Віртуальна реальність, голова Батьківщини-Матері та вагон-кав’ярня на новій виставці про Україну

Оля Русіна ■ УКРАЇНА ■ №5, 2020-02-02

У колишньому багажному відділенні «Укрзалізниці», що поруч із центральним київським вокзалом, просто посеред приміщення ще збереглися колії. Зараз на них стоять вагони та тепловози, однак вони вже стали експонатами: один пофарбований у рожевий колір, усередині має подушки на стінах, а самі стіни та підлога розмальовані чорно-білим орнаментом. Ще один вагон став невеликою кав’ярнею.

Усе це – частина інтерактивної виставки UkraineWOW. Її відкрили у столиці в середині листопада. Проект став настільки популярним, що пізніше організатори – компанія «Укрзалізниця» та агенція «GresTodorchuk» – продовжили її на додатковий місяць, до кінця січня. Квитки коштують недорого– 50 грн (це близько 10 злотих). Усі виручені кошти будуть спрямовані на соціальні проекти «Укрзалізниці».

Інтерактивна виставка у величезному залі на 3000 квадратних метри створена у формі подорожі Україною. Просто на вході відвідувачів зустрічає величезна інсталяція з валіз, старіших і нових, що стоять уздовж стін і висять під стелею. Дехто бере котрусь із них у руки, позуючи для фотографії. Узагалі ця виставка стала страшенно популярною в соцмережах – хто живе у Києві або ж просто має у Facebook чи Instagram київських знайомих, швидше за все, бачив знімки людей, що сидять на вдвічі більших за себе сидіннях типового українського потяга, а на столиці поруч лежить груша і стоїть фірмова «укрзалізнична» склянка у залізному підстаканнику (якщо натиснути на кнопку поруч, ложка у склянці починає крутитися, ніби перемішуючи чай). Цією інсталяцією організатори пропонують почати подорож, згадавши власне дитинство, коли через маленький зріст усе здавалося величезним, а кожна поїздка потягом була небуденною і непередбачуваною пригодою.

Загалом виставка поділена на кілька тематичних блоків – історія, культура, географія тощо. Вона досить вдало адаптована для відвідувачів різного віку: тут є фільми проекту «Ukraїner» з різних куточків країни, фотографії та цікава інформація про ті чи інші місцевості або будови; є ігри, є куди залізти і зайти, що відкрити, покрутити і навіть зловити (спойлер – летючі квитки на потяг). Дуже багато людей приходить сім’ями, а за ті кілька годин, що я сама провела на виставці, туди навідалися кілька класів середньої та старшої школи.

Чи не найпопулярніші серед відвідувачів – окуляри віртуальної реальності (пристрій, що створює звуковий, акустичний та віртуальний ефект присутності: наприклад, повертаючи голову, ти увесь час бачиш продовження зображення – ред.) Щоби подивитися в них, іноді навіть доводиться стояти у невеликій черзі. Так, одягнувши окуляри, можна пороздивлятися Київ з висоти Батьківщини-Матері – 102-метрового, найвищого у Європі пам’ятника, побувати у кабіні машиніста потяга, побачити озеро Світязь, пройтися мостом тощо. Після відвідання Батьківщини-Матері у віртуальній реальності можна зайти у її голову – копія цього фрагменту скульптури встановлена поруч.

«Ефект присутності» відчувається не лише черезVR-окуляри – в окремих частинах залу можна послухати, як галасує натовп на стадіоні «Олімпійський», стукотять колеса потяга, шумить Чорне море, звучать регіональні пісні з різних куточків країни та грає трембіта. У кількох спеціально побудованих менших боксах відтворили розписи сільської художниці та «тунель кохання», де над залізничною колією тісно сплелися гілки дерев, утворюючи арку (оригінальний тунель знаходиться у Рівненській області між селищами Клевань та Оржів).

Творці виставки порахували, що було би, якби саму Україну зменшили до розмірів потяга на 400 пасажирів, зберігши при цьому всі пропорції: це були би 185 чоловіків та 215 жінок, немовлят би було 3, а дітей – 69. У такому потязі їхали би 172 людини, що вірять у Святого Миколая, і 100, що вірять у Діда Мороза, 105  користувачів Instagram та 124 – що мають Facebook. 60 із них були би власниками котів, а 40 – собак. За професійним розподілом виявилося, що найбільше пасажирів такого потяга працювало би у транспортній та поштовій галузях, трохи менше були би бізнесменами; ще менше у потязі було би шкільних вчителів та працівників «Укрзалізниці», і нарешті – thelastbutnottheleast – один айтішник.

Пройшовши жартівливий текст, можна дізнатися, якою областю ти міг би бути. Так я довідалася, що я – активна та загадкова Наддніпрянщина: «Вам важливо бути у центрі уваги та знати всі актуальні новини. Ви у постійному пошуку нових вражень, завжди маєте власну думку та пишете гарні вірші» (усе правда, окрім поезії). Відвідувач, що проходив тест на сусідньому планшеті, виявився працьовитою та амбітною Слобожанщиною, що ставить перед собою великі цілі, створює історію, не любить спонтанності та приймає виважені рішення.

Приємно, що, обираючи цікаві факти про Україну, творці виставки навели не тільки основні «підручникові» розповіді про видатних письменників, основні віхи історії, корисні копалини, що у нас видобувають чи зернові культури, які вирощують. Тут можна почитати також про космічну галузь в Україні та аеродром у місті Дніпро, про маяки, чотири з яких віднедавна відкрили для відвідувачів, букові праліси в Карпатах, Нікопольську сонячну електростанцію, Станіславські кручі поміж лиманом і степом, Варварівський міст, один із блоків якого може крутитися на всі боки, аби пропускати кораблі одночасно з двох сторін, Ботієвську ВЕС – одну з п’яти найбільших вітрових електростанційЦентральної та Східної Європи. «Вузькоколійки для сучасної залізниці – те саме, що пароплав для флоту або вініл для музичної індустрії; з одного боку, всі вони – ніби герої вчорашніх днів, що ніяк не відійдуть на пенсію, з іншого – справжні символи, що мають свої фан-клуби» – так починається розповідь про вузькоколійку Антонівка-Зарічне.

Євгенія – працівниця виставки, що стоїть на вході, зустрічає та проводжає відвідувачів – розповіла мені, що найемоційніші та найбільш вдячні глядачі – це діти:

«Мене дуже тішить бути частиною такого великого проекту. Найкраща реакція, мені здається, у дітей: вони багато розпитують, їм цікаво, як усе працює. Таким чином ми отримуємо дуже потрібний та корисний фідбек, який заряджає і нас самих».

Також, за словами Євгенії, цікаво спостерігати за іноземцями: вони зустрічала людей з Єгипту, Сінгапуру, Англії та Сполучених Штатів.

Ольга, одна з відвідувачок виставки – киянка, однак каже, що багато подорожує по Україні, працює інструктором з гірського туризму і бачила чимало з представленого на виставці. «UkraineWOW» їй подобається, жінка зазначає, що багато її друзів уже також тут були.

«Тут є щось цікаве для будь-якого віку. Ось, скажімо, ці валізи (ми стоїмо біля інсталяції з валізами біля входу на виставку – ред.): я пам’ятаю з дитинства, як і ми подорожували з такою валізою, потім якийсь час її зберігали, а зрештою просто викинули – якби ж я знала, що буде така інсталяція з антикваріатом. Я була в захваті від виставки, бо вона показує, наскільки наша країна різноманітна, від моря і степів – до гір».

Вже майже біля виходу із виставки стоїть прозора труба, у якій на штучному протязі літають квитки на потяг із емблемою «UkraineWOW». Відвідувачі можуть просунути руку у спеціальні отвори і спробувати зловити собі квиток. Поруч на стіні висять дві мапи України, куди можна клеїти жовті наліпки: одну – на регіон, звідки ти походиш, а іншу – на позначення місця, яке ти хочеш відвідати. З цих мап видно, що, окрім киян, виставку відвідало багато людей зі Східної та Центральної України; поїхати більшість хоче або на захід країни, або до Криму. Я деякий час вагаюся між тим же Кримом та ще кількома варіантами, але зрештою обираю Луганську область з думкою про завершення війни; тим часом упійманий летючий квиток радить відвідати також Бердичів.

Фото з фейсбук-сторінки Укрзалізниці

Поділитися:

Категорії : Україна, Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*