Мало хто має сумніви, що перед нами – економічний колапс. Мало в кого є ще залишки донедавна поширеної, ірраціональної надії, що ізоляція громадського його особисто занадто не зачепить. Кому держава допоможе, а кого криза зачепить найбільше?
В останню годину березня на сайті урядового «Dziennika Ustaw» з’явився закон, що популярно названий «антикризовим щитом». Формально це – нова редакція уже прийнятого на початку березня «антивірусного» законодавства, тому в ньому з’являються дивацькі підпункти типу «15zzzh». Це законодавство змінює величезну кількість юридичних актів Польщі – починаючи від Правил дорожнього руху і закінчуючи Кримінальним кодексом.
Оскільки цей закон охоплює досить широкий спектр законодавства, відкликається до конкретних його пунктів, у додатку був опублікований за годину до введення – його важко зрозуміти й оцінити навіть спеціалістам. Те, чи він врятував польську економіку і населення від епідемії – знатимемо щонайменше через кілька місяців. У цьому тексті спробую порушити головні аспекти цього права, що можуть торкнутися більшості українців, котрі ведуть підприємницьку діяльність у Польщі.
Виклик: заповнити заявку в ZUS
Після публікації законодавства я з колегою сідаємо за комп’ютер. Я керую невеликою фірмою, у нього – приватна підприємницька діяльність. Це досить поширена ситуація в Польщі: величезна частина населення держави займається малим бізнесом. Одним із найважливіших та найбільш пожаданих нововведень є звільнення від сплати соціального страхування (пол. ZUS) за три весняні місяці: березень, квітень, травень.
Щоб отримати звільнення, можна подати заявку в Заклад страхування особисто, а можна переслати її через інтернет. В останньому випадку треба мати різноманітні форми електронного підпису, що невеликі фірми і підприємці зазвичай мають. Заявка – нескладна, у ній усього кілька питань. Проте до неї треба прикріпити зісканований додаток, який не так просто знайти на сайті (і зовсім неочевидно, що він узагалі потрібен), а також знайти з понад сотні формулярів RDZ – теж неочевидна назва. Під час подачі заявки сайт висне, у колеги не прикріпляється додаток. Мені вдалося це зробити, користуючись кількома браузерами. Колега вирішив відвезти заявку особисто.
Отже: заявка досить проста. Вона складається з телеадресних даних, декларації про відсутність «критеріїв до банкрутства» (це досить суб’єктивне, особливо в нинішній ситуації), декларації про брак іншої допомоги на боротьбу з епідемією та запитання про форму допомоги. Найбільше проблем виникає із дорученням заявки чиновникам.
Звідси кілька питань: чи заклад насправді не має всієї інформації, про яку питає в заявці? Якщо має – то навіщо ця тяганина, розгляд котрої, згідно з «антикризовим щитом», може тривати до 60 днів? Якщо не має – то як довго триватиме розгляд мільйонів подібних документів?
Паперологія
Звільнення фірм від оплати соціального страхування був найголовнішим і найбільш очевидним постулатом фірм до уряду. Про «антикризовий щит» почали говорити від початку перших епідеміологічних обмежень, тобто 13 березня. У первісному варіанті «щита» навіть звільнення від цих оплат не було: допомога радше була спрямована на фінансовий сектор.
Коли «антикризовий щит» з’явився в офіційному юридичному акті, підприємці почали дзвонити до юристів і бухгалтерів. Цю ситуацію підтверджують кілька опитаних мною бізнесменів, що займаються роздрібною торгівлею, юридичними послугами, організацією конференцій і галуззю ІТ (усі втратили значну частину прибутків унаслідок епідемії). Бухгалтери були розгублені. З одного боку, впроваджувалася допомога для малих і середніх фірм, приватних осіб-підприємців, звільнення від податку на соціальне страхування, можливість доплати до зарплат працівників. З іншого – критерії були ускладненими і нечіткими, вони змінювалися.
Від моменту перших обмежень минув місяць, почалися банкрутства і закриття фірм, котрі так і не дочекалися «щита». Інші фірми з малого бізнесу опинилися перед вибором: скільки можна буде прочекати, слухаючи заяв уряду про чергову допомогу, котрої проте реально ще немає. Виникла дивна ситуація: бізнес чекає законодавчих актів тижнями, тим часом обмеження, котрі значною мірою стосуються функціонування бізнесу, вводяться шляхом розпорядження міністра охорони здоров’я з дня на день – утім, навіть такі законодавчі акти не позбавлені помилок, вони поправляються і переписуються, і зазвичай публікуються на сторінці «Dziennika Ustaw» за годину до набуття чинності. Зазвичай більшість людей орієнтується в ситуації з опису урядового питальника на сторінці gov.pl/koronawirus – варто усвідомлювати, що вони не завжди відповідають законодавчому акту, а рішення конкретної ситуації досить сильно залежить від власної інтерпретації чиновника чи поліцейського.
Таке довільне розуміння актів, затягування з реальною допомогою народжує хаос серед тих, хто цієї допомоги потребує, а чиновникам дає маневр до надмірної бюрократизації. Це стосується не лише допомоги фірмам, але взагалі кожної ситуації сьогодні. Урядова машина не в стані порадити собі з паперологією, котру створив уряд. Щоб переконатися в цьому, варто піти в найближче відділення «Польської пошти» – вона стала єдиним вікном документального контакту з чиновниками. У годинних чергах стоять підприємці, юристи, сторони судових процесів, бухгалтери з необхідними документами, а водночас пенсіонери, котрі в грошових операціях звикли користуватися лише послугами пошти. У черзі панує напруга і «народна» інтерпретація останніх законодавчих актів: я простояв півторагодинну чергу, протягом якої двічі приїжджала поліція. Одного разу – бо комусь не сподобалася відстань між людьми в черзі, іншого – бо в приміщенні пошти було забагато людей. Керівниця відділу наголошувала, що в неї просто не вистачає персоналу, щоб усім управляти. Найімовірніше, подібний хаос пануватиме також у розгляді заявок підприємців на державну допомогу – отже, скандальні історії з оформленням документів, що досі були прерогативою українських іммігрантів у Польщі, нині стануть «надбанням» усього польського суспільства.
По-перше, політика
Якщо мої тези – про творення міріад додаткових документів і про відсутність можливості їх обробки чиновниками – правильні, це серйозно ставить під сумнів сенс навіть найкращої державної допомоги підприємцям. Якщо ZUS збирає нескладні дані, що в нього вже є – то чому держава відразу, автоматично не визнала допомогу відповідним категоріям підприємців? Більше того, щойно «щит» був підписаний президентом, почалася праця над «щитом-2»: навіть уряд мусив визнати, що перший пакет не врятує економіку.
Відповідь на сумніви може дати контекст прийняття «охоронного» законодавства. Уряд, котрий безпосередньо писав цей закон, та депутати правлячої партії, котрі докинули до нього політичні рішення щодо виборчого процесу в Польщі, – максимально заполітизували «щит».
Уряд «рекламував» це законодавство як «безпрецедентний пакет заходів, орієнтовна вартість яких становить 211 мільярдів злотих» та як «негайне запровадження рішень, які обмежуватимуть негативні наслідки пандемії та економічного спаду».
«Негайні» рішення, проте, виявилися далеко не негайними. У додатку, до того самого закону був вкинутий політичний підтекст: «антивірусне законодавство» змінювало Виборчий кодекс, вводило т.зв. кореспонденційне голосування. Такому виду голосування у законі присвячено 2,5 сторінки – стільки ж, скільки допомозі працівникам у фірмах, котрих торкнулася криза.
Увесь сенс законотворчої активності польської держави, спрямованої на боротьбу з пандемією, виявився наслідком виборчого процесу. Держава натякає: хочете допомоги? – Значить дайте нам також інші закони, котрі ми хочемо. У такому шантажі важко існувати, він, на жаль, не віщує нічого оптимістичного для польської економіки загалом.
Про кого уряд забув
Видовжені в реалізації обіцянки польського уряду ставлять цілі галузі польської економіки на межу існування. Усі опитані мною малі підприємці скоротили персонал або його навантаження. Усі – втратили частину свого бізнесу (найбільш оптимістична цифра – 25 відсотків, в одному з агентств посередництва праці: це тому, що іноземців із документами з закритих галузей переведено до тих, котрі зараз працюють на повних обертах: магазини, склади, кур’єрські послуги, частина промислового виробництва).
Малі й середні фірми, окрім важких компромісів із трудовим законодавством і власними співробітниками, ідуть на знані з 1990-их років рішення. Неформальна допомога, неформальні зв’язки, позадержавна активність. Те, що врятувало посткомуністичні економіки від розпаду 30 років тому, поступово повертається (поряд у номері – конкретні історії українських фірм у Польщі). На жаль, сумним наслідком цього є тіньовий сектор і ставлення до держави як перешкоди, а не партнера. Партнер не виправдав довіри, державні фонди, котрі існували для допомоги якраз у такій ситуації, виявилися неспроможними, апарат чиновників – негнучким і неповоротким.
Що іще повертається – це катастрофічна ситуація польських працівників, деградація їхнього матеріального та професійного рівня. Коли, наприклад, професор університету змушений торгувати електронікою на базарі – це цілком імовірний сценарій, коли протягом найближчих тижнів не вдасться врятувати життєво істотної частини польської економіки. Якщо 25 відсотків можна відбудовувати, то крах у понад 50 – це руйнування самої конструкції, котру треба ставити від початку.
Якщо прогнози для працедавців темні, то для працівників вони поготів чорні. Працедавців польський уряд принаймні намагається рятувати «щитами»: працівників – лише крізь призму працедавців. Урядові рятівні програми не задумуються про тих, хто стає безробітним – вони покликані підтримати тих лише працівників, котрі опинилися в тимчасовій кризі через простій фірм, у якій вони працюють. Допомога ця – більш ніж символічна (трохи більше 2 тис. злотих).
Така ситуація може загрожувати не тільки економічною, але й соціальною катастрофою. Польський «щит» – не лише дірявий, він оминає увагою тих, хто постраждає найбільше. Власник малої фірми закриває її зазвичай, коли в нього є свої грошові заощадження, щоб пережити скрутний час. Працівник буває звільненим неочікувано для нього самого, і зазвичай не має заощаджень на кілька місяців.
У додатку, тривала законотворча робота віщує сумніші наслідки навіть для тих, про кого уряд подумав: оскільки реальна допомога прийде щойно тоді, коли в економіці частина негативних явищ стане фактом.
