Євген Нога: пандемія пандемією, а ми робимо свою роботу

Ігор Щерба ■ ГРОМАДА ■ №19, 2021-05-09

Товариський суд Об’єднання українців у Польщі, згідно зі статутом, має розглядати суперечки поміж членами ОУП, пов’язані з їхньою діяльністю в організації (стаття 58).  Досі цьому органу не доводилося особливо активно працювати. Однак він усе-таки має існувати, а на останньому дистанційному з’їзді до його складу обрали Євгена Ногу – випускника Ґданського університету, юриста, багаторічного громадського діяча у мазурському регіоні.

Село Бані-Мазурські розташоване неподалік державного кордону Польщі з Російською Федерацією та Литвою. Ще у 70-ті роки минулого століття воно вважалося «Малою Україною», а на вулицях місцеві мешканці вільно розмовляли українською мовою. Таких населених пунктів у Польщі тоді було чимало: Білий Бір, Осташево, Ґурово-Ілавецьке, Асуни.

Із деякими з них пов’язані «історичні анекдоти». Наприклад, у Білому Борі комуністична влада наказала до свята 1 травня почепити на вікнах державні прапори. Один білобірчанин простодушно розвісив стяг своєї держави – заборонених тоді синьо-жовтих кольорів. Мені ж колись доводилося чути, як водій рейсового автобуса з Ольштина до  Ґурова-Ілавецького питав пасажирів: «Кому ще квиток на Україну?». Усе це – вже історія, однак про неї варто розповідати молодому поколінню.

За словами Євгена Ноги, Бані-Мазурські сьогодні обезлюдніли, молодь звідти виїжджає. «Пандемія пандемією, але ми, попри все, робимо свою роботу, от хоч би ходимо до церков», – каже він.

Далі – пряма мова Євгена Ноги.

Місцева громада під час коронавірусу та після

Я думаю, що делегати з’їзду, обираючи мене до складу Товариського суду, оцінили і мої професійні знання юриста, і громадську активність в українському середовищі у Банях-Мазурських. Уже 30 років я працюю за спеціальністю, головою місцевого гуртка є 5 років. Це був час дуже інтенсивної суспільної роботи.

Попри карантинні обмеження, ми намагаємося брати участь у молебнях у церкві – з дотриманням санітарних правил. Так, у приміщенні може одночасно перебувати максимум 30 вірян – хоча, щиро кажучи, у неділю в церкві більше й не буває.

Українська громада Бань-Мазурських у минулі роки змінилася, а пандемія прискорила демографічні процеси. У 1970-х роках українці становили до 50% місцевого населення. Зараз нас тут не більше 30%, бо молодь їде вчитися до більших міст регіону: Ґіжицька, Кентшина, Ольштина, а потім уже не повертається. Приїздять сюди лише на вихідні, щоб відвідати батьків. Тому нас тут кожного року стає менше.

Зараз у пункті навчання української мови – 14 дітей, на уроки релігії ходить 20 учнів. Це ще непогана статистика як на наше невелике село.

Українську громаду підтримує активність молодіжного колективу «Надія». Ще минулого року ми з дотриманням карантинних умов провели захід «Барви культури», який поєднали із відзначенням Дня незалежності України. 27 вересня організували театральну подію, також вшановували роковини Голодомору в Україні. У нас працює самодіяльний хор «Крилос», концертна діяльність якого згуртовує українську громаду. Усе це відбувається немовби «наперекір пандемії». Завдяки цим двом колективам наша спільнота живе активно. Цього року, 20 серпня, ми також плануємо організувати «Барви культури».

Створення в Ольштині нової єпархії Української греко-католицької церкви також позитивно вплине на громаду. Сподіваємося, що єпископ кир Аркадій Трохановський незабаром відвідає і нас; також варто зауважити, що до Ольштина нам ближче, ніж до Перемишля. Таким чином церква ще міцніше буде гуртуватиме українців у мазурському регіоні Польщі.

Фото надане Євгеном Ногою

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*