Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №41, 2020-10-11

Тростянець – це вже неіснуюче село неподалік Устрік-Долішніх, звідки під час акції «Вісла» виселено українців, зокрема в околиці Тшеб’ятова. Зараз нащадки мешканців Тростянця кожного року намагаються відвідати його та поприбирати цвинтар, де спочиває їхня родина. Цвинтар – це єдиний німий свідок села. Так люди не дають загинути пам’яті про їхню малу батьківщину.

Заупокійну панахиду за померлих села Тростянець та навколишніх сіл очолив перемисько-варшавський митрополит кир Євген Попович

Нещодавно звідти повернулися одні з організаторів вже четвертого з’їзду нащадків: Богдан Патра, голова гуртка ОУП у Тшеб’ятові, та Аліція Баціц-Салішевська – їхні родичі саме родом з Тростянця. Вони зізнаються, що з уваги на пандемію задумувалися, чи проводити щорічний з’їзд, однак бажання поїхати у рідне село було настільки велике, що вирішили таки провести зустріч.

– Особисто мене кожного року до Тростянця кличе туга за рідними землями. Коли дивлюся на неіснуюче село, у якому було понад 300 домівок, а зараз немає жодної хати, то насамперед мене бере сум – чому так сталося? На очі зразу находять сльози, а горло стискає… Унікальність наших зустрічей у тому, що ми приїжджаємо до села, якого сьогодні вже немає. Нас об’єднує освячений клаптик землі, яким є цвинтар, – зі сльозами каже Богдан Патра.

– Для мене щорічне відвідування Тростянця є своєрідною прощею до місця пам’яті наших предків, – додає Аліція Баціц-Салішевська. – Це місце безцінне. Буває, що з деякими людьми ми бачимося тут всього раз на рік, і саме тоді маємо час порозмовляти, побути разом та духовно зміцнити одне одного. Бо Тростянець – це не тільки місце, звідки походять наші предки, або просто клаптик землі, це насамперед громада, яка після стількох років після виселення хоче бути разом, і не тільки щоби порадіти, але також пережити спільно важкі хвилини. Попри те, що зараз живемо у різних місцевостях, ми не самітні, оскільки Тростянець дає нам силу. Він нас зцілює і дає відчуття малої батьківщини. Я вражена тим, що попри несприятливий час стільки людей все ж таки зробили ставку на патріотизм. Це доказ того, що навіть попри важкі часи головне – це дотримуватися власних цінностей.

Освячення перемисько-варшавським митрополитом кир Євгеном Поповичем хрестів, привезених нащадками мешканців села Тростянець

Оскільки головні святкування проходять на цвинтарі, то з ініціативи нинішніх мешканців Тшеб’ятова цим місцем опікуються протягом усього року, а не лише під час зустрічей. Кожного місяця на цвинтарі Христофор Василик – родич Богдана Патри, який живе в Мокрому, косить траву й дбає про те, аби там було завжди чисто. У цьому році планувалося встановити на цвинтарі пам’ятну дошку польською, українською та англійською мовами, однак з огляду на пандемію перенесли на наступний рік.

На цей раз до Тростянця тільки з Помор’я приїхало понад 30 осіб. Стільки ж людей відгукнулося і з навколишніх місцевостей, тож разом у з’їзді взяло участь понад 60 осіб. Заупокійну панахиду за померлих села Тростянець та навколишніх сіл очолив перемисько-варшавський митрополит кир Євген Попович. У молитвах та зустрічі участь також взяли представники місцевої влади Устріків-Долішніх, ґміни, повіту, а також сусіднього села Войтківки.

Учасники щорічного з’їзду у Тростянці

– Національні меншини – це теж національна спадщина Польщі, й місцева влада повинна опікуватися місцями пам’яті тих, хто жив на цих землях. Так само ми мусимо дбати про цвинтарі, що залишилися після німців. Таким чином ми віддаємо шану попереднім поколінням, без яких не було б сьогодні нас. Однак ми можемо співпрацювати не лише в організації з’їзду, а, наприклад, відпочинку для дітей як у Бескидах, так і на Помор’ї. Важливо, аби ми вийшли також поза рамки самого Тростянця і випрацювали на базі наших зустрічей як для українців, так і для поляків щось набагато більше, ніж тільки історична пам’ять. Ми мусимо подбати теж про наше спільне майбутнє, – каже Аліція Баціц-Салішевська.

Фото – Аліція Баціц-Салішевська

Поділитися:

Схожі статті

Лавреати Підляської науково-літературної нагороди за 2023 рік

Підляський науковий інститут ■ Cпонсорована стаття ■ №52, 2023-12-31 Метою Підляської науково-літературної нагороди є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*