму». Отримала почесну грамоту на Міжнародному фотоконкурсі IPA (2023) у категорії «Люди». Авторка циклів «Червона зона» (про самотність у ковідних палатах), «Це відбувається» (про роботу рятувальників). Зараз фотографує в Україні. У своїх документальних фотографіях вона спонукує до роздумів над глибинними аспектами життя, зосереджуючись переважно на екзистенційних проблемах, таких як сенс життя, свобода, самотність, цінності в сутності людського існування та страх перед майбутнім.

Поділитися: