Павло Лоза ■ ЛЕМКИ ■ №51, 2022-12-18

У виданні, яке має в назві слово «Ватра», не можна оминути теми «Ватри» в Ждині, на якій щороку зустрічаються українські родини, і не тільки з Польщі. Осінній номер квартальника Об’єднання лемків розпочинається згадкою про ювілейне 40-ве лемківське свято, яке проходило у винятковий рік.

«Ювілейна Ждиньска ватра в 75-ті роковини депортації мусит бити місцьом и часом, де єднамеся в 75-літнім тягарі кривди, и разом виступуєме проти деправації нашого людского повноцінного обличя. Мало нас не бити, а ми є. Вказало тото ювілейне сорокове Сьвято лемківской культури. Всядиль (на сцені та на Лемко стріт, під шатрами) видно било молоди обличя. Якби хтоси хотів рахувати середню віку, то била би така як Ватра – до «сороківки». Артисти то молоди люде, на котрих красьні презентувалося народне облечиня. Чудово грали и сьпівали. Не забили рідной мови, культури, переказали єй їм дідове, родиче. Ватра заповнилася молодима родинами з маленькима діточками. А то значит же зме живи, а юж недовго виросне наступна зміна и для організаторів, а и нова публика буде», – наголошує Анна Буковська, головна редакторка квартальника. Лемкиня каже, що цього року з огляду на війну не могли приїхати ансамблі з України.

Попри це, програмна пропозиція цьогорічного фестивалю в Ждині була дуже насиченою. Можливо, хтось скаржиться і критикує цьогорічний захід. Для таких осіб редактор видання має одну пораду: «Поможте при організації 41 Ватри, ради вас чекаме».

Насамкінець статті редакція надрукувала лист-подяку від гурту «Широкий лан» з Києва, який мав бути у Ждині. «Ну і де ще можна зустріти стільки світлих, приємних і щирих людей, як не на Лемківській Ватрі? Та не судилось мені цьогоріч бути з вами. Замість гітари у своїх руках я щоденно тримаю кулемет, а мікрофон мені замінила військова радіостанція», – пише у листі Святослав Бойко, лідер рок-гурту та боєць ЗСУ, дякуючи українцям у Польщі за підтримку.

Також у випуску – розгорнута розповідь про те, що відбувалося в межах «Простору слова», тобто дискусійних панелей на Лемківській Ватрі.

Перед лемківським фестивалем у Ждині відбулася греко-католицька проща на горі Явір, що біля Висової-Здруй. Щороку до цього місця, де 1925 року кільком місцевим жінкам з’явилася Матір Божа, йдуть паломники з Польщі, України та Словаччини. Про цьогорічну прощу написав у виданні єпископ ольштинсько-ґданський УГКЦ Аркадій Трохановський. Греко-католицький єпископ є автором матеріалу і про храмовий празник св. Петра і Павла у Криниці. Парафію в Криниці відвідали цьогоріч троє владик: архиєпископ-емерит Ігор Ісіченко з Харкова, владика єпархії Верховних Апостолів св. Петра і Павла з Мельбурна (Австралія) Микола Бичок і владика Аркадій Трохановський.

Серед подій, якими лемківська громада жила влітку, є і «собітки» у Маластові. У липні в Маластові до Петра і Теодори Гойсаків «на собітки» зійшлися місцеві родини з дітьми. За допомогою таких ініціатив батьки прагнуть відновити старі традиції та показати їх дітям. Також маластів’яни на свято Успіння Пресвятої Богородиці, що у серпні, зробили обжинковий вінець. У цьому не було б нічого надзвичайного, якби не повернення до давньої традиції їздити до церкви на возі. Велика група батьків і дітей, одягнених у вишиванки, вирушила на возі на свято до Новиці. Детальніше про ініціативи мешканців Маластова можна прочитати у статті д-ки Вікторії Гойсак.

Як і в попередніх випусках «Ватри», Адам Вєвюрка пише про школу у Лігниці. Цього разу автор продовжує досліджувати історію шкільних будівель.

Представник ОЛ також описує в осінньому випуску долю «новівсян» на західних землях. Зокрема, змальовує, як виглядало життя членів його родини в колонії Зам’єниці, де після виселення опинилися вихідці з села Нова Весь, звідки походять предки автора, і лемки з інших сіл.

Серед матеріалів історико-біографічного змісту, які редакція розмістила у журналі, є спогад про Михайла Вархіла. Про відомого фольклориста, який помер наприкінці серпня в Лігниці, ми писали і в нашому тижневику. Нагадаємо, що понад сорок років він створював дерев’яні мініатюрні моделі храмів Лемківщини, Бойківщини та Закарпаття, відтворюючи їх саме за фотографіями. Серед його робіт є церкви, які й сьогодні можна побачити в різних місцях, а також давно зруйновані. Завдяки мініатюрам вони збереглися, хоча й у зменшеному вигляді. Мрією Михайла Вархіла було зробити мініатюри всіх церков Лемківщини.

Традиційно у «Лемківській хроніці» часопису розмістили також короткі повідомлення про те, чим жила громада в останні місяці, а також вітання для ювілярів. Є у «Ватрі» й дитяча сторінка. Проте не з віршиками, ребусами та іграми, як було це у попередніх випусках. Об’єднання лемків вже вп’яте закликало дітей намалювати краєвиди та відомі місця Лемківщини. Цього року організатори отримали майже 40 робіт. Саме на дитячій сторінці редакція друкує список усіх лауреатів та імена молодих авторів, чиї роботи були відзначені. Також публікує кілька малюнків.

Ще одна сторінка «Ватри» присвячена публікаціям на лемківські теми, що вийшли друком останнім часом. Серед іншого згадується монографія села Крива в Горлицькому повіті – «Krzywa (łem. Krywa) (nie)zwykłe miejsce na Ziemi i nasza historia…». Авторами публікації є Орина Слободзян-Ксенич та Андрій Ксенич. Книжка з’явилася цього року. Редакція у номері також закликає до прочитання путівника Сяніччини на Підкарпатті. Це чергова публікація у межах проєкту «Стежками предків», видана у Львові. Ще одна частина проєкту – «Стежками предків: Любачівський повіт».

В осінній «Ватрі» є щось і для прихильників поезії. Цього разу редакція помістила на своїх сторінках кілька віршів Василя Шляхтича.

«Ватра», Осінь №4, 2022, 28 с.

Поділитися: