Рената Жупанин ■ УКРАЇНА ■ №19, 2022-05-08

Як житимуть вимушені переселенці, які залишились в Україні

«Справа в тому, що у мене немає дому», – співає гурт «Один в каное». Для десятків тисяч українців зараз це основна проблема. Українська омбудсменка Людмила Денісова нещодавно заявила, що через електронний портал державних послуг «Дія» вже надійшло понад 76700 інформаційних заявок про знищення та пошкодження майна. Загальна площа збитків становить понад 5,3 млн квадратних метрів. Війна для сімей, що залишилися без дому, не закінчиться з нашою перемогою. Далі буде інший фронт, де треба починати все «з нуля». Для таких людей створюють модульні містечка. Деякі з них фінансують на державному рівні, а деякі будують приватні компанії. 

Транзитні містечка без транзиту

З початку російського вторгнення для переселенців з Донбасу українська влада надала тимчасове модульне житло. Точніше воно повинно було бути тимчасовим. Але реальність показує протилежне – люди живуть там і досі. У семи модульних містечках, що збудували в 2015 році у найближчих до зони бойових дій Дніпропетровській, Запорізькій та Харківських областях, живуть сотні людей. Отримуючи соціальні виплати в розмірі 4 тисяч гривень, вони вже сьомий рік проживають у металопластикових блоках площею близько 12 квадратних метрів, закриваючи очі на проблеми з комунікаціями та аварійний стан будинків. Термін їхньої експлуатації вже минув, тому комунальники не проводять ремонти. 

Назва «транзитне містечко» залишилась лише назвою. Війна триває вже восьмий рік, а люди не можуть повернутися додому. З 2015 року ситуація з тимчасовим житлом майже не змінилася. Єдине – таких осіб тепер на десятки тисяч більше. З кожним днем війни ця цифра збільшується. 

Гроші на містечка для переселенців зі Сходу України тоді виділив німецький фонд. Сьогодні допомагає Польща – на минулому тижні відкрите перше модульне містечко у Львові, де житло отримали 250 українців.

Польща і тут не стоїть осторонь

У квітні, завдяки фінансуванню польського уряду та за підтримки Міністерства розвитку громад та територій України, відкрили перше містечко для переселенців у Львові. Тут це перший проєкт модульного житла. Раніше міська рада Львова за сприяння Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) облаштовувала наметові містечка. 

Для тих, хто хоче залишитися тут на тривалий час, польський уряд подарував модулі, що розраховані на проживання чотирьох осіб. 

– Ми не можемо залишити наших друзів та сусідів наодинці, – сказав під час відкриття першого такого містечка прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Далі у планах Польщі ще два таких проєкти у місті. 

У тимчасовому модульному просторі організовано все для комфортного проживання: у будиночках є санвузли з туалетом і душем, опалення, електрика, основні меблі. Окремо розташовані їдальня та адміністративні будівлі. 

Модульне містечко у Львові, подароване урядом Польщі. Фото з сайту Львівської адміністрації

Найближчим часом планують відкрити ще два містечка у районах Львівщини. А в перспективі – додатково встановити модульні будинки на Київщині, Сумщині та Чернігівщині. Загалом Польща планує створити житловий простір для 20 тисяч вимушених переселенців по всій Україні. Щомісяця хочуть розселяти по 5 тисяч осіб. Такий варіант житла є саме тимчасовим. 

А поки на державному рівні думають над довгостроковими опціями, деякі українські приватні компанії реалізовують проєкти, що за форматом відрізняються від вище описаних. 

Симбіоз бізнесу та благодійності

Зберегти свій бізнес, підтримати економіку та допомогти людям – це нова інтерпретація фрази «збудувати дім, посадити дерево та виростити сина» в умовах війни. Хоча, «збудувати дім» можна залишити. Українські архітектори, девелопери і конструктори вже запустили декілька ініціатив, спрямованих на створення комфортного житла для переселенців, яке потім можна буде використовувати: продати, перевезти, скласти наново або навіть надати йому нового сенсу – наприклад, створити готельний комплекс. Якщо будинки мобільні, естетично привабливі та енергоефективні – вони не обов’язково повинні мати тимчасову функцію.

До таких проєктів, зазвичай, залучають інвесторів – українських підприємців чи закордонні компанії. Ті, в свою чергу, можуть одночасно зберегти кошти і допомогти людям. Наприклад, після війни створити на базі модульного містечка рекреаційний центр або резиденцію для фрілансерів – житло з коворкінгом. 

Інша модель – будувати там, де безпечно, і продавати, а частину прибутку реінвестувати у соціальні проєкти. Такий підхід обрав столичний девелопер Євген Леськів, київські проєкти якого поки що на паузі. «Підтримка економіки країни у такі часи повинна стати пріоритетом для підприємців. Більше того, будівельний бізнес не може зупинятися – українці, які залишились без осель, гідні отримати шанс на нове життя, яке має бути у комфортному середовищі», – розповідає він про свою мотивацію. 

Леськів пояснює, як він із компанією вирішили об’єднати бізнес та допомогу переселенцям. Запустивши будівництво котеджів біля Буковелю, що у Карпатах, 80% прибутку його компанія інвестує у створення містечок для українців, які залишились без власного житла. На сайті ініціативи ReHome можна відправити благодійний внесок, аби підтримати зведення містечок. Або ж заповнити анкету на отримання будиночку і розповісти свою «воєнну» історію. Менеджери розглядають анкети та систематизують запити, а потім телефонують кандидатам на житло. Пріоритет надають родинам, у яких хтось має інвалідність, а також тим, хто змушений був покинути гарячі точки – Маріуполь, Харків чи Київську область. 

Один проданий котедж від компанії Євгена – це один модульно‐каркасний будинок для шести-восьми переселенців. Усього тимчасову домівку зможуть отримати близько 1700 людей, які не мають можливості придбати житло.

На зведення одного будиночка необхідно лише 2-3 тижні. Усі деталі доставляють однією або двома фурами, залежно від розміру житла. А до будівництва та організації території містечка планують залучити і самих жителів, аби ті, хто залишився без роботи, змогли оплачувати символічну суму оренди. До перемоги України проживання буде безкоштовним. 

Тим часом багато хто цікавиться купівлею котеджів у Карпатських горах, які стануть основою фінансування соціального проєкту, адже на Заході України відносно безпечно. Деякі українці принципово не хочуть виїжджати за кордон, тому інвестують у власне житло у західних областях. 

У чому відмінність модулів нового формату

Сучасні технології дозволяють збирати будинки як конструктори. Одна із сучасних тенденцій будівництва – це каркасно-модульна технологія, яка дозволяє створювати готові частини будинку. Такі будинки можуть бути більшими чи меншими і мати різне наповнення. 

В українців є запит на якісну та красиву архітектуру. Більшість українських компаній, які наразі займаються проєктами соціального житла, переконані, що комфорт, затишок та естетика – це основні умови, які потрібно враховувати. Наприклад, автори проєкту «Паляниця Дім», які планують реалізувати ідею сферичних будинків, на сайті ініціативи пояснюють: «Усе зроблено так, щоб можна було не турбуватися за житлові умови, а зосередитися на фізичному, психологічному відновленні та майбутньому житті».

Проєкт “Паляниця Дім” – сферичні будинки. Фото з сайту проєкту

Проєкт ReHome – це модульні будинки, що на 90% складаються із дерева. Цей та усі інші матеріали виключно українського виробництва. Будинки енергоефективні та мають термін експлуатації 50 років. На території містечка планують облаштувати інфраструктуру з дитячими та спортивними майданчиками, спільними зонами і територіями для роботи чи розваг. При цьому використовують такі ж стандарти, як і при будівництві звичайного комплексу комфорт-класу. 

Такі проєкти мають дві мети. Перша, базова мета – надати житло тим, хто залишився без даху над головою. А друга – створити гідні, комфортні умови для українців, які пройшли через жахи війни і повинні налаштуватися на нове життя вдома, в Україні. 

 Проєкт “ReHome” – модульні будинки у Карпатах. Фото з особистого архіву компанії 

«Згадаю, з якого я племені, пригадаю, з якого міста», – співає у тій самій пісні солістка гурту «Один в каное». Рано чи пізно українські міста відбудують і кожен вимушений переселенець зможе повернутися додому. А поки є бажання створювати для українців найкраще, як на державному рівні, так і на рівні приватних підприємців, – віра у це залишається.

Поділитися:

Категорії : Статті, Україна

Схожі статті

Польський мільярдер Рафал Бжоска відправив до України рекордну кількість гуманітарної допомоги

Ірина Шевченко ■ ІНТЕРВ'Ю ■ №21, 2022-05-22 Понад десятиліття тому на вулицях Польщі почали з’являтися поштові скриньки з наліпками InPost. Спочатку це були поодинокі...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*