Іванна Килюшик ■ КУЛЬТУРА ■ №51, 2020-12-20

2 грудня в онлайн режимі відбулась зустріч, присвячена постаті Василя Стуса, організатором якої став Український дім у Варшаві. Приводом став переклад вибраних віршів Стуса на польську мову завдяки ініціативі Юрія Завадського та роботі Марціна Гачковського, які і стали гостями зустрічі.  Поговорили про виданий переклад збірки поезії, про Стуса та його творчість, його участь у дисидентських рухах та про його життя.

Василь Стус – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, а що найголовніше – борець за права людини та незалежність України, один з найактивніших учасників дисидентського руху. За свої незламні погляди та жагу до боротьби із радянською системою був репресований, а його творчість заборонена та частково знищена. Загинув за невідомих обставин, відбуваючи покарання у виправній колонії.

Стус є дуже важливою постаттю для розуміння сьогоднішньої України. Його вірші аж до зламу 80-х і 90-х років існували в СРСР поза цензурою і мали обмежений діапазон доступу. Частина доробку Стуса з’явилася в польському перекладі Марціна Гачковського – літературознавця і історика, викладача, літературного критика, перекладача української літератури на польську мову. Марцін переклав твори Петра Яценка, Володимира Рафєєнка, Тані Малярчук, Мирослава Лаюка. Та однією з найскладніших робіт став переклад поезії Стуса.

«Стус є символічною постаттю героїзму, незламності, моральності, боротьби за права людини і українського народу. Він менш відомий як вразлива і лірична постать та як надзвичайно оригінальний поет. На жаль, в тіні своєї трагічної біографії Стус губиться як творець. Перед 1989 роком Стус не існує в літературному просторі, лише у вузькому колі інтелектуалів, опозиціонерів та в середовищі української еміграції. Лише після 1989 року вірші Стуса упорядковують. Його доробок був розпорошеним, часто вірші знаходили у листах із в’язниці. Я працював над перекладом пів року. Це не було легко, вірші неримовані, досить складні, містять неоднозначні образи та метафори. Це досить герметична та важка поезія для перекладу», – розповів Марцін Гачковський.

Автором ідеї перекладу віршів Стуса на польську є Юрій Завадський – український поет, перекладач, видавець, літературний агент, автор кільканадцяти збірок поезії. З 2009 року Юрій управляє видавництвом «Крок» та редагує цикл поезії. Перекладає сучасну поезію з польської мови.

Завадський як літературний агент причетний до появи збірки віршів Стуса «Веселий цвинтар» польською мовою. Він вибрав ранні вірші Стуса, які були простішими для перекладу. На його думку, Стус є актуальною постаттю для всіх, хто бореться за свої права та незалежність: «Стус вів боротьбу перш за все як людина, як дуже самотня людина, проти системи, яка була найбільш жорстокою в історії Євразії – Радянського Союзу. Можемо однозначно сказати, що він є символом людини, яка бореться за правду та свободу. Завжди згадую спогади близького друга Стуса, про те, як Василь після кількох прослуховувань в КГБ (Комитет государственной безопасности СССР, укр. Коміте́т держа́вної безпе́ки СРСР), сказав, що з нього хочуть вирвати людину. Він мав несамовиту енергію та прагнення до свободи та волі. Тому постать Стуса є важливою не лише для українців, а для всіх, зокрема і поляків».

Зазвичай, для репрезентації Стуса як поета, як в’язня відбирається поезія періоду ув’язнення. Однак, Завадський хотів представити Стуса до цього періоду, коли він був ще вільним та лише розпочинав писати: «Його вірші є надзвичайно авангардними для поезії того часу. Офіційна радянська поезія була зовсім іншою. А це був ковток свіжого повітря для української літератури. Критерії, які допомогли укласти корпус цієї збірки, полягали в тому, щоби знайти справді щось таке європейське, сучасне і цікаве в доробку Стуса та щоби змінити попередні норми про Стуса лише як в’язня. Тут цього нема, тут є закохана людина, яка ще не борець, але яка ходить та роззирається довкола. Хоча у збірці є дуже складні вірші, наприклад, про людину, яка спалила себе на Хрещатику. Цікавою є подача. Я наполягав на назві «Веселий цвинтар», тому що Стус сам так назвав одну із своїх несамовито авангардних книг. Це метафора цілого Радянського Союзу та ставлення до нього інтелектуальної людини. Це приклад – як можна щось страшне сприймати саркастично та іронічно». 

«Юрій вибрав ті вірші, які Стус писав ще як вільна людина. Однак, це період творчості Стуса, коли його вірші є найбільш політичними, пізніше він так не писав. В тих віршах є багато гіркоти та сарказму щодо реальності поета, який не може публікуватись. «Веселий цвинтар» вийшов накладом 12 екземплярів машинопису, які майже відразу були конфісковані, і спочатку Стус думав, що увесь цей доробок зник. «Зимові дерева» з’явилися вже в еміграції, опубліковані самвидавом. Том «Круговерть» через цензуру не був допущений до друку. Багато речей в ранніх віршах Стуса є актуальними і сьогодні. Назва збірки «Веселий цвинтар» найкраще окреслює його поезію», – додав Марцін Гачковський.  

Він поділився також, що йому бракувало можливості контакту з автором, як це зазвичай роблять перекладачі, аби зрозуміти, що Стус мав на думці в конкретних віршах, тому що багато його метафор є багатозначними. 

Марцін Гачковський розповів про труднощі перекладу та як вдалося їх подолати: «Не приховую, що я досить заглиблений в українську мову, це моя друга мова, я часто думаю українською. Але розуміти – це одне, а правильно поскладати слова польською та досягти приблизного ефекту як в оригіналі – то зовсім інше. В такий момент народжується щось нове. Я належу до такої літературної школи, де вважають, що переклад є самостійним літературним твором, що це текст, написаний по-новому  новою мовою на базі оригіналу. В складні моменти я консультувався з Юрієм, який мені допомагав. Мова поезії Стуса є досить специфічною, багата на рідкісні слова. Є навіть словник мови Стуса. Що цікаво, Стус вживає теж полонізми, що не стоїть на перешкоді розуміння, але виникають проблеми при їхньому перекладі. Були також фрагменти, коли навіть носії мови не знають, що Стус мав на думці. 

Також я співпрацював з чудовим польським поетом Мілошем Валігорським, який закохався у вірші Стуса, коли я йому вислав чорновик. Мілош не знає української та нічого не чув про Стуса, але його поетична чутливість зустрілась із поетичною чутливістю Стуса у моєму перекладі. Він занурився «по самі вуха». Ми з ним сперечалися, тому що я перекладав Стуса «Стусом», пробував створювати неологізми в польській мові, пробував архаїзувати мову, залишати повторення, коли Стус як мантру повторював одне слово. Однак Мілош говорив, що так не може бути в польській мові і потрібно шукати щось інше. Ми страшно сперечалися, але зійшлися десь посередині. Таким чином повстало щось нове. Людям, які прив’язані до оригіналу, може не сподобатись мій переклад. Однак з перших реакцій читачів я розумію, що ми з Мілошем досягли того, що хотіли».

Зустріч, присвячена постаті Василя Стуса, відбулася в рамках проєкту «Інтеграція через літературу II», який співфінансується містом Варшава з метою зближення діалогу культур.

Поділитися:

Категорії : Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*