Ігор Ісаєв ■ ПОЛЬЩА-УКРАЇНА ■ №8, 2021-02-21

У лютому в Україні має розпочатися безкоштовна вакцинація від Covid-19. На відміну від Польщі (де про препарати подбала Єврокомісія), Україна мусить сама давати собі раду із закупівлями. Вакцини стали ще одним виразним елементом, що розділив наш світ на «кращих» і «гірших». А от чи зможуть щеплення поліпшити польсько-українські відносини?

На відміну від Польщі, в Україні перший етап вакцинації – значно скромніший. Якщо РП перед початком вакцинації планувала защепити медичний персонал за кілька тижнів і вже проводить щеплення для найстаріших, то Україна передбачає, що до 80-річних черга дійде лише під кінець весни.

Інша відмінність – логістика. В Україні це значно більший виклик, ніж у Польщі (хоч і тут із цим бувають проблеми): не так багато є камер, що здатні зберігати вакцини при низькій температурі. Тому Київ вирішив зробити ставку не на «Pfizer», а на «AstraZeneca» – її препарат можна тримати у звичайному холодильнику, він значно дешевший, проте менш ефективний.

Іще істотна різниця Польщі й України – це те, як відбувалося саме замовлення вакцин. Не секрет, що «краще» дісталося багатшим і потужнішим. Так, про Польщу подбала Єврокомісія, яка законтрактувала державам-членам вакцини західних фірм; водночас Київ у черзі по контракт був у значно гіршій позиції. Частина країн Африки чи Латинської Америки взагалі вдалася до стратегії замовлення вакцини гіршої якості – тобто російського «Спутніка-V». Це ж зробили й інші постсовєтські держави, а Україна на своїй території заборонила розповсюдження вакцини країни-агресора. Таким чином, у всіх європейських лічильниках вона зійшла на одне з останніх місць у черзі по препарат.

Серед вакцин, які Києву вдалося законтрактувати самостійно – китайська «Coronavac», про яку подбала спершу державна компанія «Медичні закупівлі», а потім приватна українська компанія «Лекхім» (пов’язана з відомою за часів Януковича Раїсою Богатирьовою). Навіть столичне самоврядування повідомило, що планує окремо закупити 1 мільйон доз для вакцинації киян. І хоч Україна заявляє, що вже кілька місяців веде переговори з різними виробниками, угоди з китайцями – це єдиний офіційно представлений результат цих перемовин. Якщо державна вакцина буде безкоштовною, то приватну найімовірніше продаватимуть (хто знає – чи не для того, щоби мати можливість виїхати у країни Європи чи Північної Америки?).

Києву допомогла також ініціатива Всесвітньої організації охорони здоров’я – COVAX. Це механізм, заснований Альянсом вакцин Gavi, Коаліцією за інновації у сфері готовності до епідемій (CEPI) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), щоб забезпечити країнам з перехідною економікою ранній доступ до вакцин проти Covid-19.

Взялися за голови також єврочиновники – у Брюсселі зрозуміли, що не можна залишати поруч держави, приречені на трагічний фінал пандемії. Ще минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль звертався до Єврокомісії щодо отримання препарату до березня. У лютому ЄС та ВООЗ заявили, що протягом трьох років витратять 40 мільйонів євро на забезпечення кращого доступу до вакцин проти COVID-19 в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні. Цього активно домагалися держави зі сходу ЄС, зокрема Польща. Тринадцять країн Союзу підтримали ідею допомогти в цьому процесі країнам Східного партнерства. А 10 лютого заступник голови Єврокомісії Валдіс Домбровскіс заявив на спільній пресконференції з прем’єром Денисом Шмигалем, що Брюссель допомагає Польщі перепродати Україні 1,2 мільйона доз вакцини «AstraZeneca» (Варшава якраз сама законтрактувала забагато цієї вакцини, хоча виявилося, що нею краще не щепити літніх людей). 

«Ми вивчаємо варіанти постачання Україні вакцин. Угоди ЄС дозволяють перепродавати вакцину за закупівельною ціною. Єврокомісія допомагає з контрактами та транспортуванням», – наголосив Домбровскіс. 

Таким чином, Польща стала для України черговим «вікном у Європу» – цього разу вакцинним. На Польщу особливим чином вказував президент Володимир Зеленський під час триденного форуму «Україна 30. Коронавірус: виклики та відповіді»; окрім Зеленського, у ньому взяли участь гендиректор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. «Україна веде переговори з іншими країнами, зокрема і з Польщею, щодо передачі надлишків вакцин проти Covid-19», – заявив Зеленський, а фон дер Ляйєн звернулася до країн ЄС з проханням переказати Україні частину своїх препаратів.

Попри те, що заклик ділитися вакциною зі східними сусідами Брюссель почув, і що в цьому є очевидна дипломатична перемога Польщі, – чинна влада у самій Варшаві досить стримано хвалиться досягненням. Польща запропонувала Україні взяти участь у спільному механізмі закупівлі вакцин через Єврокомісію – підтвердили в Міністерстві охорони здоров’я, водночас додавши: «Слід підкреслити, що ці вакцини не надходитимуть з пулу, призначеного для громадян Польщі в межах Національної програми вакцинації, а становитимуть додатковий запас, який з початку планувався понад польську норму». Ще більш обережний – уповноважений польської Національної програми вакцинації Міхал Дворчик: «Ми замовили 100 мільйонів доз вакцини. Після того, як усі охочі поляки будуть вакциновані, ми говоритимемо про якусь форму передачі або перепродажу препаратів зовнішнім партнерам, із якими ми спілкуємось. Але конкретні рішення поки що не ухвалені». Дворчик також додав, що Україна справді є серед зовнішніх партнерів Польщі, але в цьому списку «є й балканські країни».

Таким чином, держави досягли реального результату у співпраці, дбаючи про здоров’я та безпеку – свою та сусідів. Це нормально, і наслідки цього можуть бути позитивними для обох країн. Однак публічно заявити про це, виявляється, у Польщі «не комільфо». Чи тому, що це Україна? Чи тому, що поляки й українці досі не люблять хвалитися тим, що діляться добром з іншими?

Поділитися: