Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №39, 2020-09-27

Цього року ґміна Барцяни (Вармінсько-Мазурське воєводство) стала єдиним власником світлиці в Асунах, де багато років проходить відомий місцевий український захід «Сільські гуляння». Про плани щодо будинку і про підтримку місцевих українців розповідає війт ґміни Марта Камінська.

Чому ґміна, викупивши частину приміщень у греко-католицької парафії, вирішила стати єдиним власником будівлі?

Уже понад двадцять років тут відбувається відомий український захід та знаходиться греко-католицька церква. Отже, місце стало важливим для місцевих українців. Я хочу, щоб Асуни постійно залишалися центральним осередком цієї громади. Про це я думала вже під час виборчої кампанії, коли визначала пріоритети своєї каденції. Мені важлива також активізація цього регіону. Ми як місцеве самоврядування маємо партнерів в Україні, Литві, Латвії і сусідній Калінінградській області Росії. Якщо ми створимо в Асунах відповідну інфраструктуру, тут можна буде проводити, наприклад, міжнародні зустрічі молоді. Зможемо і краще організовувати «Сільські гуляння». Цього року на заході мав виступати гурт «The Ukrainian Folk», який відзначає своє 30-ліття. Пандемія змусила нас змінити плани, але я гарантую, що, коли вже не буде обмежень щодо масових заходів, концерт цього колективу в Асунах відбудеться.

Право власності на будинок та інвестиції вимагатимуть витрат із бюджету ґміни. Як місцеві депутати сприйняли цю ініціативу?

Якогось особливого захвату не було, але загалом все відбулося без протестів. Інші ґмінні справи вимагають набагато більше моїх клопотань та переконувань. Крім цього, тут не йдеться про великі кошти, бо для власника приміщень греко-католицької парафії прибуток просто не був важливим. Ми усвідомлювали, що право повної власності дозволить ґміні інвестувати в будівлю і залучати зовнішні кошти. А форма співвласності (якби частина приміщень і далі належала парафії) через формальні врегулювання не дозволила би нам взяти на себе повне фінансування хоча б ремонту даху. 

Як в майбутньому має функціонувати цей об’єкт?

Безперечно, збережеться його роль світлиці, у якій зустрічатимуться представники місцевої сільської громади. Я хочу також розвивати започаткований раніше проєкт – місцеву українську кімнату пам’яті. У ще одній частині будинку, яку ми прибрали, плануємо створити кімнати для ночівлі туристів або учасників обмінів, про які говорила. Я вірю, що в майбутньому ми проводитимемо також інтеграційні зустрічі для пенсіонерів, зокрема й міжнародні. Загальна тенденція «старішання» суспільства зобов’язує нас частіше думати про проєкти, адресовані цьому поколінню. Відзначу також, що будинок знаходиться на великій мальовничій ділянці, розташованій одразу біля берега річки Омет. Аж проситься ідея створення там рекреаційної зони: встановлення альтанок, столів, облаштування місця для вогнища. Я мрію, аби в майбутньому асунський комплекс став місцем для конференцій, корпоративних зустрічей, весіль чи днів народжень. Таких об’єктів у ґміні зараз не вистачає.

Перевагою Асун може бути периферійний характер місцевості. Гостям це даватиме свободу, затишну атмосферу та шанс хоч на мить втекти від щоденного шуму і поспіху. Інвестуючи у цей будинок, історія якого сягає 500-літньої давнини, ми хотіли би підкреслити його природну красу. Тому варто було би покращити освітлення його головної зали, відреставрувати старовинні дерев’яні балки. Завдяки додатковим функціям будівлі можуть з’явитися і нові робочі місця в галузі туристично-гастрономічних послуг.

Про те, як мав би виглядати цей будинок, я точно розмовлятиму з українською громадою, зокрема з лідерами Об’єднання українців у Польщі. Вступні плани і можливості я вже проаналізувала з віцемаршалком нашого воєводства Мироном Сичем та іншими представниками самоврядування, які багато років підтримують українців у регіоні. Можливо, у майбутньому вдасться створити посаду координатора цього місця. Така людина повинна була би бути вихідцем із української громади, знати і розуміти її потреби. 

Які роботи проводитимуть у будинку найближчим часом?

Зараз ми шукаємо гроші на основне завдання – ремонт даху, який протікає. На першому етапі хочемо також полагодити зовнішні стіни. Важко щось передбачити по часу, але я точно хочу завершити ці роботи за свою першу каденцію і продовжувати протягом наступної, якщо виборці дозволять. Насправді я вірю у це місце і маю багато ідей. Звичайно, все залежить від фінансових можливостей. Тому ми мусимо добиватися того, аби будинок невдовзі почав приносити прибуток, «заробляти сам на себе».

Однак найважливіше – аби українці, як і раніше, відчували тут рідну атмосферу і могли продовжувати традиції своїх предків. Це має значення ще й тому, що з кожним роком перших депортованих представників громади стає щораз менше. Хочу підкреслити, що я сама завжди по-особливому ставлюся до того, що пов’язане з моїми батьками чи дідами. Я хочу, щоб українці відчували, що це також їхня ґміна; не мусили їхати кудись далеко, щоб послухати вживу свою музику, позичити книжку чи подивитися фільм когось із українських режисерів.  

Фото автора статті

Поділитися: