Христина Заник ■ УКРАЇНА ■ №34, 2017-08-20
Подорожами зараз уже нікого не здивуєш. Навіть більше: в еру глобалізації, коли кожен публікує в соціальних мережах світлини з поїздок, важко втриматися і собі кудись не податися. Безвіз із Євросоюзом, бюджетні авіалінії, недорогі хостели, бла-бла-кар і каучсерфінг дозволяють за помірну ціну гайнути кудись у відпустку. Проте зовсім інша справа – заробляти і самореалізовуватись під час мандрів. Орест Зуб – саме такий подорожувальник. Він – мандрівник, блогер та онлайн-підприємець.
Орест відвідав 86 країн на 5-ти континентах, він подорожує понад 200 днів у році. І його мрія – відвідати всі країни світу. «Я просто завжди хотів це зробити, – зізнається Орест. – Щоразу, дивлячись на мапу світу, я починаю уявляти, що ж відбувається на цьому клаптику Земної кулі, як виглядає місцевість, що їдять люди, чим вони займаються, як заробляють на хліб, наскільки там гарні дівчата etc. Це не дає мені спокою, тож я починаю досліджувати дане питання, що викликає все більший і більший апетит».
Блогер називає свою мрію персональною місією. Він чітко розпланував її реалізацію – хоче втілити задум до 40-річного віку. У своєму блозі розписує, скільки коштів та зусиль має на все піти. «Відвідання всіх країн коштуватиме мені приблизно 150–200 тисяч доларів США. Це зовсім немаленька сума, але ж я не буду платити її за один раз. Розбивши це на 13 років, я бачу, що це цілком підйомно навіть при теперішньому стані речей». Орест додає, що, не задумуючись, проміняє можливість придбати квартиру в центрі Львова чи на окраїні Києва на всі країни світу.
Мандрівник намагається якнайкраще представити Україну за кордоном і розвіяти неґативні міфи, які існують про українців. Таким чином, він вважає себе неофіційним амбасадором. Орест каже: «Крім того, я просто почуватимуся доволі крутим чуваком після того, як побуваю в усіх країнах. Моє самовдоволення буде десь на тому ж рівні, що й у начальника відділу якоїсь середньої фірми у момент, коли він викочує з салону на новенькому авто, на яке збирав гроші ціле десятиліття».
Він розповідає читачам «Нашого слова», чому мандри такі особливі: «Подорожі дають мені крила. Вони дарують радість, емоції. Коли я кудись їду, відчуваю, що живу… Такий позитивний фактор, який впливає на моє життя і світогляд».
Орест зізнається, що поєднувати роботу і відпочинок (а він саме так і робить, бо працює дистанційно) буває складно, а особливо тоді, коли подорож у певну країну чи реґіон пов’язана з постійними переїздами, а не тривалим проживанням у ній. Але він постійно шукає золоту середину.
Блогер має також професійну місію – допомогти почати або розвинути бізнес 1930 людям. Чому саме 1930? Бо це число умовно збігається з кількістю країн у світі – 193 без нуля. Такий символізм. Орест дуже ретельний і веде документацію, кому саме і як він допоміг. Допомогу вважає здійсненою, коли особа завдяки його напрацюванням (блог, консультація, курс чи виступ на конференції) здійснить щонайменше три продажі.
Цікавим є блог Ореста OpenMind.com.ua. У ньому він описує свої подорожі, дає поради із саморозвитку, розповідає про можливості заробітку онлайн, а також ділиться історіями свого успіху. Сайт – це і порадник для тих, хто не знає, як правильно ставити цілі і їх досягати, і особистий щоденник, де Орест і його дружина Марта Троцюк описують важливі життєві події, наприклад, освідчення Ореста на висоті 10 000 метрів, та дають поради, як організувати ориґінальне весілля за 30 днів.
Недавно мандрівник і підприємець випустив свою книжку «Формула продуктивності», у якій подає понад 100 прийомів, методів і технік з тайм-менеджменту, самомотивації і персональної продуктивності. Видання Орест презентував не лише в Україні, але й у Польщі. Він зізнається, що, згідно зі статистикою відвідувачів блогу та його сторінок в соціальних мережах, 3–4% читачів проживають саме в Польщі. Тому презентації відбулися у Вроцлаві, Варшаві і Кракові. Загалом на них було близько 200 учасників.
На зустрічах з українцями Орест розповів про те, як він сам змінив своє життя. Після університету (юридичного факультету) він працював держслужбовцем, проте робота не приносила задоволення. Хотілося свободи, подорожей, амбітніших цілей. Від того моменту, коли він це зрозумів і почав працювати щодня по 2 години над своєю мрією, пройшло 5 місяців. Після цього він залишив роботу і перейшов на онлайн-діяльність.
Книжка Зуба не містить нових наукових відкриттів та революційної інформації. Скоріше, це приклад системно об’єднаних правил, які допомогли конкретній людині змінити своє життя, організувати себе й навчитися заробляти на тому, що найбільше подобається.
Орест радить
Чому варто повчитися українцям від людей інших національностей?
Не треба їхати далеко. У поляків є багато того, чому нам варто повчитися. Наші країни стартували приблизно з однакових позицій у 90-х роках, але так сталося, що Польща зробила сильний ривок уперед. І нам можна саме цьому повчитися. Сподіваюся, що тепер той мільйон українських студентів, які сюди приїхали, повернуться назад і цю практику найкраще імпліментують на Батьківщині.
Які стереотипи про українців існують за кордоном?
– Багато людей до недавнього часу особливо не відрізняло українців від росіян. Це було дуже неприємно. Але на основі останніх подій (Революція гідності – Х.З.) принаймні щось знають. Поширений стереотип – гарні дівчата. Навіть у Кореї, навіть у Японії, коли чують «Ukraine», відповідають: «Beautiful girls». Ось так.
Багато українців кажуть, що ми – найпрацьовитіша нація. Але про це ніде ніхто не знає (сміється).
Розкрий свій секрет. Як повірити в себе і знайти у собі щось особливе?
Будь0які досягнення людей – це важка праця, лише маленький відсоток – везіння. Тому треба усвідомити те, що ніхто не народжується суперменом. Будь-які навички набуваються. Можливо, варто почати з дрібних речей і потім підкидати ваги. Це так само, як простий хлопець, який прийде у тренажерний зал і відразу ляже під штангу 200 кілограмів. Вона просто його задушить. Так само відбувається з людьми у плані професійних досягнень. Якщо вони не мають якогось плацдарму і беруться за речі, які є значно вище від них, то фізично просто не можуть до них дострибнути, їх проковтнути. А якщо розуміти, куди ти хочеш іти, але обрати собі шлях покрокового просування вперед, то будь-які речі будуть цілком підйомні. Треба все робити по «чуть-чуть». Для цього потрібні час, сумління, самовіддача і праця.
Як боротися з популярною проблемою сучасності – прокрастинацією? Чому люди відкладають і відкладають свої завдання?
Можливо, воно їм не настільки потрібне, можливо, є надто багато речей, які вони хочуть зробити. Треба вибрати щось основне, що є пріоритетом. У цій книзі («Формула продуктивності» – Х.З.) я виділив цілий розділ на планування і пріоритетизацію того, що варто робити. Очевидно, у кожного є багато різних справ. Зібравши всі разом, потрібно їх проаналізувати. Від чогось доведеться відмовитись, бо ти реально не зможеш зробити всього. Потім визначити, що є номером один, і втілювати.
Ти завжди робиш все правильно і дотримуєшся правил своєї книжки?
Звичайно, що ні. Я така сама людина, як і всі решта. У мене також бувають емоційні качелі, не завжди вистачає мотивації взятися за те, що треба. Це постійна боротьба, постійна праця над собою. Кожного дня. Але я прямую до того, щоб покращуватися.
Чи віриш у силу візуалізації?
– Правило притягання працює. Скажу так: ніяких секретів нема. Всі речі очевидні, всі вони на поверхні і вже кимось описані. Фішка полягає в тому, що як думати про щось, візуалізувати це і робити щось для виконання цієї мрії, то ймовірність реалізації цього значно зростає. У моєму житті виходить так, що мрія плюс дія приводять до результату. Тому я вважаю, що це правда. ■
