Павло Маркушевський ■ ПОДІЇ ■ №44, 2022-10-02

Коли я нещодавно переглядав репертуар варшавських музичних установ на наступний сезон, мимоволі виникла сумна думка: треба було зазнати російської агресії, щоб музика українських композиторів, якої роками практично не було, стала регулярно з’являтися в концертних програмах.

З огляду на це, тим більше визнання належить Романові Реваковичу та очолюваному ним фонду Pro Musica Viva, який вже майже чверть століття невтомно й послідовно організовує Дні української музики у Варшаві – cпочатку нерегулярно, а з 2019 року – щорічно.

Восьмий фестиваль у межах заходу відбувся 4-8 вересня. Його програма складалася з трьох концертів: фортепіанного і камерного у Концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського та заключного симфонічно-ораторіального у Концертній залі Національної філармонії.

Перший фестивальний вечір був присвячений фортепіанній музиці Валентина Сильвестрова – сьогодні, безумовно, найвідомішого українського композитора у світі. Фестиваль відкрив його директор Роман Ревакович, наголосивши на винятковій важливості презентації української високої культури в час війни. Представниця Посольства України в Польщі Яна Кривобок зазначила, що українська культура є також зброєю у боротьбі з агресією. Ведучий концерту Пйотр Войцеховський сказав, що постать Валентина Сильвестрова є символічною для нинішньої ситуації – на відміну від багатьох інших музикантів його покоління, що жили в Радянському Союзі та рано чи пізно обирали еміграцію, Сильвестров все життя провів у рідному Києві. Лише останнім часом через російську агресію він мусів залишити Україну і переїхати до Берліна.

Під час концерту публіка почула сім серій мініатюр Сильвестрова, загалом понад 20 творів, створених у 2005–2021 роках. Всі вони витримані в доступній для слухача стилістиці і повертають до музики минулих епох. Вона медитативна, рефлексивна, іноді навіть інтимна. Майже позбавлена будь-якої великої напруги, справляє враження імпровізації і водночас сповнена виразних, легких для сприйняття мелодій. Солістом вечора був Дмитро Чоні, нова зірка української фортепіанної музики, 30-річний киянин-віртуоз, лауреат численних міжнародних конкурсів. Він надзвичайно передав атмосферу новорічної композиції, створивши якусь музичну таємничість. Сприяло цьому майже повне затемнення приміщення та відсутність перерв між окремими творами. Тому не дивувало, що публіка вимагала бісу. На завершення прозвучала одна з фортепіанних мазурок Сильвестрова.

Ведучий концерту Пйотр Войцеховський охарактеризував репертуар другої частини як експериментальну та пошукову музику. Тож я був тим більше здивований, що Концертна студія Польського радіо була заповнена майже вщент. 

А здавалося, що ця складна, авангардна музика не привабить надто багато слухачів. Проте… Безперечно, багато в чому це завдячувало потужній рекламній кампанії: Фестиваль був широко розрекламований у традиційних та соціальних мережах, а афіші, мабуть, були вивішені на більшості рекламних стовпів у Варшаві.

Камерну музику виконували чотири композитори, які належать до різних поколінь. Вони поєднують сучасну композиторську техніку з надзвичайною чутливістю до тембру звучання. Усі твори прозвучали в Польщі вперше. Виконавцями стали музиканти ансамблю Chain Ensemble під керівництвом відомого віолончеліста та диригента Анджея Бауера. Їхня інтерпретаційна майстерність заслуговує на найвище визнання – виконання було надзвичайно точним і впевненим, попри складний репертуар. Першим став твір Ars Naturalis для п’яти виконавців київського композитора Олега Безбородька. У коментарі до програмки композитор детально описав процес створення твору на основі серійної техніки. У сприйнятті  на перший план вийшли цікаві співзвуччя, досягнуті нетрадиційними виконавськими прийомами.

Concerto misterioso для дев’яти виконавців Леоніда Грабовського, легендарного митця українського авангарду, було присвячене пам’яті народної художниці Катерини Білокур. І тут вихідним пунктом для композитора були математичні моделі, але результатом став надзвичайний калейдоскоп звукових барв, сповнений витончених звуків. У міру розвитку твору до авангардної музичної мови додавалися елементи музичної традиції – експресивні мелодії чи відсилання до барокової поліфонії. Найцікавішим у програмі, на мою думку, була Musique pour Recherche для дев’яти виконавців львівського композитора Юрія Ланюка. Твір надзвичайно сугестивний, трохи медитативний, що має за основу гру традиційних і сучасних елементів. Композитор використовує тут тишу та реверберацію, а сонорні звукові пошуки поєднує з постмодерністською містикою.

І нарешті Looking-Glass Music для дванадцяти артистів від Олександра Щетинського з Харкова. Твір дуже цікавий, динамічний і емоційний. Композитор використовує тут насичені, часом навіть агресивні акорди, але місцями з’являється атмосфера таємничості.

Варто зазначити, що у концерті взяли участь троє композиторів виконуваних творів: Олег Безбородько, Олександр Щетинський та 87-річний Леонід Грабовський, який спеціально прибув із США.

Але найбільшим музичним святом став заключний концерт Національного філармонічного оркестру під орудою Романа Реваковича. І цього разу в залі були присутні композитори, і знову яблуку було ніде впасти.

Першою увертюрою став Triumf («Піднесення») Олександра Шимка, відзначений на композиторському конкурсі з нагоди 30-річчя Незалежності України. Твір з урочистим, величним характером, сугестивною музичною оповіддю, що утримує в постійній напрузі і веде до завершальної кульмінації, – справжня перлина оркестрового репертуару.

Черговий надзвичайно виразний твір – це Oddziaływania («Взаємодії») для віолончелі та симфонічного оркестру львівського композитора Золтана Алмаші. У ньому ідеально витримані пропорції між ліризмом і драматизмом, а також між музичною традицією та сучасністю. Хоча особливого позамузичного змісту він не має, але виразно чути відлуння української думки чи народних танців. Слухаючи твір, я не міг не асоціювати його з розмаїттям українського ландшафту. Технічно складну сольну партію виконав Бартош Козяк, один із провідних польських віолончелістів молодого покоління.

У другій частині концерту прозвучала потужна симфонія-реквієм Duszo sprawiedliwa («Праведная душа») Богдани Фролак на поезію Тараса Шевченка. Це монументальна, багатобарвна музична фреска, в якій композитор із неабияким пієтетом музичними засобами передає зміст словесного тексту (який можна було, що дуже цінно, прочитати в програмі  як в українському оригіналі, так і в чудовому польському перекладі Адама Поморського). Незвичайна виразність твору була досягнута дуже економними засобами, а найвища композиторська майстерність ставить Богдану Фролак у низку найвидатніших у світовому масштабі композиторок покоління. Твір тривалістю майже годину весь час тримав слухачів у напрузі завдяки чудовим виконавцям – солістам: Тамарі Калінкіній (сопрано), Наталці Половинці (мецо-сопрано) та Губерту Запіору (баритон). Їхні сильні голоси чудово вписувалися у величезний акторський склад п’єси. Результат був досягнутий й завдяки хору та оркестру Національної філармонії, якими майстерно керував Роман Ревакович. Концерт закінчився справжніми оваціями.

Концерти у межах фестивалю транслювалися на YouTube, і їх досі можна дивитися на каналі фонду Pro Musica Viva.

***

VIII Дні української музики у Варшаві не відбулися б, якби не спонсори. Головними партнерами фестивалю виступили банк BGK та фонд Most the Most. Фінансову підтримку надали: столиця Варшава, Міністерство культури та національної спадщини, Національний інститут музики і танцю, підприємство MagoVOX та агенція STOART. Партнерами фестивалю виступили: Національна філармонія, ЗАіКС, Український інститут, Об’єднання українців у Польщі та фонд «Наш вибір», а медіапатронат надали: «Наше слово» та Польське радіо 2, TVP Культура, журнали Tina, Przyjaciółka, портали: Music-reviev Ukraine, LB.ua, Ukrayina.pl, агентства «Укрінформ» та «Україна молода».

Поділитися: