Павло Лоза ■ ЛЕМКИ ■ №46, 2022-11-13

Хоча ювілейна лемківська «Ватра» в Ждині вже давно позаду, а організатори вже планують фестиваль наступного року, ми повернемося на мить до цьогорічного свята. Все через №3 квартальника «Ватра». Виявляється, разом із 40-м лемківським фестивалем у Ждині свій ювілей 30-ліття мав і друкований випуск «Ватри».

«Юж тілько часу гостиме в Ваших хижах. Про тягом тридцетьох років в квартальнику похи лямеся над темом втраченого майна, лісів, друкуєме статті про акцію «Вісла» та інши історични теми. «Ватра» фурт змінятся, і знає найти своїх читачів майже по цілому світі. І так, в першім номери било 16 сторінок – а гнеска маме їх 26. В жовтни 2001 рока в №4 (35) введено кольорови сторінки. Од 2011 рока можна нас читати «он-ляйн». Не рідко змінятся і графічне оформленя часопису, адже хочеме би і папірьова і електронна версія тішили Ваше око», – читаємо на шпальтах найновішого номера видання Об’єднання лемків (ОЛ). До новини про ювілей журналу прикріплено скан обкладинки першого номера газети за 1 липня 1992 року.

Сьогодні «Ватра» – це один з двох лемківських друкованих часописів у Польщі. Його першими редакторами були Михайло Ковальський та Петро Шафран. Перший номер був підготовлений у 1992 році на «Лемківську ватру» у Ждині. У перші два роки «Ватра» виходила раз на рік і була присвячена саме цьому заходу у Ждині. Пізніше кількість номерів зростала. Тепер це квартальне видання виходить накладом 1300 примірників і потрапляє не лише до розповсюджувачів при парафіях, але й безпосередньо до читачів в Україні, і навіть в Америці. З 2019 року лемківський квартальник очолює Анна Буковська, яка мешкає біля Лігниці. Раніше головною редакторкою була Вікторія Гойсак з Лемківщини.

Від початку створення видання у ньому публікується інформація та новини, пов’язані з життям, культурою і діяльністю лемківської громади в Польщі, Україні, Словаччині та Канаді. На його шпальтах обговорюються історичні та культурознавчі питання, а також проблеми, що стоять перед лемківською громадою. У «Ватрі» можна знайти звіти подій, спогади й описи лемківських традицій і звичаїв. Звичайно, є й матеріали для наймолодших.

Все це представлено і в останньому №3 журналу. Його електронну версію можна завантажити на сайті ОЛ. А що нового у ньому?

Якщо йдеться про матеріали на історичні теми, то у виданні є текст про виселення українців, зокрема лемків, у 1947 році. Такої теми не могли не торкнутися, оскільки цього року у Польщі українці відзначають 75-ті роковини акції «Вісла». Цього разу героєм журналу став професор Ян Пісулінський з університету у Ряшеві. Історик є автором книги «Акція спеціальна “Вісла”» (Akcja Specjalna”Wisła”). У травні цього року відбулася прем’єра другої, розширеної версії книги.

В інтерв’ю з Назаром Олійником, опублікованому у квартальнику, історик торкнувся причин проведення цієї операції. Серед іншого він відповідає на питання, чи виселення було потрібне для знищення УПА.

«…від січня 1947 року і до її початку (акції «Вісла» – прим. ред.) від рук українського підпілля загинуло десь менш як 30 осіб. З чого половина була українцями. Їх вбили за співпрацю з комуністичною владою. Таким чином, можна сказати, що втрати поляків у цей час були вкрай малими. Не було ніякої загрози в плані геноциду. Акцію «Вісла» не можна кваліфікувати як покарання, так само як і крок для протидії якійсь серйозній загрозі. Діяльність українського підпілля занепадала. По-перше, поляки не були вже ціллю нападів. Зокрема, впродовж майже двох років вони були союзниками. Українське підпілля еволюціонувало і, зрозуміло, братовбивча війна приносить користь лише совєтам. Тому була співпраця з польським підпіллям. (…) у випадку акції «Вісла» базове питання – чи потрібне було виселення населення. З військової точки зору, це можна було б зробити без депортації, хоча це б тривало довше. Армія пішла по лінії найменшого спротиву», – каже професор Ян Пісулінський. Історик розмірковує, серед іншого, про те, чи вислання українців можна вважати етноцидом.

Окрім розмови з професором, редакція помістила два вірші, автори яких торкаються акції «Вісла».

Ще одна розлога стаття на історичну тему розповідає історію мешканців села Новиця Горлицького повіту. У третій уже частині матеріалу «Хвилина з минулого» Адам Вєвюрка розповідає про долю своїх рідних та інших «нововісян» у повоєнні роки.

Як і в попередніх випусках «Ватри», Адам Вєвюрка пише також про школу у Лігниці. Цього року виповнюється 65 років з дня її заснування. За цей період школа кілька разів змінювала місце розташування. Адам Вєвюрка описує історію шкільних будівель та гуртожитків, де жили учні. Про це можна прочитати у матеріалі «В порогах лігницького ліцею».

Традиційно зі сторінок журналу дізнаємося про діяльність Центру культури ім. Богдана-Ігоря Антонича в Горлицях, а також інші події. У «Лемківській хроніці» часопису розмістили також короткі повідомлення про те, чим жила громада, у тому числі фоторепортажі з подій. Є у «Ватрі» і дитяча сторінка з віршами, ребусами та іграми, а також вітання ювілярів.

Поділитися: