ВКЛАД поляків у діяльність УСКТ

Антін СередницькийКУЛЬТУРА2008-07-05

{mosimage}

Участь поляків у діяльності УСКТ була немала. Деякі з них стали членнами організації, а більшість брала участь у художніх колективах, частина читала доповіді, зустрічалася з членами окремих гуртків, дописувала до “Нашого слова”, “Нашої культури” та “Українського календаря”.

Польський соціолог проф. Збіґнев Вежбицький написав дослідження під заголовком “Awans społeczno-kulturalny ludności ukraińskiej w PRL”, що було опубліковано в журналі “Lud” Т. 58, 1974 р. У цій праці м. ін. написано “W istniejącym od roku 1956 przy USKT w Warszawie… chórze ukraińskim śpiewało kilka osób narodowości polskiej.

Również istniejący w latach 1963-1965 przy kole UTSK w Warszawie 15-osobowy dziecięcy zespół muzyczny (gіtara, mandoliny) posiadał w swym gronie pięcioro dzieci narodowości polskiej; w latach 1962-1964 przy tymże kole istniał 20 osobowy zespół taneczny, w którym większość członków i instruktorów była narodowości polskiej”. Далі соціолог стверджує, що до гуртка УСКТ в Щецині належало 10 поляків, а на бандурі грала полька. Дві польки співали в хорі у Тшеб’ятові, шість у Варшаві (до 1964). Подібно було в Сяноці, Лігниці, Слупську, Люблині, Полянах, Кракові. Польські діти грали в музичних колективах УСКТ в Кошаліні, М’ястку, Генрикові. У різних періодах українськими хорами дириґували поляки у Слупську, Бартошицях, Ґданську, Лелькові, Зеленій Горі, Кошаліні. Деякі польські діти вчилися української мови у Щецині, Тшенсачі. Додаймо, що хореографічний колектив УСКТ в Лігниці підготовила полька Генрика Дмитрієва.
У Варшаві хором керував Ш. Карват, а Неля Романчук у Ґданську. У Слупську український хор вів М. Козира, а в Кошаліні дитячий музичний колектив Я. Ковальчик. У Ґурові-Ілавецькому колективом пісні і танцю керували поляки Ізабеля П’юро і Войцех Мухлядо. З хором “Журавлі” виступали польські солісти Бернард Ладиш і Францишек Пшемелевський. У Слупську, крім Козири, хор УСКТ вів Г. Сідлер. Польські спеціалісти Владислав Васілевський і Збіґнев Каменецький режисерували українські фестивалі пісні та музики. Хорові “Журавлі” при фортепіано акомпанувала Анна Салій-Туз. Чимало колективів УСКТ сфотографував М. Петшаковський.
Немалі заслуги для гуртків УСКТ мають польські інтелектуалісти на ниві доповідей. Перші доповіді організовано у варшавському гуртку, де виступили Ф. Неуважний. Е. Горнова, Л. Подгородецький, Г. Капелусь, Р. Бриковський, З. Вежбицький. До 1978 р. таких доповідей було 30. У нарадах колективу творчої інтеліґенції УСКТ брали участь В. та С. Слободники, С.-Е. Бури, М. Бояр, Л. Левин, Є. Литвинюк, Ф. Неуважний, Є. Єнджеєвич.
Слідом за Варшавою пішов Щецин. Починаючи від 1965 р. тут виступали з доповідями Р. Тожецький, Є. Єнджеєвич, В. Сулевський, С.-Е. Бури, М. Касіян, З. Вуйцик, Л. Левин, В. Серчик, Є. Литвинюк, А. Галіс, Ю. Бояр, Е. Горнова, Я. Козик, А. Кусневич, К. Дунін-Вонсович і С.-Т. Грабовський, Я. Плеснярович, Ф. Неуважний та А. Квілецький.
У катовицькому гуртку УСКТ доповіді читали: В. Серчик, Я. Козик, З. Вуйцик, Ф. Неуважний, Л. Подгородецький, А. Баумґардтен та інші.
Чимало польських авторів виступало на сторінках “Нашого слова”, “Нашої культури” та “Українського календаря”. Частина з них, як М. Юрковський, Ф. Неуважний, Е. Анчевська писали українською мовою. Часом їх наслідували Ґ. Паздро, С. Курдзиновський, М. Босовський. Інші писали польською мовою. Їх статті інколи були друковані в ориґіналі, а здебільша у перекладах на українську мову працівниками редакції. У 1956-1958 рр.
Е. Анчевська помістила в “Нашому слові” статті про І. Франка, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітку-Основ’яненка, М. Вовчка, Є. Гребінку, Л. Глібова, С. Руданського, П. Мирного, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Вишню та інших. М. Юрковський досить довго ілюстрував пригоди Петра Лелеки в “Нашому слові”, писав мовні поради та літерату-рознавчі статті, вірші.
Кількість польських авторів у “Нашій культурі” збільшилася, а від 1963 р. в “Українському календарі” надруковано понад 100 дописів польських авторів. Майже стільки в “Нашій культурі”. Були це праці М. Юрковського, В. Сиздека, В. Бальцерака, Т. Котарбінського, Ф. Неуважного, Р. Райнфуса, Р. Бриковського і т.д. Проф. Роман Райнфус у 1965-1971 рр. в “УК” помістив статті про лемків, бойків, дерев’яні церкви на Лемківщині і про народне мистецтво українців у Польщі. Про церкви в Польщі писав також Ришард Бриковський. Гелена Капелусь у 1980-1987 рр.
помістила в “УК” статті про українські казки в збірках О. Кольберга, про культуру слов’ян Ч. Неймана, Ю. Шнейдера, Коперницького та Мушинського. В “УК” 1976 р. поміщено фраґменти спогадів проф. Т. Котарбінського. На сторінках “УК” виступили ряд польських істориків – А. Ґейштор, Е. Горнова, З. Іжиковський, В. Сиздек, Р. Тожецький, Я. Радзейовський, Т. Вольський. Літературо-знавством займалися Е. Анчевська, Ф. Неуважний, Є. Єнджеєвич, Ґ. Паздро та інші. Статті з музикознавства писав Лешек Мазепа зі Львова. В “УК” появилося ряд спогадів польських письменників – С.-Р. Добровольського, А. Галіса, Я. Івашкевича, Я. Броневської, З. Друждж-Сатановської. Крім цього, були уривки творів П. Ясеніци, Є. Єнджеєвича, Л. Кальтенберґа, С. Струмпф-Войткевича, М. Ваньковича. Польські автори: Я. Івашкевич, М. Касіян, В. Слободник, Л. Левин, А. Васькевич надрукували ряд віршів. На тему екології висловлювався проф. З. Вежбицький. Виступила також група перекладачів української поезії – А. Баумґардтен, Т. Хрусцелевський, М. Касіян, Л. Левин, Ф. Неуважний, Є. Литвинюк, Е. Житомерський, Я. З. Рибак, Я. Важик, З. Кемпф. Були переклади поетів з України, а також українських поетів з Польщі – Є. Самохваленка, О. Лапського, Я. Гудемчука, І. Рейт, М. Лучак та А. Жабського. Були також роздуми на тему перекладів української прози та поезії. В. Слободник писав про секрети перекладу віршів Т. Шевченка (“НК”, 1959 р., № 2), Є. Єнджеєвич про переклад Коцюбинського (“УК”, 1963), наголошуючи на відповідальність перкладача перед ориґіналом і українською мовою. Е. Анчевська писала про переклади з Коцюбинського (“НК”, 1959 р., № 10), Стефаника (“НК” 1958 № 8).
Ряд польських авторів писали про свій шлях до української літератури. Про це писали С.-Р. Добровольський (“УК”, 1978), Т. Хрусцелевський (“УК”, 1976 р.), Т.-С. Грабовський (“УК”,1966), З. Кемпф (“УК”, 1969), а про зустріч з українцями – Т. Котарбінський (“УК”, 1976). Польські автори в пресових органах УСКТ помістили також твори на українські теми.
Плідно поставили свою співпрацю з пресовими органами УСКТ польські україністи Ф. Неуважний, Е. Анчевська, М. Юрковський. Найбільше літературознавчих статей написав Ф. Неуважний. Лише до 1978 р. було їх в “УК” 22, а в “НК” – 17. Були це статті про Сковороду, Квітку-Основ’яненка, Пчілку, Старицьку-Черняхівську, Лесю Українку, Винниченка, Єфремова, Олеся та письменників Радянської України. Він писав також про зв’язки української літератури з польською (“НК” 196, № 1), про Є. Плесняровича (“НК” 1978, № 2). В “Українському календарі” на 1963 р. були спогади Я. Броневської, А. Важика, В. Броневського, Є. Путрамента про їх контакти з українськими письменниками.
Польські письменники писали і про український літературний рух у Польщі в журналах “Życie Literackie” (10.12.1964 і № 7, 1967), “Przyjaźń” (25.03.1964) та “Twórczość” (1966, № 10). Про літературний рух в УСКТ писав Є. Литвинюк (“Życie Literackie” 1967, № 7), О. Баумґардтен (у катовицькій “Trybuniе Robotniczej”, 15-16. 12.1964). Про вірші О. Лапського писав М. Юрковський (“НК”, 1961, № 12). Також лодзькі “Odgłosy” від 22.04.1979 пером В. Кацанова аналізували поезію Самохваленка, Гудемчука, Златокудра та прозу А. Верби.
Проф. Домбровський інформував про український театр (“УК”, 1976). С.-Е. Бури помістив в “УК” (1977 р.) роздуми під заголовком “Impresje o teatrze ukraińskim”. Відзначив також ювілей українського театру ім. І. Франка у Києві (“НК”, 1960, № 1). Польський театральний критик P. Шидловський похвально представив гастролі українського театру в Польщі (“НК”, 1972, № 2).
Як бачимо, участь поляків у діяльності УСКТ займає важливу позицію, збагачує польсько-українські взаємини і то різноманітно. Українські співробітники пресових органів УСКТ віддячилися польським друзям. Лише до 1980 р. переклали на українську мову 220 віршів 50 польських поетів, починаючи від Я. Кохановського, Ю. Словацького до Ю. Тувіма і Є. Гарасимовича. Видано навіть збірку віршів Гарасимовича у перекладі Остапа Лапського (1982). Написали також чимало статей про польських письменників, літературознавців та істориків.

“Наше слово” №27, 6 липня 2008 року{moscomment}

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*