Війна добра зі злом: чи запрацює «Північний потік-2»?

Катерина СемчукУКРАЇНА№22, 2018-06-03

По одній стороні України Росія закріплює за собою частину української території мостом через затоку, а з другої будує велику транзитну газову трубу в обхід України. Як у такій жорстокій геополітичній грі українській державі вдасться вийти сухою з води і чи всі раунди вже програно?

Росія паралельно з побудовою Керченського мосту до Криму реалізує ще один гігантський проект з наміром постачати газ у Європу в обхід України. У даний час ідуть роботи над прокладенням через дно Балтійського моря газопроводу «Північний потік-2», який має забезпечити пряме постачання російського природного газу в Західну Європу.

Газогін «Північний потік» передбачає будівництво двох ниток газопроводу. Перша його частина вже побудована – трубопровід іде від російського міста Виборга до німецького Ґрайвсвальда, таким чином з’єднуючи Росію та Європейський Союз, проходить територіальними водами Швеції і Данії. Газопровід має довжину 1200 кілометрів.
«Північний потік-2» має бути побудований паралельно діючому маґістральному газопроводу.
Оператором проекту будівництва газопроводу є компанія «Nord Stream». Половина акцій належить російському гігантові «Газпром», а решту мають «Шелл» (Royal Dutch Shell), найбільша німецька енергокомпанія «E.ON», австрійська нафтова компанія «OMV» та французька «Engie». Тож відповідно проект найбільше лобіюють Німеччина, Нідерланди, Франція, Австрія та Росія.

Європейська єдність
Побудову газопроводу майже завершено, усі західні країни, які в ньому залучені, дали зелене світло «Північному потоку-2». Так, німецький уряд і Фінляндія офіційно підтримали газогін, надавши проектові дозвіл на будівництво й експлуатацію у своїх водах. Швеція і Данія поки що дозволу ще не надали, але у їх відомствах стверджують, що процес узгодження іде за графіком. Таким чином будівництво газопроводу має завершитися до кінця 2019 р.
Цей проект має неабияке значення не з огляду на свої масштаби, а через геополітичні наслідки. «Північний потік» може мати неабиякий вплив на енергобезпеку та енергозабезпечення Європи. Лідери ЄС підтримують цей проект, тому що це дасть можливість зменшити кошти на газ і забезпечити безпосереднє постачання. Здавалося б, що зацікавлення обох сторін суто економічне. Але багато що вказує на те, що справа для Росії передусім політична.
Проект «Північний потік-2» поділив світ на тих, що «за», і тих, що «проти». Проти виступають, звісно, Україна, а також Польща, США, Прибалтійські країни і Данія. Та не вся підтримка України береться зі співчуття до її геополітичної долі. Кожна з країн має свій інтерес у поставці газу до Європи.

Як зазначено на офіційному сайті Адміністрації президента України, Петро Порошенко під час зустрічі в Києві 22 травня з президентом Естонії Керсті Кальюлайд заявив: «(…) Цей проект [«Північний потік-2»] не є економічним проектом. Шкодить європейській єдності. [Ми з Керсті Кальюлайд] чітко наголосили на тому, що на сьогодні нам треба докласти максимум зусиль, щоб політичний проект, який руйнує єдність Європейського Союзу, був зупинений».

Попри всю вигоду «Північного потоку-2» для ЄС, він також може бути для нього загрозою, адже створює російську монополію на постачання газу, посилюючи залежність ЄС від Росії.

Американський інтерес
Президент США Дональд Трамп уже заявив, що різко виступає проти «Північного потоку-2», називаючи його загрозою американській енергетичній безпеці та стабільності країни. Навіть передбачає можливість уведеня санкцій проти низки європейських країн, учасниць проекту «Північний потік-2».
Та США протистоять Росії у цьому питанні не тому, що турбуються про долю України. Якщо ЄС імпортуватиме майже весь свій газ із Росії, Америка позбудеться найбільшого ринку збуту свого скрапленого газу.

Головне значення для України
До цього часу ситуація роками виглядала так: Росія не мала іншого вибору, як постачати газ у Європу через територію України. Остання отримувала за це прибуток. Росія вже сьогодні є головним постачальником газу до Європи, бо майже 32% з усієї енергії імпортується саме з РФ, а остання не дає жодній іншій країні увійти на європейський ринок.

Таким чином, головне питання для України, яке постає у світлі побудови «Північного потоку-2», чи залишиться вона транзитером ЄС після запуску цього балтійського газогону? Чи можна затримати вже наполовину реалізований такий масштабний і коштовний проект? А якщо він буде здійснений, чи можуть ґарантувати країни ЄС, що через Україну навіть після 2019 р. частина газу до Європи продовжуватиме постачатися транзитом? Адже Україна на цьому заробляє. Прибуток від транзиту становить близько 3% ВВП* країни. «Газпром» повинен дотримуватися своїх умов, натомість ще у березні заявив про намір розірвати з Україною угоду про постачання і транзит газу у Стокгольмському арбітражі. Припинення транзиту означатиме різкий удар по українському бюджеті. Геополітичне становище Києва стане набагато вразливішим.

Оксана Сироїд, заступниця голови Верховної Ради України, на своїй сторінці у Фейсбуці написала: «Газотранспортна система України є для нас другим і останнім після ядерного арсеналу безпековим щитом. (…) Якщо Росія побудує газогони з потужністю, достатньою для транспортування газу до Європи в обхід України, то у будь-який момент зможе залишити без газу українців, як це зробила з грузинами у 2008 р. Жодних важелів впливу на Росію не буде».
Конрад Шиманський, держсекретар у справах Європи МЗС Польщі, у статті для видання «Politico» пише: «Північний потік-2» – це погана угода для ЄС та України, вона не повинна піти далі». Він влучно аналізує: «Для Росії обхід України є головним геополітичним обґрунтуванням «Північного потоку-2». Вкрай малоймовірно, що Москва відмовиться від цієї мети, як тільки газопровід буде прокладений. Збереження значної частини транзиту через територію України можна і потрібно узгодити на тристоронніх переговорах – тоді як сліпа віра в те, що «Газпром» виконає свої обіцянки, була б наївною».

Хоч канцлер Німеччини заявила, що потрібно ґарантувати Україні те, що вона залишиться транзитером після реалізації проекту «Північний потік-2», які тут можуть бути ґарантії? Росія відома своєю репутацією не дотримуватися будь-яких своїх заяв стосовно територіальної цілісності України. ■

* ВВП – валовий внутрішній продукт.

Поділитися:

Категорії : Україна

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*